ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2022 року м. Київ № 640/20152/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №2459/26-15-13-02-26/1889307321 від 27.06.2018 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві визнати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи в період з 30.06.2018 по 01.10.2020 та включити відповідну інформацію до Реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління державної податкової служби у м. Києві визнати поданими усі податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2018-2020 роки, в тому числі за півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року та відобразити дані з вказаної податкової звітності в обліковій карті платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наприкінці червня 2020 року вона дізналася, що у 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв'язку з наявністю в нього податкового боргу на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Проте, вказане не відповідає дійсності, оскільки станом на день прийняття оскаржуваного рішення в неї був відсутній податковий борг. Разом з цим, позивач зазначає, податковим органом не проводилась документальна перевірка платника податку, що свідчить про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що згідно даних інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний борг, який виник у зв'язку з відсутністю інформації по сплаті в ІКП по єдиному податку згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за три квартали 2017 року у розмірі 150,00 грн. З огляду на зазначене, відповідач наголошує, що контролюючий орган мав всі законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, відповідач зауважує, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів проведення перевірки для прийняття рішення законодавством не передбачено.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем відповідно до запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця № 20690000000013205 від 09.08.2007.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2020 № 35118/ФОП/26-15-33-17-15 позивач перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києві, з 01.01.2012 на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників податків, ставка 5% до доходу.
27.06.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято рішення №2459/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 на підставі доповідної записки від 14.06.2018 №8198/26-15-13-02-17 у зв'язку із наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України та керуючись положеннями підпункту 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України виключено із реєстру платників єдиного податку з 31.03.2019 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
24.06.2020 та 03.08.2020 позивач звернулась до Головного управління ДФС у м. Києві із заявами про отримання копії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також документів, на підставі яких було проведене таке анулювання реєстрації.
Листом від 22.07.2020 № 35118/ФОП/26-15-33-17-15 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що у зв'язку з наявністю податкового боргу по податку на додану вартість на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів, було прийнято рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. До вказаного листа долучено копію рішення №2459/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 27.06.2018.
Вважаючи наведене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку встановлений ст. 299 ПК України.
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
В свою чергу, п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже з наведеного вбачається, що передумовою анулювання податковим органом реєстрації платником єдиного податку третьої групи є наявність у такого платника податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
При цьому, системний аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку повинно прийматись останнім на підставі акта перевірки.
Іншими словами, алгоритм виключення платника з реєстру платників єдиного податку включає в себе: 1) проведення перевірки платника єдиного податку; 2) складання акта перевірки, в якому зафіксовані порушення платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України; 3) прийняття рішення про виключення такого платника з реєстру платників єдиного податку.
Судом встановлено, що спірне рішення прийнято контролюючим органом враховуючи наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У той же час, ОСОБА_1 стверджує про відсутність податкового боргу.
Разом з цим, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення останнє прийнято на підставі доповідної записки від 14.06.2018 №8198/26-15-13-02-17. При цьому, в ході розгляду справи судом не встановлено, що контролюючим органом була здійснена перевірка ФОП ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного суд вважає, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, що свідчить про протиправність спірного рішення.
Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд також враховує, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у позивача податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення №2459/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 27.06.2018 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.
Як наслідок, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи в період з 30.06.2018 по 01.10.2020 та включити відповідну інформацію до реєстру платників єдиного податку.
Задовольняючи дану вимогу у вказаний спосіб, суд виходить з позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.11.2018 по справі № 820/4721/17, згідно якої право позивача підлягає захисту та відновленню, та приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача. Ні положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, більш того не положеннями податкового законодавства, не встановленні обмеження щодо можливості звернення з позовом до суду саме з такими вимогами. Такі вимоги, є не лише належними, а й дієвим способом захисту від протиправних дій відповідача.
При цьому, суд враховує, що відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.09.2020 № Г/116240/ФОП, поданої до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована платником єдиного податку 3 групи (ставка 5% до доходу) з 01.10.2020.
Що стосується вимог про зобов'язати Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнати поданими усі податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2018-2020 роки, в тому числі за півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року та відобразити дані з вказаної податкової звітності в обліковій карті платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно з листами Головного управління ДПС у м. Києві від 19.05.2020 № 21957/ФОП/26-15-33-15-15 та від 06.07.2020 №17453/Г/26-15-33-15-15, декларації платника податку ФОП ОСОБА_1 за I квартал 2019 року, яка була прийнята 06.05.2019 № 01.08.2019, за I півріччя 2019 року, яка була прийнята 01.08.2019 № 83706, за три квартали 2019 року, яка була прийнята 06.11.2019 №108910, за рік 2019 року, яка була прийнята 07.02.2020 № 22879, за півріччя 2020 року, яка була прийнята 02.07.2020 № 27016359 вважаються неподаними у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме, подання податкової декларації з недостовірним значенням обов'язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування, так як у звітному періоді платник не перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності).
Відповідно до п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Пунктом 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити декларації.
Згідно п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За правилами положень п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Суд відмічає, що листи з повідомленням про відмову у прийнятті податкових декларацій складено з порушенням строку, визначеного ст. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України та без вказівки на невідповідність наданих декларацій вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Кодексу.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірність рішення податкового органу про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, яке слугувало єдиною підставою для визнання недійсними податкових декларацій за 2018 - 2020 роки, суд з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнати поданими усі податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2018-2020 роки, в тому числі за півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року та відобразити дані з вказаної податкової звітності в обліковій карті платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією №20695 від 18.08.2020.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №2459/26-15-13-02-26/1889307321 від 27.06.2018 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 30.03.2018 та включити до реєстру платників єдиного податку.
4. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) визнати поданими усі податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2018-2020 роки, в тому числі за півріччя 2018 року, три квартали 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року та відобразити дані з вказаної податкової звітності в обліковій карті платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
5. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась