22 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/4035/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Головне управління Національної поліції у Волинській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, треті особи на боці відповідача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Головне управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 25.05.2022 № 308 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 25.05.2022 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.05.2022 до дня поновлення на посаді.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вважає своє звільнення протиправним та таким, що відбулось із порушенням норм чинного законодавства, оскільки відомості про те, що в період з 24.02.2022 по 09.03.2022 він був відсутнім на службі не відповідають дійсності, так як в цей період він вивозив свою родину у безпечне місце та повідомив про це керівництво, яке, в свою чергу повідомила про необхідність встати на облік до найближчого відділу поліції, що він і зробив. Крім того, позивач зазначає, що його було позбавлено права надавати пояснення, додаткові докази і матеріали під час проведення службового розслідування, що призвело до порушення його прав. Також позивач вважає, що рішення, незалежно від форми його оформлення повинно бути вмотивованим, детальним і повним. Застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення є необґрунтованим.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за фактами, викладеними акті «Про відсутність на роботі», що надійшов до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення 17.03.2022 стосовно відсутності на роботі інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві Д1Н1 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 15.03.2022 наказом від 14.05.2022 № 583 було призначено службове розслідування. В ході проведено службового розслідування було відібрано пояснення від ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що 25.02.2022 близько першої години ночі виїхав з м. Києва з метою відвести дружину до знайомих в Житомирську область. До місця призначення прибув близько 07 години. Наступного дня вирушив далі до м. Нововолинськ, до місця призначення прибув близько 22 години. Про вищевказане командира повідомив після того, як надав пояснення працівникам ДВБ Волинської області. З 27.02.2022 по 10.03.2022 ніс службу в м. Нововолинськ ГУНП у Волинській області. За результатами службового розслідування Наказом Департаменту патрульної поліції № 308 від 25.05.2022 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказує, що реалізовано даний наказ шляхом видання наказу Департаменту патрульної поліції від 06.06.2022 № 827 о/с. Окремо зазначає, що для самостійної евакуації рідних (в період посиленого (надзвичайного) варіанту несення служби, воєнного стану) право надати дозвіл поліцейському залишити територію гарнізону, місця дислокації підрозділу, звільнити від обов'язків несення служби належить до виключної компетенції керівника органу поліції на підставі поданого рапорту, в свою чергу позивач з таким рапортом до керівника органу не звертався, а повідомив про залишення місця несення служби лише по прибуттю до місця евакуації 27.02.2022. Таким чином, відповідач вважає, що матеріалами службового розслідування підтверджено факт безпідставної відсутності позивача на службі, самоусунення від виконання обов'язків, визначених законодавством для Національної поліції України, та здійснення заходів з протидії військової агресії РФ проти України в період з 24.02.2022 року по 15.03.2022 року.
Від представника позивача надійшли заперечення на відзив, в яких останній зазначає, що у відзиві на позов, висновку службового розслідування, акту про відсутність позивача на робочому місці а також наказі про дисциплінарне стягнення різняться періоди відсутності ОСОБА_1 на службі. Відповідачем не надано оцінку несення служби ОСОБА_1 у Головному управлінні Національної поліції у Волинській області та не досліджено доказів щодо цього питання. Також зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування та порушено право працівника надавати пояснення.
Треті особи ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримали, правом подання пояснень щодо позовних вимог не скористалися.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті патрульної поліції на посаді на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
17.03.2022 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення надійшов акт від 15.03.2022 «Про відсутність на роботі» інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період з 27.02.2022 по 15.03.2022 за підписами командира роти № 2 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_2 , командира батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_3 , заступника командира батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_4 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Генди Н.В. (а.с. 64).
З метою перевірки фактів, викладених в акті від 15.03.2022 для всебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.05.2022 №583 призначено проведення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків (а.с. 104-106). Так, пунктом 3 вказаного Наказу працівників УПП у місті Києві ДПП, зазначених в описовій частині цього наказу, відсторонено від виконання службових обов'язків.
За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок, затверджений 24.05.2022, у якому зазначено про порушення позивачем вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 та 24 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції. У зв'язку з наведеним, дисциплінарною комісією запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 72-103).
Наказом Департаменту патрульної поліції від 25.05.2022 №308, у тому числі позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 107-114).
Даний вид стягнення реалізований наказом Департаменту патрульної поліції від 06.06.2022 №827 о/с, яким позивача з 06.06.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 115).
Вважаючи наказ Департаменту патрульної поліції від 25.05.2022 №308 протиправним, а звільнення - незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, метою яких є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок).
Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Відповідно до матеріалів справи, 17.03.2022 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення надійшов акт від 15.03.2022 «Про відсутність на роботі» інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період з 27.02.2022 по 15.03.2022 за підписами командира роти № 2 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_2 , командира батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві Д1111 капітана поліції ОСОБА_3 , заступника командира батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_4 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 (а.с. 64).
Наказом від 14.05.2022 №583 за вказаним фактом призначено службове розслідування (а.с.104-106).
Судом досліджено матеріли службового розслідування, в яких містяться пояснення ОСОБА_1 , відібрані 18.05.2022 старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 (а.с. 68-70).
У вказаних поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що 25.02.2022 близько першої години ночі виїхав з м. Києва з метою відвести дружину в більш безпечне місце до знайомих колеги по роботі в Житомирську область. До місця призначення прибув близько 07 години, думали залишити дружин і їхати одразу назад до Києва, однак пального залишилось мало і знайти його вдалось лише увечорі. Мобільного зв'язку в селі не було. Прокинувшись зранку, господар дому сказав, що залишатись їм не можна і тому довелось вирушати далі до м. Нововолинськ, куди прибули близько 22 години. Про вищевказане командира повідомив після того, як надав пояснення працівникам ДВБ Волинської області, які вилучили посвідчення для проведення розслідування і заборонили виїжджати з області. З 27.02.2022 по 10.03.2022 ніс службу в м. Нововолинськ ГУНП у Волинській області.
Факт відсутності позивача на службі до 27.02.2022 (період везення дружини до Волинської області) та не повідомлення про це керівника не заперечується самим ОСОБА_1 у поданому позові.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем при винесенні спірних наказів не враховано всі обставини, які об'єктивно перешкоджали йому нести службу за місцем розташування підрозділу, не відібрано він нього відповідних пояснень, що є порушенням Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Однак, надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд враховує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Статтею 24 Закону №580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Однак, не дивлячись на наведені вище обставини та вимоги Закону, позивач не прибув на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в період з 27.02.2022 по 15.03.2022, що ним самим не заперечується. При цьому, до тверджень позивача щодо неможливості зв'язатися з керівництвом в період з моменту прийняття рішення про евакуацію дружини і до прибуття до місця евакуації у зв'язку з відсутністю мобільного зв'язку суд ставиться критично, оскільки про свої наміри евакуювати дружину позивач мав повідомити свого керівника до вчинення цих дій, і, перебуваючи в місті Києві мав фактичну можливість це зробити, а також перетинаючи декілька областей країни мав можливість знайти засоби зв'язку.
Щодо доводів позивача, що матеріали службового розслідування не містять доказів відсутності його на робочому місці, суд зазначає, що ОСОБА_1 не заперечується факт відсутності на службі та не повідомлення місця свого фактичного перебування до 27.02.2022 та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, перепискою позивача в мобільному додатку Viber (а.с. 158).
Щодо доводів позивача про порушення Порядку проведення службового розслідування в частині позбавлення права надавати пояснення, вказаний факт спростовується матеріалами справи, зокрема наданими поясненнями ОСОБА_1 , що написані останнім власноручно (а.с. 68-70).
Суд наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваних наказів, які б могли вплинути на кінцевий результат службового розслідування.
Разом з тим, суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини у справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розсування.
Отже, судом достовірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час у період воєнного стану в Державі, у час розгортання активних бойових дій поблизу міста Києва, а відтак, висновок відповідача про неприбуття ОСОБА_1 на службу без поважних причин, у період з 27.02.2022 по 15.03.2022, на думку суду, є обґрунтованим.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи - не встановлено.
Також суд звертає увагу, що відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Як було зазначено вище, пунктом 6 частини першої статті 77 Закону встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з урахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача в порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вимоги щодо поновлення на службі в поліції у спеціальному званні та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представником Департаменту патрульної поліції при розгляді даної справи.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, вуд. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.
Третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, вул. Святослава Хороброго, 9, м. Київ, 03151.
Третя особа: Головне управління Національної поліції у Волинській області, вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, 43025.
Дата складення повного рішення суду - 22.08.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб