ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
27 червня 2022 року м. Київ№ 640/6976/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо ненадання наказів про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) надати ОСОБА_1 накази про звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача відсутні документи, а саме накази, які стосується його звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказано, що він звертався до уповноваженого верховної ради прав людини, однак відповіді так і не отримав. Вказано, що позивача не ознайомлено з жодним із наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також з наказом про звільнення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для надання суду обґрунтування строків звернення з даним позовом до суду.
Позивачем 21.05.2021 подано заяву про усунення недоліків, в якій вказано, що з 13.02.2019 постійно проживав та доглядав батька ОСОБА_2 , у селі Погреби, який є інвалідом та людиною похилого віку та потребує постійного стороннього догляду. Також надав документи про проходження лікування в жовтні 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/6976/21.
Представником відповідача 20.07.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач вдруге звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з аналогічних підстав та з тим самим предметом спору, що підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі №640/17997/19 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №640/17997/19.
Так, відповідач наголосив, що судом доведено факт того, що «будучи обізнаним про факт звільнення з військової служби, позивач ухилявся від ознайомлення з документами, які його цікавили та зволікав із зверненнями щодо отримання певних документів.», тому безпідставно пропустив строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, поданим відповідачем відзивом на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є неотримання позивачем документів, на підставі яких його було звільнено з військової частини НОМЕР_1 та ненадання матеріалів службового розслідування, на підставі яких було прийнято рішення про звільнення позивач.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 №640/17997/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин.
Так, вказаними судовими рішеннями встановлено наступне: «з листа В/ч НОМЕР_1 від 08 травня 2019 року, яку надав до суду першої інстанції сам позивач, вбачається, що під час особистого прийому у заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_3 13 та 19 лютого 2019 року, позивачу надавалися роз'яснення щодо порядку дій під час звільнення. Окрім того, позивач письмово звертався до відповідача із запитами щодо надання йому певних документів за наведеним переліком, зокрема, й тих, що стали підставою його звільнення. При цьому перший запит отриманий відповідачем згідно вхідного штампу 20.03.2019.
Наведене вказує на те, що, будучи обізнаним про факт звільнення з військової служби, позивач ухилявся від ознайомлення з документами, які його цікавили та зволікав із зверненнями щодо отримання певних документів.
… з даним адміністративним позовом з визначеним предметом щодо зобов'язання відповідача надати документи про звільнення, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 29.09.2019, тобто із порушенням визначеного процесуальним законом шестимісячного строку, пояснюючи це тим, що не може отримати документи стосовно свого звільнення.».
Частиною 1 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд зауважує, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 №640/17997/19, залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, підтверджує доводи відповідача про те, що позивач вдруге звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з аналогічних підстав та з тим самим предметом спору.
Враховуючи, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 №640/17997/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, встановлено факт пропуску строку звернення до суду, то вказані обставини не підлягають повторному доведенню.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд наголошує, що доводи позивача, про те, що поважною підставою пропуску строку звернення до суду слугував догляд за батьком - ОСОБА_2 , який є інвалідом та людиною похилого віку та проходження лікування в жовтні 2020 року не є поважними підставами у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
За висновком Європейський суд з прав людини, викладеним в його рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з порушенням строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. При цьому, як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевказане, а також зважаючи на ту обставину, що позивачем наведено необґрунтовані підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г.Вєкуа