25 серпня 2022 року Справа № 280/3469/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним, скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30 грудня 2021 року за №083250003833 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно до пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача 1, відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 11 листопада 2021 року, із зменшенням віку, передбаченого відповідно до пп.2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
2) зобов'язати відповідача 1, відповідача 2 при призначенні пенсії позивачу враховувати період навчання на денній формі у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року та з 30.04.1986 року по 31.07.1989 року та період проходження військової служби з 01.07.1984 року по 29.04.1986 року до страхового стажу роботи.
Крім того, просить стягнути з відповідачів судові витрати по справі: судовий збір на суму 1984,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 2 000,00 грн.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в системі Електронний суд та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Безух М.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1089141 від 20.05.2022.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у грудні 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.12.2021 за №083250003833 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача 2, оскільки вважає, що пільговий стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім для призначення пенсії за Списком №2. Звертає увагу, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №280/3592/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, встановлено, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи позивача з 22.08.1989 по 22.04.1999 у ПАТ «АЗМОЛ», що становить 9 років 8 місяців. Також посилається на те, що відповідач необґрунтовано не включив до страхового стажу позивача період навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982 по 01.07.1984, з 30.04.1986 по 31.07.1989, та період проходження військової служби з 01.07.1984 по 29.04.1986. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.06.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.06.2022 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності. З посиланням на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) вказує, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 33 роки 01 місяць 20 днів, пільговий стаж - 6 років 29 днів. Також звертає увагу, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Просить у задоволенні позову відмовити.
05.07.2022 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що на підставі поданої заяви та доданих документів було встановлено, що позивач працював за Списком №2 на Бердянському дослідному нафтомаслозаводі на посаді приладиста, зайнятого обслуговуванням і ремонтом контрольно-вимірювальних приладів і автоматики з 22.08.1989 по 22.04.1999. Відповідно до наказу вищезазначеного підприємства про результати атестації робочого місця за умовами праці від 05.08.1995 №41 правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються з 22.08.1992 лише приладисти, які зайняті обслуговуванням і ремонтом контрольно-вимірювальних приладів і автоматики в цеху по виробництву органічних кислот та їх сполук та органічних продуктів, що синтезуються на основі органічної жирної сировини (цех 2). Відповідно до наданих документів позивач працював на даній посаді з 22.08.1989 по 10.05.1990, з 04.08.1995 по 31.08.1998, які зараховані до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2. Також зараховано до пільгового стажу роботи період роботи позивача з 11.05.1990 по 21.08.1992 , тобто до дати, коли атестація робочих місць не вимагалася. Отже, пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 обрахований відповідачем 2 у кількості 06 років 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2. Стосовно зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 20.06.1989 до страхового стажу вказує, що зарахування до страхового стажу періоду навчання у вищому учбовому закладі можливе лише на денній формі навчання. З наданих позивача документів не вбачається, що форма навчання позивача була денною. Просить у задоволенні позову відмовити.
01.08.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідачів, наведених у відзиві на позовну заяву, та підтримав заявлені позовні вимоги.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
29.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком (Список №2).
Вищевказану заяву позивача з доданими документами за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №4.2), передано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
За наслідками розгляду заяви позивача відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області винесено рішення від 30.12.2021 №083250003833 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За змістом рішення зазначено, що на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 33 роки 01 місяць 20 днів, пільговий стаж - 6 років 29 днів.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії від 30.12.2021 №083250003833, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за результатом розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії керівником органу, що призначає пенсію приймається відповідне рішення.
Як встановлено судом, за наслідками розгляду заяви позивача від 29.12.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 30.12.2021 №083250003833. Як слідує зі змісту вказаного рішення підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 стала відсутність пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 114 Закону №1058-IV.
За змістом позовної заяви позивач обґрунтовує позовні вимоги, тим, що до пільгового стажу останнього за Списком №2 має бути зарахований період роботи позивача з 22.08.1989 по 22.04.1999 на посаді приладиста у ПАТ «Азовські мастила і Оливи» (далі - ПАТ АЗМОЛ), що є достатнім для призначення позивачу пенсії за Списком №2.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Аналогічна правова позиція щодо застосування Списків до пільгової роботи викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 (провадження № К/9901/2399/17).
Суд звертає увагу, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 280/3592/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивач має пільговий стаж за Списком №2 - 9 років 8 місяців, то на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, останній не досяг віку, необхідного для призначення вказаної пенсії з урахуванням зменшення віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком №2.
Вищевказаним рішенням суду встановлено таке: «Згідно записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 працював у ПАТ «АЗМОЛ» (Бердянський Орден Трудового Червоного Прапора дослідного нафтомаслозавод):
- з 22.08.1989 - приладистом п'ятого розряду по обслуговуванню цеху СЖК в цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 11.05.1990 - приладистом по обслуговуванню технологічних цехів в цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 24.05.1990 - майстром по обслуговуванню технологічних цехів і лабораторії хроматографії на час заміщення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- з 02.01.1991 - приладистом по обслуговуванню технологічних цехів п'ятого розряду в цехі контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 01.07.1991 приладистом по обслуговуванню технологічних цехів шостого розряду в цехі контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 04.08.1995 - приладистом шостого розряду по обслуговуванню цеху по виробництву органічних кислот та їх сполук та органічних продуктів, що синтезуються на основі органічної жирної сировини в цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 01.09.1998 - приладистом шостого розряду по обслуговуванню цеху основних технологічних цехів в цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики;
- з 23.04.1999 - виконуючим обов'язки заступника цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.
Посади, на яких працював позивач у ПАТ «АЗМОЛ» у період з 22.08.1989 по 22.04.1999 відповідають коду 2130301а-17150, зазначеним у списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (По старості) на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».
Крім того, посади, на яких працював позивач у ПАТ «АЗМОЛ» у період з 22.08.1989 по 22.04.1999 відповідають також коду 2130301а-17150, зазначеним у списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Відповідно до архівної довідки архівного відділу виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.08.2020 №6-03/1030 ОСОБА_1 прийнято з 22.08.1989 в цех №26 контрольно-вимірювальних приладів і автоматики приладистом п'ятого розряду по обслуговуванню цеху СЖК - з шкідливими умовами праці.
З огляду на вказане, та з урахуванням положень пункту Порядку №383 період роботи позивача з 22.08.1989 до 21.08.1992 відноситься до пільгового стажу за Списком №2.
Крім того, відповідно до наказу ВАТ «АЗМОЛ» від 05.08.1995 №41 «Про результати атестації робочих місць по умовам праці для встановлення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення затверджено «Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком №1 та №2». Відповідно до вказаного переліку право на пільгове забезпечення за Списком №2 мають зокрема, приладисти, які зайняті обслуговуванням і ремонтом контрольно-вимірювальних прилалів і автоматики в цеху по виробництву органічних кислот, їх сполук та та органічних продуктів, що синтезуються на основі органічної жирної сировини.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів, основною метою атестації є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Пунктом 1 Порядку №442 визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з приписів пункту 4 Порядку №442, та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.
Відповідно до положень пункту 6 Порядку №442 та підпункту 1.4 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8, 9 Порядку №442, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до виписки з наказу ВАТ «АЗМОЛ» від 05.08.1995 №41, яка додана до трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , приладист цеху №26, має право на пільгову пенсію за Списком №2.
За положеннями 4.3.Порядку №383 за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками ( 36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Як зазначалось вище, наказом ВАТ «АЗМОЛ» від 05.08.1995 №41 посаду позивача - приладист в цеху №26 віднесено до переліку атестованих робочих місць, професій та посад із шкідливими умовами праці.
При цьому, як слідує зі змісту довідки архівного відділу виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.08.2020 №6-03/1030 ОСОБА_1 у період з 22.08.1991 по 22.04.1992 працював на посаді приладиста в цеху №26 ПАТ «АЗМОЛ», що з урахуванням вищенаведених норм свідчить про те, вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Підсумовуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи позивача з 22.08.1989 по 22.04.1999 у ПАТ «АЗМОЛ», що становить 9 років 8 місяців.».
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини щодо наявності у позивача, пільгового стажу роботи за період з 22.08.1989 по 22.04.1999 у ПАТ «АЗМОЛ», що становить 9 років 8 місяців, встановлені судовим рішенням у справі №280/3592/21, яке набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
За положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV необхідними умовами для призначення пенсії чоловікам на пільгових умовах за Списком №2 є наявність віку 55 років та страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. При цьому, працівникам, які не мають вказаного стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Як слідує з матеріалів справи, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 29.12.2021, позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досяг 57- річного віку.
Таким, чином оскільки позивач має пільговий стаж за Списком №2 - 9 років 8 місяців, то на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, останній досяг віку, необхідного для призначення вказаної пенсії з урахуванням зменшення віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком №2. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 2 від 30.12.2021 №083250003833 є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність достатнього пільгового стажу за Списком №2.
Однак судом встановлено, що позивач досяг необхідний віку та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що спірне рішення у справі винесене відповідачем 2, та з урахуванням приписів статті 45 Закону №1058-ІV, згідно яких пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у вказаній частині позовних вимог є зобов'язання ГУ ПФУ у Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 12.11.2021.
З огляду на вказане, позовні вимоги в частині щодо призначення пенсії відповідачем 1 та саме з 11.11.2021 не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 01.07.1984 по 29.04.1986 року, суд звертає увагу, що згідно розрахунку страхового стажу ОСОБА_4 період проходження військової служби з 01.06.1984 по 29.04.1986 зараховано до загального страхового стажу позивача, у зв'язку з чим підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів при призначенні пенсії позивачу враховувати період навчання на денній формі у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року та з 30.04.1986 року по 31.07.1989 року до страхового стажу роботи, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Також відповідно до пункту 2.16 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
З аналізу вищевикладеного та з урахуванням норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, час навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Згідно записів у трудовій книжці позивач у період з 01.09.1982 по 30.06.1984, з 30.04.1986 по 31.07.1989 позивач навчався у Донецькому політехнічному інституті.
Отже, трудова книжка позивача містить записи про навчання позивача у вищевказані періоди, що дає право на зарахування його до загального страхового стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
З огляду на вказане, та з урахуванням того, що розрахунок стажу роботи позивача здійснював ГУ ПФУ в Дніпропетроській області при прийнятті оскаржуваного рішення у цій справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині позовних вимог підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання саме відповідача 2 зарахувати до загального страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1984, 30.04.1986 по 31.07.1989.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 984,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Крім цього, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідачів понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти такого клопотання. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем документально не підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу, а саме: не надані в оригіналі документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, оскільки квитанції до прибуткового касового ордера продаються у всіх магазинах продажу канцелярських товарів, і у адвоката не має жодних перешкод у їх придбанні та вільному заповненні поза межами фінансової звітності. Таким чином, вимога щодо відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу документально не підтверджена, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не доведено співмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом витраченим на представництво. Надані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі, витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає. Також не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Позов є типовим, не містить ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд звертає увагу, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.
Суд зазначає, позовна заява та додатки до неї сформовані в системі Електронний суд та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Безух М.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1089141 від 20.05.2022. За змістом позовної позивачем наведено орієнтований розрахунок судових витрат по справі.
Разом з тим, суду не надано первинних документів на підтвердження надання правничої допомоги, зокрема, договору про надання правової допомоги, детального розрахунку наданих послуг, акту надання послуг, приймання-передачі робіт/послуг підписаних обома сторонами, рахунку на оплату, квитанцію про сплату тощо. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що до позову надав договір про надання правничої допомоги, квитанцію про сплату гонорару та акти виконаних робіт, однак суд зазначає, що додатки до позовної заяви не містять вказаних документів.
З огляду на вказане, суд доходить до висновку, що на час винесення рішення у цій справі відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки належних доказів надання правничих послуг та понесення таких витрат суду не надано.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30 грудня 2021 №083250003833 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 12 листопада 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зарахувати до загального страхового стажу період навчання ОСОБА_1 в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1984, з 30.04.1986 по 31.07.1989.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.).
В задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26; РНОКПП 21910427.
Повне судове рішення складено 25.08.2022.
Суддя К.В. Мінаєва