ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2022 року м. Київ № 640/12917/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розлянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення заборгованості в сумі 68 655,97 грн.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 68 655,97 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків. Станом на 19.05.2020, відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг по коду платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 128 958,18 грн. та по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 68 655,97 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №826/16545/14 позовні вимоги контролюючого органу задоволено та стягнуто з відповідача податковий боргу в сумі 128 722,49 грн., а відтак, станом на момент звернення із даним позовом до суду, за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 68 655,97 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що останнім було помилково сплачено єдиний податок з фізичних осіб (ФОП) за 4 квартал 2019 року у розмірі 68 655 грн 97 коп. на рахунок ДПІ у Святошинському районі замість рахунку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Крім того, з метою врегулювання вказаного питання, відповідач звернувся до ДПІ у Святошинському районі із листом від 17.07.2020 №1-17, в якому просив здійснити перерахунок коштів на рахунок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва в ході нового розгляду справи встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків, зокрема єдиного податку з фізичних осіб.
Відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 68 655,97 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено податковий борг, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 295 ПК України визначений порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п.295.3 даної статті).
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, сума податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків в поданій декларації набула статусу податкового боргу.
Також, відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПП України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України, визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вищезазначених норм, податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. А саме, з метою погашення податкового боргу платнику податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, була направлена податкова вимога форми «Ф» №53274-56 від 23.07.2021 на суму 3250,28 грн. Проте зазначена вимога повернулась на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, ПК України не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, з аналізу наведених вище норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов'язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна. В межах таких заходів в першу чергу вживаються заходи задля стягнення коштів, зокрема на підставі рішення суду про стягнення коштів з рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків.
З встановлених судом обставин встановлено, що станом на момент звернення із даним позовом до суду, відповідачем було сплачено грошові кошти у сумі 69330,57 грн. на розрахунковий рахунок ДПІ у Святошинському районі (ЄДРПОУ 37962074) UA278999980314070699000026009, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 26 від 30.01.2020 на суму 23000 грн., № 27 від 05.02.2020 на суму 25000 грн. та № 30 від 14.02.2020 на суму 21330,58 грн.
Крім того, листом від 17.07.2020 №1-17 позивач просив ДПІ у Святошинському районі здійснити перерахунок коштів на рахунок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
Так, порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
Відповідно до абз.3 п.5 Порядку №787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Таким чином, саме на органу ДПС України покладено обов'язок щодо повернення або перерахування помилково сплачених коштів, а тому відповідач не може нести тягар відповідальності за помилково сплачене грошове зобов'язання, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур