ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 червня 2022 року м. Київ № 640/9137/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу пільгового стажу та призначенні йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посаді і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020;
зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991, з 10.02.1992 по 07.08.2002 та призначити і виплачувати йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначені пільгової пенсії за Списком №1.
11 травня 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.10.2020 звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до якої були додані наступні документи:
витяг з ЄДРЮОФОП;
трудова книжка;
довідка про заробітну плату;
копія документів про проведення атестації робочих місць.
Листом від 26.11.2020 №2600-0304-8/168296 Головне управління повідомило позивача, що рішенням Комісії №63 від 23.11.2020 підтверджено право на зарахування періоду роботи позивача з 04.04.1991 по 09.02.1992 в якості набиральника скломаси цеху сортового посуду №2 на ВАТ «Київський завод художнього скла», що припинено у зв'язку з визнанням банкрутом, до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначеним Рішенням відмовлено у підтвердженні права на зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за нормами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи позивача на ВАТ «Київський завод художнього скла», що припинено у зв'язку з визнанням банкрутом:
з 29.01.1991 по 31.01.1991 в якості учня видувальника скловиробів, з 01.02.1991 по 03.04.1991 - учнем набиральника скломаси, оскільки час початкового професійного (індивідуально-бригадного) навчання на робочих місцях професіям, які прямо передбачені Списком №1 або Списком №2 в стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення не зараховується;
з 10.02.1992 по 07.08.2002 - пресувальником скловиробів, так як дана професія (посада) не передбачена Списками №1, затвердженими постановами КМУ від 26.01.1991 №10 та від 11.03.1994 №162. До того ж, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджене результатами атестації робочих місць.
До цього ж, первинні документи про роботу в якості пресувальника гарячого скла на розгляд Комісії не надані;
з 01.09.2002 по 31.11.2002 у зв'язку з відсутністю документів про трудові відносини позивача з ВАТ «Київський завод художнього скла» у період з вересня 2002 по листопад 2002, в який згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 16.10.2020 №100-14529 були проведені нарахування.
Вважаючи протиправною відмову у призначені пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок № 637).
Усі зазначені нормативно-правові акти використані судом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з пп. 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до частини 1-2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, необхідним є:
1) наявність страхового стажу не менше 30 років, з них 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
2) віднесення професії до списку робіт і професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162.
Разом з тим, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.
Приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , його трудова діяльність є наступною:
- з 01.09.1984 по 12.07.1986 (1 рік 10 місяців 12 днів) - навчання у середньому професійно-технічному училищі № 40 м. Києва;
- з 17.07.1986 по 20.05.1987 (10 місяців 4 дні) - працював слюсарем-ремонтником III розряду в підприємстві по поставкам продукції кольорових металів;
- з 26.05.1987 по 11.05.1990 (2 роки 11 місяців 16 днів) - служба в лавах Радянської Армії;
- з 16.08.1990 по 15.10.1990 (2 місяці) - працював тимчасовим сторожем;
- з 16.10.1990 по 30.11.1990 (1 місяць 15 днів) - працював постійним сторожем;
- з 29.01.1991 по 31.01.1991 (3 дні) - прийнято учнем видувальника скловиробів в цех сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла;
- з 01.02.1991 по 03.04.1991 (2 місяці 3 дні) - працював в якості учня набиральника скломаси в цеху сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла;
- з 04.04.1991 по 09.02.1992 (10 місяців 6 днів) - працював в якості набиральника скломаси IV розряду відрядно-особливо-шкідливої тарифної ставки в цеху сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла;
- з 10.02.1992 по 07.08.2002 (10 років 5 місяців 29 днів) - працював в якості пресувальника гарячого скла V розряду відрядно-особливо-шкідливої тарифної ставки в цеху сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла (на підставі наказу № 109/1 від 14.09.1994 завод був перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Київський завод художнього скла»;
- з 04.04.2002 по 26.02.2010 ( 7 років 10 місяців 23 дні) - працював в якості вантажника у Голосіївському РУЗ м. Києва СПД ОСОБА_2 ;
- з 13.05.2010 по 11.03.2011 (9 місяців 27 днів) - працював в якості вантажника за трудовим договором, зареєстрованим від 13.05.2010 у Голосіївському РУЗ м. Києва СІ ІД ОСОБА_2 .
Отже, як зазначає позивач, відповідно до записів у трудовій книжці його загальний страховий стаж становить 25 років 10 місяців 14 дні, з яких пільговий стаж складає 13 років 4 місяці 23 дні (з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991, з 04.04.1991 по 09.02.1992 (визнаний відповідачем), з 10.02.1992 по 07.08.2002).
Як зазначає позивач, на підтвердження спеціального стажу ним також було додатково надані Головному управлінню наступні документи, що також підтверджується копією макета пенсійної справи позивача:
1) копія архівної витягу Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про наказ Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла № 16/к від 28.01.1991 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на роботу учнем видувальника скловиробів з 29.01.1991;
2) копія архівного витягу Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про наказ Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла № 18/к від 01.02.1991 про переведення ОСОБА_1 на роботу учнем набиральника скломаси з 01.02.1991;
3) копія архівного витягу Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про наказ Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла № 41/к від 19.02.1992 про призначенням ОСОБА_1 на посаду пресувальника скловиробів 5 розряду окремої особливо-шкідливої тарифної ставки з 10.02.1992;
4) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 98 від 31.08.1992 «Про порядок атестації робочих місць за умовами праці на заводі»;
5) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 13 від 29.01.1993 про компенсацію виплату робітникам, працюючим в шкідливих умовах праці;
6) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 107 від 14.09.1994 «Про наслідки атестації робочих місць за умовами праці», та Списку працівників пільгових професій для оформлення пенсії, посада пресувальника гарячого скла, яку займав ОСОБА_1 на цьому підприємстві, атестована;
7) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 123 від 20.10.1994 «Про проведення медичного огляду працюючих в шкідливих умовах праці»;
8) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 36а від 18.09.1998 про наслідки атестації робочих місць за умовами праці проведеної відповідно до трудового договору від 1 жовтня 1997 та Списку працівників пільгових професій для оформлення пенсії, посада пресувальника гарячого скла, яку займав ОСОБА_1 па цьому підприємстві., атестована;
9) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 7 від 11.02.1999 про наслідки атестації робочих місць за умовами праці проведеної відповідно до трудового договору від 1 жовтня 1997 та Списку працівників пільгових професій для оформлення пенсії, посада пресувальника гарячою скла, яку займав ОСОБА_1 па цьому підприємстві, атестована;
10) архівна копія наказу Київського заводу художнього скла № 8-к від 07.08.2002 про звільнення ОСОБА_1 з посади пресувальника скловиробів з 07.08.2002;
11) копія архівної довідки Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на Київському заводі художнього скла з 29.01.1991 по 07.08.2002;
12) копія архівних довідок Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 1991-2002 за час його праці на Київському заводі художнього скла;
13) копія особистою карточки ОСОБА_1 № 9440.
Разом з тим, суд зазначає, що періоди з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991 роботи позивача учнем видувальника скловиробів в цех сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла та учнем набиральника скломаси в цеху сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла, зараховуються в стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки позивач був прийнятий на роботу та виконував ті самі функції та обов'язки, що відповідають зазначеним функціям.
Крім того, надувальник скловиробів та набиральник скломаси були внесені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 до Списку 1 за номерами 1150101а-11548 та 1150101а-14820, коли стаж в якості набиральника скломаси з 04.04.1991 по 10.02.1992 було визнано відповідачем.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, відповідно до яких навчання на робочих місцях професіям, які прямо передбачені Списком 1 або Списком 2 в стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення не зараховується.
Також, суд зазначає, що період роботи позивача з 10.02.1992 по 07.08.2002 на посаді пресувальника гарячого скла V розряду відрядно-особливо-шкідливої тарифної ставки в цеху сортової посуди № 2 Київського ордена Трудового Прапору заводу художнього скла (на підставі наказу № 109/1 від 14.09.1994 завод був перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Київський завод художнього скла» підтверджує право позивача на зарахування його до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1, оскільки пресувальник гарячого скла, входить до переліку посад за Списком 1 за постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991 та за постановою КМ СРСР №162 від 11.03.1994 (1150101а-16991).
Відповідач не довів, що посада пресувальник гарячого скла не включений до переліку посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1.
Щодо твердження відповідача, що право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджене результатами атестацій робочих місць, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
В частині не зарахування пільгового стажу за періоди з 01.09.2002 по 31.11.2002, позивач погоджується з відповідачем, оскільки ОСОБА_1 07.08.2002 був звільнений з посади пресувальника гарячого скла.
У той же час, судом встановлено, що позивачу на момент звернення до Головного управління із заявою (27.10.2020) виповнилось 50 років, він має більше 23 років страхового стажу та пільговий стаж більше 10 років.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що Головним управлінням протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні пільгового стажу та призначенні пенсії за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посаді і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991, з 10.02.1992 по 07.08.2002 та призначити і виплачувати йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на встановлені обставини справи, а також той факт, що позивачем до пенсійного органу подано всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах, суд вважає за можливе прийняти рішення про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991, з 10.02.1992 по 07.08.2002 та призначити і виплачувати йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пільгового стажу та призначенні йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посаді і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до пільгового стажу періоди роботи з 29.01.1991 по 31.01.1991, з 01.02.1991 по 03.04.1991, з 10.02.1992 по 07.08.2002 та призначити і виплачувати йому пенсії за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 27.10.2020.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін