про повернення позовної заяви
26 серпня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/6764/22
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
Ухвалою суду від 15.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: - одного примірника належним чином завірених копій позовної заяви та додатних до неї документів для направлення їх відповідачу; - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску строку та доказами поважності причин його пропуску.
17.08.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви, серез яких один примірник належним чином завірених копій позовної заяви та додатних до неї документів для направлення їх відповідачу, а також заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.
Так, частинами 1, 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У поданій позовній заяві позивач просить зобов'язати пенсійний орган нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
При цьому, зазначає, що суми пенсії виплатилися позивачу в порядку, затвердженому постановою №103 таким чином: - з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та складали 839,29 грн та 90,11 грн; - з 1 січня 2020 року по 30 червня 2021 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та складав 1678,57 грн та 180,21 грн.
Разом з тим, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 10.08.2022 (відповідно до відбитку вхідного штампу суду).
Суд зауважує, що відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відтак, регулювання спірних правовідносин здійснюється саме вказаним законом, а не Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з чим можливість безстрокового звернення до суду з даним позовом виключається.
Отримавши суми доплат пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в періоди з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 30.06.2021 та не отримавши сум компенсації втрати частини доходу у відповідний місяць позивач дізнався, або принаймні повинен був дізнатись (мав таку можливість за умови активної поведінки, зокрема, шляхом звернення із відповідним запитом) про порушення його прав.
Отже, звернувшись 10.08.2022 з позовом про захист прав, порушених з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 30.06.2021, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, при цьому, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав пропуску строку та доказами поважності причин його пропуску позивач до позовної заяви не додав.
Аналогічний висновок щодо пропуску строку звернення до суду викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №524/10396/15-а та від 22 листопада 2018 року у справі №607/10010/16-а.
Також, застосування шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом констатовано у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 490/6755/15-а (провадження №К/9901/2689/17).
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі №487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Як слідує зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, пропуск такого строку позивач обґрунтовує тим, що він не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не міг знати, що його права порушуються, тобто, що розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства. Зауважує, що пенсійний органом, в свою чергу, не проінформував його про те, що розмір пенсії позивача не відповідає вимогам законодавства. Крім того вказує, що у зв'язку з проведенням бойових дій та введенням воєнного стану на території України Указом Президента України від 24.02.2022 позивач знаходився з сім'єю у м. Києві і при повномасштабному вторгненні військ Російської Федерації не мав можливості завчасно звернутися до органів державної влади щодо порушення його прав. В складі групи оборони м. Києва як військовий пенсіонер позивач здійснював цілодобове чергування на блокпостах разом з військовими Збройних Сил України щодо забезпечення проїзду транспортних засобів та військової техніки.
Разом з тим, судом наведені підстави пропуску позивачем строку звернення до суду оцінюються критично, оскільки позивач як особа без спеціальної освіти у галузі права та пенсійного законодавства не був позбавлений можливості звернутися за кваліфікованою допомогою до адвоката, який має відповідні знання.
При цьому, матеріали заяви про поновлення пропущеного строку не містять доказів своєчасного звернення позивача до пенсійного органу з метою отримання інформації про відповідність розміру пенсії вимогам законодавства.
Також матеріали заяви про поновлення пропущеного строку не містять й доказів невідкладного звернення позивача до пенсійного органу після отриманих ним сум доплат пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в періоди з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 30.06.2021 та неотримання сум компенсації втрати частини доходу у відповідний місяць для роз'яснення йому підстав невиплати сум такої компенсації.
Стосовно ж введення в Україні воєнного стану та перебування позивача в складі групи оборони м. Києва як військового пенсіонера для здійснення цілодобового чергування на блокпостах разом з військовими Збройних Сил України щодо забезпечення проїзду транспортних засобів та військової техніки, то на переконання суду, вказані обставини жодним чином не можуть зумовлювати порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки шестимісячний строк звернення до суду у позивача сплинув ще до введення на території України воєнного стану.
Поряд з цим, суд вкотре зауважує на тому, що регулювання спірних правовідносин здійснюється саме Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а не Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з чим можливість безстрокового звернення до суду з даним позовом виключається.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не наведено поважних причин, у зв'язку з якими останній не мав би реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання компенсації втрати частини доходу у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом строк.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа від органу пенсійного фонду у відповідь на його заяву не змінює моменту, коли особа дізналась про порушення своїх прав (отримання коштів пенсії у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання компенсації.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути може оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гіглава