ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" серпня 2022 р. справа № 300/2009/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення №091630004093 від 07.04.2022 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов'язання зарахувати до стажу державної служби час проходження військової служби у Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках №6 від 22.03.2022, №2904/1/1044 від 11.03.2022, №7 від 22.03.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення 23.03.2022 із посади, робота на якій дає право на призначення пенсії державного службовця, та маючи стаж роботи на посаді державного службовця понад 10 років станом на 01.05.2016, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про переведення його на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" та надав усі документи, які підтверджують відповідний загальний і спеціальний стаж, та відображають заробітну плату державного службовця. Проте, відповідач, рішенням від 07.04.2022 №091630004093 відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця з тих підстав, що стаж державної служби у розмірі 10 років станом на 01.05.2016 відсутній. При цьому, відповідачем до стажу державної служби не зараховано період проходження військової служби у Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981. Однак, на думку позивача відповідач всупереч положенням чинного законодавства протиправно відмовив у такому переведенні з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби, не врахувавши при цьому до загального стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981, на підставі чого звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.06.2022. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що права на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» у позивача немає, оскільки станом на 01.05.2016 у нього відсутній необхідний стаж державної служби 10 років. Також відповідач зауважує, що не підлягає зарахуванню до стажу державної служби період строкової військової служби з 15.05.1979 по 06.05.1981, оскільки військова служба не відноситься до категорій посад державних службовців. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.06.2021 отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визнається сторонами.
За результатами розгляду заяви позивача від 23.03.2022 про переведення на пенсію державного службовця відповідно Закону України "Про державну службу" та поданих документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 07.04.2022 №091630004093, про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 рік становить 9 років 7 місяців 16 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII. При цьому, відповідачем до стажу державної служби не зараховано періоду проходження позивачем військової служби із 15.05.1979 по 06.05.1981 (а.с.8-9).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України Про державну службу N 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон N 889-VIII), яким визначено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, втратив чинність Закон України Про державну службу N 3723-XII від 16.12.93 року (далі - Закон N 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Відтак, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відтак, для вирішення питання щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця слід встановити, чи станом на 01.05.2016 у позивача був наявний спеціальний стаж державної служби більше 10 років.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , з 18.07.2006, займав посади державного службовця, що визнається та не заперечується сторонами (а.с.10-15).
При цьому, як встановлено судом, позивачу рішенням від 07.04.2022 №091630004093, відмовлено в переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 рік становить 9 років 7 місяців 16 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII. При цьому, відповідачем до стажу державної служби не зараховано періоду проходження позивачем військової служби із 15.05.1979 по 06.05.1981.
З огляду на вищевикладене, єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії державного службовця став висновок відповідача про те, що станом на 01.05.2016 стаж державного службовця заявника складав 9 років 7 місяців 16 днів, оскільки до спеціального стажу не зараховано періоду проходження військової служби із 15.05.1979 по 06.05.1981.
Вказані висновки відповідача суд оцінює критично та відхиляє, виходячи із наступного.
Частиною 3 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону №889-VII) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до абзацу 5 пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Зазначені положення узгоджуються із роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби від 23.07.2020 №105-р/з «Щодо зарахування до стажу державної служби періодів проходження військової служби», за змістом яких видами військової служби, яка зараховується до стажу державної служби є військова служби (навчання) у вищому навчальному закладі, який має у своєму складі кафедри військової підготовки як військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі №607/2474/17, від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17 від 27 грудня 2019 року у справі №500/2565/18, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує у даній справі.
Суд зазначає, що згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , у період з 15.05.1979 по 06.05.1981 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу (а.с.16-18).
Також, в матеріалах справи наявна копія, трудової книжки від 16.03.1979 серії НОМЕР_2 відповідно до записів якої, позивач з 15.05.1979 по 06.05.1981 проходив службу в армії (а.с.10-13).
Відтак, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та аналізом законодавства, суд дійшов висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що судовим розглядом підтверджено стаж державної служби позивача у період з 15.05.1979 по 06.05.1981, суд зазначає, що з врахуванням цього періоду стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить більше 10 років, а тому рішення пенсійного органу від 07.04.2022 №091630004093 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання призначити, здійснити нарахування й виплату з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", суд враховує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнув 62 років, має загальний стаж роботи понад 35 років та понад 10 років стажу державної служби на дату набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, що не заперечується відповідачем, а тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної ОСОБА_1 період служби в армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 і перевести позивача з 23.03.2022 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання перевести на пенсію державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках №6 від 22.03.2022, №2904/1/1044 від 11.03.2022, №7 від 22.03.2022, суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Відтак, оскільки відповідне переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні ще не проведено, та відповідно позивач не отримував відмову у здійсненні такого переведення на пенсію державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках №6 від 22.03.2022, №2904/1/1044 від 11.03.2022, №7 від 22.03.2022, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги є передчасними, а тому спору в цій частині на станом на дату звернення позивача до суду не існує.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, слід задовольнити частково, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення №091630004093 від 07.04.2022 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов'язати зарахувати до стажу державної служби час проходження військової служби у Радянській армії з 15.05.1979 по 06.05.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що позивач згідно з квитанцією 3871-1402-2237-3832 від 02.05.2022 (а.с.1), підтвердив сплату судового збору на суму 992,40 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 744,30 грн, що пропорційно становить 75 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.04.2022 №091630004093 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження строкової військової служби з 15.05.1979 по 06.05.1981 та призначити, здійснити нарахування й виплату з 23.03.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.