Справа № 420/4788/22
26 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до його пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із застосуванням приписів статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків його заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати її призначення з 05.04.2021 року та виплатити недоотриману пенсію з урахування вже виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі №420/4657/21 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списом №1. Водночас з листа пенсійного органу від 14.02.2022 року позивачу стало відомо, що до його пільгового стажу відповідачем не було враховано періоди його роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
05.05.2022 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.09.2014 по 30.04.2015 та з 01.06.2015 по 32.03.2017 роки позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та трудових записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, із зазначенням, чи перебував він у відпустці по догляду за дитиною та без збереження заробітної плати.
05.05.2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку відповідачем надано не було.
Ухвалою суду від 09.06.2022 року судом було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області інформацію та належними чином засвідчені докази на її підтвердження, щодо врахування чи неврахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року (у разі не врахування зазначити законодавчі підстави).
На виконання ухвали суду, 03.08.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що періоди роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року не були враховані до його пільгового стажу при призначенні пенсії, оскільки відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплати внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.07.1989 року позивач з 30.12.2011 року по 31.03.2017 року працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі №420/4657/21 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050008677 від 11.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1043 від 04.03.2021 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року по справі №420/4657/21 позивачу з 05.04.2021 року було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списом №1.
Водночас з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.02.2022 року вбачається, що при призначенні пенсії позивача, до пільгового стажу ОСОБА_1 не було враховано, зокрема, періоди його роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року згідно з п.20 Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та трудових записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічні відомості щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року вбачаються з детального протоколу призначення пенсії від 27.10.2021 року.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/4788/22.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов позивача, відзив на позов та відповідь на відзив, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV).
Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на
підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з невідповідністю уточнюючих довідок є безпідставними, оскільки пільговий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі №164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі №592/5846/17 та від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.
Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.07.1989 року позивач з 30.12.2011 року по 31.03.2017 року працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
При цьому записи у трудовій книжці ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідки на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.
Суд також зауважує, що нормативно-правовим документом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV застосовується з 01 жовтня 2017 року).
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Тобто, Відокремлений підрозділ «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та саме на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею до страхового стажу за порушення, вчинені Відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
Суд зазначає, що фактично, внаслідок невиконання Відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року №266/1994/17.
Отже, період роботи позивача з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею повинні бути зараховані до його пільгового стажу, а отже позовні вимоги в цій частині адміністративного позову підлягають задоволенню.
Водночас, щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача перерахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із застосуванням приписів статті 8 закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків його заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати її призначення з 05.04.2021 року, суд зауважує наступне.
Так згідно статті 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Водночас суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на зазначені законодавчі положення та встановлені обставини у справі №420/4788/22 суд вважає необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача позовні вимоги зобов'язального характеру задовольнити шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 05.04.2021 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов'язального характеру слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі ЗУ №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-IX, з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2481,00 гривень.
Відповідно до правової позиції Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд зазначає, що заявлені вимоги позивача зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області вчинити певні дії, є похідними від задоволеної судом вимоги про визнання протиправними дій.
Тому зазначені вимоги позивача розцінюються судом як одна вимога немайнового характеру, за яку необхідно було сплатити судовий збір в загальній сумі 992,40 грн.
Водночас позивачем до позовної заяви було додано квитанцію про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 1984,80 як за дві окремі немайнові вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 992,40 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/4788/22 було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., суд доходить висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 судового збору у зазначеній сумі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 251, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.06.2015 року по 31.03.2017 року у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на посаді гірника очисного вибою 5-го розряду з повним робочим днем під землею.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 05.04.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. відповідно до квитанції від 21.03.2022 року за подання адміністративного позову у справі №420/4788/22.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький