ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 лютого 2022 року м. Київ № 640/3583/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в .м Києві протиправними щодо відмови в зарахуванні пільгового стражу роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року на посаді водолаза ОСОБА_1 за списком №1, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 28 січня 2004 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року на посаді водолаза ОСОБА_1 за Списком №1, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 28 січня 2004 року;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням тільки заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, починаючи з моменту звернення, а саме з 28 січня 2004 року, протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням тільки заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, починаючи з моменту звернення, а саме, з 28 січня 2004 року, протиправними;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком за Списком №1 з 28 січня 2004 року.
На переконання позивача, відповідачем протиправно не зараховано з моменту призначення пенсії пільговий стаж за Списком №1 4 роки 11 місяців роботи на посаді водолаза у період з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
Крім того, позивач стверджує, що в нього наявне право при призначенні (перерахунку) пенсії на виключення невигідної заробітної плати з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2001 року та з 01 жовтня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 листопада 2004 року по 30 листопада 2004 року, з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2009 року, яка була включена при призначенні та перерахунку пенсії позивачу 07 жовтня 2009 року.
Тобто, як вважає позивач, при призначенні пенсії та в подальшому позивачу не повинна була бути врахована заробітна плата з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2001 року та з 01 листопада 2004 року по 31 грудня 2004 року, що,, на думку позивача, призвело до зменшення пенсійної виплати позивача.
Вказаними протиправними діями, як вказує позивач, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 10000,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач через свого представника звернувся до управління з заявою щодо пенсійного забезпечення від 03 грудня 2020 року, яка зареєстрована 08 грудня 2020 року.
Листом відповідач повідомив представника позивача про те, що позивач з 28 січня 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Розмір пенсії позивача обчислено із заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року та з 01 жовтня 2000 року по 28 лютого 2001 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2, 48469. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховувався із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2003 рік в розмірі - 372,72 грн та становив 926,09 грн. Загальний розмір пенсії з 28 січня 2004 року становив 322,58 грн.
Крім того, у відзиві на позовну заяву вказано, що на підстави заяв позивача, останньому з 01 липня 2007 року було здійснено перерахунок пенсії, розмір якої було обчислено із заробітної плати за період з з1 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, з 01 жовтня 2000 року по 28 лютого 2001 року та з 01 листопада 1994 року по 31 травня 2007 року.; з 01 жовтня 2009 року проведено перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який обчислено із заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, з 21 вересня 2000 року по 01 березня 2001 року та з 01 листопада 2004 року по 31 серпня 2009 року.
Тобто, на переконання представника відповідача, перерахунку пенсії позивача здійснено відповідачем відповідно до вимог законодавства.
Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що в пенсійній справі позивача відсутня уточнююча довідка про стаж роботи водолазом за період з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року, тому зарахувати зазначений період до пільгового стажу роботи немає законних підстав.
Крім того, представник відповідача зазначає, що згідно уточнюючої довідки від 12 липня 1996 року №54 період роботи позивача з 09 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року на посаді водолаза 1 кв. І-ІІ групи зараховано до пільгового стажу роботи.
При цьому, період з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року зарахувати до пільгового стажу немає підстав, у зв'язку з відсутністю, як вказує представник відповідача, підсумків атестації робочих місць.
Водночас, у відзиві на позовну заяву зазначено, що представника позивача у листі додатково повідомлено й про те, що в надані заявником довідці від 12 липня 1996 року №54 невірно зазначено дату та номер постанови Кабінету Міністрів України, якою визначено право на пенсію за віком за Списком №1 за період роботи з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
У зв'язку з чим, як вказує представник відповідача, розмір пенсії позивача обчислено на підставі наданих заявником документів, які знаходяться у пенсійній справі та відповідно до норм чинного законодавства.
Також, представник відповідача зазначив, що стягнення моральної шкоди є необгрунтованою, оскільки позивачем не наведено, в чому полягали моральні страждання та переживання, а також чим підтверджуються такі переживання, страждання та не наведено розрахунку розміру моральної шкоди.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній послався на те, що професія водолаз включена до Списку №2, а період роботи за цією професією підтверджується трудовою книжкою, а також книгою водолаза.
Також, представник позивач послався на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як вбачається з копії пенсійної справи, ОСОБА_1 з 28 січня 2004 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір пенсії позивача, як вбачається з матеріалів пенсійної справи, обчислено із заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року та з 01 жовтня 2000 року по 28 лютого 2001 року.
Крім того, судом встановлено, що на підставі заяв позивача, останньому з 01 липня 2007 року здійснено перерахунок пенсії, розмір якої було обчислено із заробітної плати за період з з1 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, з 01 жовтня 2000 року по 28 лютого 2001 року та з 01 листопада 1994 року по 31 травня 2007 року, а з 01 жовтня 2009 року проведено перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який обчислено із заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, з 21 вересня 2000 року по 01 березня 2001 року та з 01 листопада 2004 року по 31 серпня 2009 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи стаж роботи позивача водолазом за період з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року, як вказує відповідач, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки.
Також, матеріалами справи підтверджено зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача з 09 квітня 1990 року по 31 грудня 1991 року на посаді водолаза 1 кв. І-ІІ групи.
Водночас, період з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року відповідачем до пільгового стажу не зараховано, у зв'язку з відсутністю, як вказує представник відповідача, підсумків атестації робочих місць, а також невірним зазначенням у довідці від 12 липня 1996 року №54 дати та номеру постанови Кабінету Міністрів України, якою визначено право на пенсію за віком за Списком №1 за період роботи з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
03 грудня 2020 року представник позивача звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив:
- розрахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням тільки заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року відповідно до довідки №180 від 26 березня 2004 року;
- розрахувати пенсію з урахуванням пільгового стажу за списком №1 на посаді водолаза ОСОБА_1 за період з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року, починаючи з моменту призначення пенсії.
Листом від 05 січня 2021 року №166-31376/Л-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про те, що відсутність підстав для задоволення вимог, зазначених в заяві, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки за період роботи ОСОБА_1 водолазом з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та , у зв'язку з відсутністю підсумків атестації робочих місць, а також невірним зазначенням у довідці від 12 липня 1996 року №54 дати та номеру постанови Кабінету Міністрів України, якою визначено право на пенсію за віком за Списком №1 за період роботи з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
Не погоджуючись з діями відповідача в частині не зарахування до стажу періоду роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року, з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року, а також з діями щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати виключно за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, який діяв у 2011 та 2012 роках (далі по тексту - Постанова КМУ №36).
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
У відповідності до абзацу 1 пункту 1, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах; працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з абзацом 1 пункту «а» та пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Більш того, відповідно до пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд зауважує, що з самої назви Порядку та безпосередньо з пункту 20 вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджених постановою Ради міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, робота водолаза віднесена до робіт за Списком №1 (розділ ХХІ).
Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач у період з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року працював водолазом «ВМ-425» та водолазом «ВМ-1» військової частини 40658 місто Мурманськ та звільнений з робіт за власним бажанням на підставі наказу №663 від 27 вересня 1978 року з 28 вересня 1978 року (записи №№12-14).
Таким чином, у суду не виникає сумнівів щодо того, що позивач працював впродовж з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року водолазом військової частини 40658 місто Мурманськ, а не надання уточнюючої довідки не може бути підставою для не зарахування позивачу цього періоду роботи до пільгового стажу.
Також, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, судом встановлено, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача водолазом з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року.
За таких підстав, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи водолазом з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року, відповідно, про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача зарахувати цей стаж до пільгового стажу за Списком №1.
Також, у відповідності до записів трудової книжки (№№26-27) позивач з 09 квітня 1990 року був прийнятий на посаду водолаза першого класу І-ІІ групи спеціальних робіт ВК «Гідротехнік-2» та звільнений за власним бажанням з 14 липня 1996 року.
Відповідно до копії особової книжки водолаза №57, позивач перебував під водою на глибині до 10 метрів у період з травня 1978 року по вересень 1978 року; у 1992 році, з січня по листопад 1993 року, з січня по листопада 1994 року, з січня по листопад 1995 року на глибині до метрів та на глибині від 11 до 20 метрів; з січня по червень 1996 року на глибині до 10 метрів.
Більш того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки Виробничого кооперативу «Гідротехнік-2» №54 від 12 липня 1996 року ОСОБА_1 дійсно працював на виробничому кооперативі «Гідротехнік-2» на посаді водолаза 1 класу І-ІІ групи спеціалізації робіт з 09 квітня 1990 року повний робочий день під водою, інших робіт не виконував.
Також, у вказаній довідці зазначено, що відповідно до постанови РМ СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (Список І розділ 21 виробництв, цехів, професій та посад) вказана робота дає право на державну пенсію на пільгових умовах.
Управління, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні спірного стажу, посилається на відсутність наказів про проведення атестації та на неточності у зазначенні реквізитів постанови, на підставі якої професія водолаза відноситься до професій за Списком №1.
З цього приводу слід зазначити таке.
Частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем вчинено усі дії та подано усі наявні в нього документи, необхідні для зарахування періоду роботи з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року до пільгового стажу за Списком №1.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки надані останнім документи містять усі необхідні реквізити та відомості, які дають право позивачу для зарахування спірного періоду до пільгового стажу за Списком №1.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (старістю) на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року .віднесена професія водолаза (розділ ХХІІІ), відповідно, на переконання суду, помилкове зазначення у довідці №54 від 12 липня 1996 року реквізитів постанови (Списку №1), відповідно до якої віднесено професію водолаза до професій, які дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні періоду з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року до пільгового стажу за Списком №1.
За таких підстав, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи водолазом з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року, відповідно, про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача зарахувати цей стаж до пільгового стажу за Списком №1.
Більш того, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вказаних вище періодів роботи, але не з моменту призначення пенсії, а з моменту його звернення до відповідача з відповідною заявою, тобто, з 08 грудня 2020 року (оскільки матеріали справи не містять доказів того, коли саме була направлена відповідача заява від 03 грудня 2020 року до Управління, відповідно, визначаючи дату, з якої слід зараховувати вказаний період роботи, суд виходить з дати реєстрації вказаної заяви в Управлінні, якою є 08 грудня 2020 року).
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням тільки заробітної плати за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року, починаючи з моменту звернення, а саме з 28 січня 2004 року, та зобов'язанні вчинити такі дії, суд виходить з такого.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
У відповідності до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж (абзац 2 частини 1 статті 40 цього ж Закону).
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
У відповідності до пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 Порядку якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Пунктом 4.1. розділу ІV вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Додатком №4 вказаного Порядку встановлена форма заяви про призначення /перерахунок, в якій міститься речення наступного змісту "При призначенні пенсії прошу виключити з підрахунку заробітної плати період з ___ до _____ або провести це автоматизованим способом (непотрібне закреслити)".
Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 грудня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зареєстрована заява представника позивача, в якій останній з-поміж іншого просив розрахувати пенсію позивача тільки з урахуванням періодів роботи з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1983 року.
В свою чергу, матеріали пенсійної справи містять докази того, що позивач, починаючи з 28 січня 2004 року, звертався до відповідача з заявами про здійснення перерахунку пенсії, проте, період за який він просить врахувати заробітну плату, останній не вказував. Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач скористався своїм правом для вибору періоду, який за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, що спростовує твердження позивача щодо протиправного визначення цього періоду самостійно відповідачем.
Більш того, слід окремо наголосити, що вказана вище заява представника позивача не відповідає по формі додатку 3 Порядку про виключення з розрахунку заробітку певних періодів. Відтак, у суду відсутні підстави для висновку, що така заява подавалась позивачем та що у такій заяві зазначались періоди, про які йде мова у позовних вимогах.
А тому, вказані позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не звертався у встановленому законом порядку з заявою про виключення періодів з розрахунку заробітку, відповідно, у відповідача, не виникало жодних обов'язків щодо здійснення такого перерахунку.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду його роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоду його роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням зарахованого до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, періоду роботи з 04 травня 1978 року по 28 вересня 1978 року та з 01 січня 1992 року по 14 липня 1996 року, починаючи з 08 грудня 2020 року, тобто, з моменту звернення за таким перерахунком.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник