Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 серпня 2022 року № 520/1341/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (вул. Соборна, буд. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64309, ЄДРПОУ 03196564) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову, оформлену у вигляді листа №02-04/36 від 04 січня 2022р., Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів, здійснивши виплату грошових коштів в сумі 10246,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, має статус «ветеран військової служби» та «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни», а отже, має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.
Ухвалою судді від 21.01.2022 було залишено позовну заяву без руху з підстав порушення строку звернення до суду.
Позивач, надіславши заяву 07.02.2022, підтвердив своє право на поновлення строку звернення до суду, з огляду на такі обставини. Він має ряд захворювань, та у зв'язку із хворобами потребує постійного медичного лікування, яке проходив як у сімейного лікаря, амбулаторно так і в стаціонарі. На підтвердження вказаних доводів позивачем надано до суду довідки сімейного лікаря, виписку зі стаціонару.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 поновлено строк звернення позивача до суду та відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Ухвалу суду та позовну заяву було надіслано на офіційну електронну пошту відповідача, згідно із статею 18 КАС України, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти.
Відповідач правом подання відзиву не скористався, клопотань про продовження строку на подання відзиву не направив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, згідно довідки до Акту огляду МСЕК серія 12 ААА №444646. Причиною інвалідності стала травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивач має статус «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни», що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.11.2016.
Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року.
У постанові Кабінету Міністрів України "Про деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №325 від 08 квітня 2021 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 3906, 00 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
З ухвали Верховного Суду від 17 червня 2020 про відкриття провадження у зразковій адміністративній справі № 440/2722/20 та матеріалів адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що зазначені справи є типовими, оскільки наявні ознаки типової справи, визначені в ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020:
1) позивачами має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.
3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році та урегульовані одними й тими самими нормативно-правовими актами, а саме: Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18);
4) позивачами у даних справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати у 2020 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Рішенням Верховного суду від 29.09.2020 № 440/2722/20 по зразковій справі позов задоволено в частині визнання протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Зазначеним рішенням встановлено, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Як зазначив Верховний Суд у постанові, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги.
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
При розгляді даної справи судом встановлено, що безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснило Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 241-246, 255, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною відмову, оформлену у вигляді листа №02-04/36 від 04 січня 2022р., Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради, провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених коштів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.08.2022.
Суддя Білова О.В.