Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 серпня 2022 р. Справа № 520/609/22 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейд" (вул. Каштанова, б. 10, м. Харків, 61035, код ЄДРПОУ 32135104) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021 року №0/30819/1817, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №21448/20-40-18-17-10/32135104 від 23.11.2021 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку статті 262 КАС України.
Встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався. Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву судом не отримано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суддя Кухар М.Д. з 01.07.2022 по 29.07.2022 перебувала у щорічній відпустці та з 10.08.2022 по 17.08.2022 перебувала на лікарняному.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
29 грудня 2021 року на юридичну адресу ТОВ «ОЛІМП-ТРЕЙД» надіслано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021 року №0/30819/1817 складене Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, шо відповідно до акту №21448/20-40-18-17-10/32135104 від 23.11.2021 року встановлення порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1 статті 57, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
Зокрема, встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення березень 2019 року, липень 2019 року, жовтень 2019 року.
За затримку на 23. 44, 14 календарних днів грошового зобов'язання у розмірі 199692 грн. 60 коп. зобов'язано ТОВ «Олімп-ТРЕИД» сплатити штраф у розмірі 25 % - у сумі 49 923,15 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати1 конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. (статті 111 ПК України).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Судом встановлено, що актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог 50.1 статті 50 та 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов'язання протягом граничних строків згідно п.124.2 ст.124 ПК України.
Отже, перевіркою встановлена кваліфікація податкового правопорушення за п.124.2 ст.124 ПК України , якою зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 49923,15.
Стосовно застосування відповідачем вимог п.124.2 ст.124 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Також, Законом № 466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Отже, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПК України).
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п.109.3 ст.109 ПКУ).
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п.112.7 ст.112 ПКУ).
Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Виходячи з аналізу положень пункту 124.2, статті 124 ПК України, юридичним фактом, з яким пов'язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов'язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання встановлений ПК України вчиняв умисно затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Суд відмічає, що актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач порушив пункт 124.2 статті 124 ПК України, а саме діяння вчинені умисно - не наведено.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до стаття 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем умисних діянь податковим органом до суду не надано.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, N 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Отже, у податковому повідомленні-рішенні відповідачем не наведено жодного факту чи обставини, яка хоч якось вказувала б на вчинення додаткових дій, їх цілеспрямованість, а також існування додаткової мети в несвоєчасній сплаті податків, що в сукупності свідчило б про наявність умислу у ТОВ «ОЛІМП-ТРЕЙД» та давало податковому органу підстави для застосування відповідальності визначеної п. 124.2 ст.124 ПК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021 року №0/30819/1817, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області відносно ТОВ «ОЛІМП-ТРЕЙД» є протиправним, а тому, підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ОЛІМП-ТРЕЙД» підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейд" (вул. Каштанова, б. 10, м. Харків, 61035, код ЄДРПОУ 32135104) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2021 року №0/30819/1817, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейд" (вул. Каштанова, б. 10, м. Харків, 61035, код ЄДРПОУ 32135104) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2022 року.
Суддя Кухар М.Д.