Справа № 560/5516/22
іменем України
26 серпня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби; зобов'язати здійснити нарахування та виплату суми індексації грошового забезпечення за період військової служби; визнати протиправною невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та зобов'язати виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. Покликається на те, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а при звільненні зі служби не виплачена грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. На звернення про виплату коштів він отримав відмову.
Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Посилається на те, що індексація грошового забезпечення з 31 травня 2016 по 28 лютого 2018 нараховувалась та виплачувалась в розмірі 0,00 грн. Стосовно періоду з 01.03.2018 по 29.04.2019, позивачу нарахована індексація в розмірі 477,76 грн., що підтверджується розрахунком від 25 травня 2022. Оскільки у період проходження служби позивач не звертався до командування військової частини із заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, таку допомогу за 2019 рік йому не виплачено.
Позивач подав відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь на відзив, де сторони не погоджуються з позицією протилежної сторони.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 87 від 26.04.2019, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 120 від 12 квітня 2019 за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
З наказу про звільнення зі служби не вбачаються відомості щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Як видно з наданого суду розрахунку від 25.05.2022 № 540/372, за період з травня 2016 по лютий 2018 та з березня 2018 по листопад 2018 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась. Зі змісту розрахунку від 25.05.2022 №540/372 також видно, що за період з 1 грудня 2018 по квітень 2019 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 477,76 грн.
Позивач звернувся до військової частини з заявою про виплату індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги, на що відповідач листом від 19.11.2021 повідомив, що підстав для виплати коштів немає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч. ч. 1, 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату ( правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17)
Як вбачається з довідки від 27.05.2022, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 31 травня 2016 по 29 квітня 2019.
У той же час, як видно з розрахунку від 25.05.2022 № 540/372, за період з травня 2016 по лютий 2018 індексація позивачу не виплачувалась.
Причини нарахування індексації за цей період в сумі 0,00 грн. суду не обґрунтовані і належними доказами не доведені. Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у розпорядженні відповідача не було коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, або у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні.
Зважаючи на це, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу з 31 травня 2016 по 28 лютого 2018.
Що стосується періоду з 1 березня 2018 по листопад 2018, суд враховує таке.
З урахуванням абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" індекс споживчих цін за березень 2018 приймається за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, тому передбачені Законом №1282-XII підстави для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року були відсутні. При цьому, право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 виникло лише у грудні 2018 року. Зважаючи на це, відповідач правомірно не нараховував індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 по листопад 2018.
Як видно зі змісту розрахунку від 25.05.2022 №540/372, за період з 1 грудня 2018 по квітень 2019 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 477,76 грн. Неправильність такого розрахунку судом не встановлена, позивач розмір індексації за цей період не спростовує.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення в частині.
Що стосується виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, суд виходить з такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення).
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 242 Положення передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентована розділом ХХІV Порядку № 260.
Так, згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу ХХІV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Абзацом четвертим пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 визначено, що під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами.
Згідно з пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.
Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надано Міністру оборони України.
Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та Порядком № 260 встановлено лише верхній, граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищує місячного грошового забезпечення. Також право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Разом з тим, позивач не надав доказів звернення у 2019 році до відповідача з рапортом щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. Таким чином, у 2019 році позивач не скористався правом на звернення до відповідача стосовно цієї виплати, відтак відмова відповідача щодо виплати цих коштів у 2022 є обґрунтованою.
Враховуючи це, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним нарахування і виплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 31 травня 2016 по 28 лютого 2018 в розмірі 0,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати/перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31 травня 2016 по 28 лютого 2018 включно.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26 серпня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок