25 серпня 2022 року м. Ужгород№ 260/2368/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород в частині незабезпечення предметами речового майна солдата ОСОБА_1 старшого стрільця відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород за нормою забезпечення №1 визначеної наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України».
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород забезпечити (видати) солдату ОСОБА_1 старшому стрільцю відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород предмети речового майна за нормою забезпечення №1 визначеної наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України».
3. Визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород в частині відрядження без забезпечення предметами речового майна солдата ОСОБА_1 старшому стрільцю відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород при відрядженні його до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до пп. 1.1 п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород №88 від 25.04.2022 року (по стройовій частині).
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині відрядження солдата ОСОБА_1 старшому стрільцю відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород до району/зони бойових дій без належного укомплектування предметами речового майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року за №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 за №36 від 03.03.2022 року він був прийнятий до сил територіальної оборони ЗСУ в 101 бригаду територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 в м. Ужгород та зарахований до списків особового складу частини. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що полягають у нездійсненні належного укомплектування (забезпечення) позивача предметами форминного одягу та інших предметів визначених наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» та відрядження його без забезпечення предметами речового майна.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
26 липня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні таких. Зазначає, що логістичною службою частини, з початком збройної агресії збройних сил російської федерації, одночасно з проведенням заходів з комплектування підрозділів особовим складом, з центральних речових складів отримувалося та видавалося наявне речове майно для забезпечення потреб військовослужбовців у відповідності до норм забезпечення №1, визначеною наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців ЗС України». Для отримання майна, що було відсутнє на момент комплектування підрозділів частини, було подано заявки на потребу належного забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту, які по мірі надходження майна задовольнялися. На теперішній час все наявне речове майно видано військовослужбовцям частини, недоотримане по мірі поступлення на склад частини. Позивачем в позовній заяві зазначено перелік недоотриманих предметів майна за нормою №1, але, згідно роздавальних відомостей частина з них йому була видана в пункті постійної дислокації в м. Ужгороді. Інша частина була видана в м. Костянтинівна Донецької області, а саме шолом, панама літня польова, чохол для бронежилета модульного. Разом з тим, у відзиві зазначає, що роздавальні відомості, які б підтвердили факт видачі зазначеного майна поза межами пункту постійної дислокації надати суду неможливо в результаті їх фізичного знищення внаслідок ракетного удару по адміністративній будівлі та приміщенню речового складу з боку збройних сил країни агресора. Також, зазначає, що на момент вибуття частини для виконання бойових завдань та безпосередньо на місці їх виконання позивач був забезпечений всіма необхідними предметами речового майна, які були наявні на складі частини. Отже, вважає, що з боку відповідача відсутні протиправні дії щодо незабезпечення предметами речового майна, крім того, не порушує і не позбавляє права позивача на отримання майна під час проходження військової служби в частині та компенсації за неотримане речове майно в подальшому.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3.
Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2022 року за №36 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого стрільця відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_2 .
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) за №88 від 25.04.2022 року солдат ОСОБА_1 , старший стрілець відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_2 вибув у відрядження до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) за №98 від 04.05.2022 року вважається таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Північ», які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань 28 квітня 2022 року солдат ОСОБА_1 , старший стрілець відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_2 .
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незабезпечення його предметами речового майна за нормою забезпечення №1 визначеної наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» та відрядження без таких предметів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців закріплює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Статтею 91 цього закону закріплено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведених положень Закону, наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
Основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період врегульовані положеннями V розділу зазначеної Інструкції.
Так, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Речове майно відпускається органам військового управління, з'єднанням, військовим частинам, кораблям, військовим навчальним закладам, установам і організаціям Збройних Сил та Міністерства оборони, закладам охорони здоров'я, військовим медичним частинам і підрозділам Збройних Сил, Міністерства оборони та інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, підпорядкованих органам військового управління Збройних Сил в особливий період (далі - заклади охорони здоров'я, військові медичні частини і підрозділи), у встановленому законодавством порядку та відповідно до Норм на особливий період і норм утримання цього майна на одного військовослужбовця (працівника) у військових частинах або на одне ліжко у закладах охорони здоров'я, військових медичних частинах і підрозділах (частина 2).
Строків експлуатації (носіння) речового майна в угрупованнях військ (сил), які безпосередньо беруть участь у бойових діях (спеціальних операціях) під час збройного конфлікту, в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі - діючі угруповання військ (сил)), не встановлюються. Майно знаходиться в експлуатації (носінні) до повного зношення. Майно знаходиться в експлуатації до повного зношення. У разі знищення або приведення його в непридатний стан це речове майно замінюється на нове (ч.3).
Забезпечення речовим майном здійснюється за планами забезпечення, які відпрацьовуються:
- ЦУРЗ - для ОЦЗ (ОК);
- ОЦЗ (ОК) - для з'єднань і військових частин, безпосередньо підпорядкованих видам Збройних Сил (ОК);
- речовою службою з'єднань - для військових частин, що входять до їх складу або знаходяться в них на забезпеченні;
- береговими базами ВМС - для з'єднань і берегових частин, кораблів, які безпосередньо забезпечуються через берегові бази ВМС;
- речовою службою з'єднань - для військових частин (кораблів), що входять до їх складу, а також інших військових частин, прикріплених до них на забезпечення (ч.4).
У планах забезпечення передбачаються розрахунки в потребі на особовий склад з'єднань (підрозділів) згідно з чисельністю за списком та за штатною чисельністю нових формувань, створення встановлених запасів та обмінних фондів, а також на поповнення можливих бойових втрат і витрат речового майна.
Вихідними даними для складання планів є:
- у центрі - встановлена чисельність Збройних Сил; норми забезпечення і табелі до штатів; заявки від видів Збройних Сил України (оперативних командувань); наявність майна, придатного до носіння (експлуатації); очікувані поставки майна промисловістю згідно із поданими заявками ЦУРЗ до ДДЗ та ПМР; очікувані втрати та витрати майна;
- в оперативних командуваннях - чисельність особового складу за списком; Норми і табелі до штатів; заявки з'єднань і військових частин; наявність придатного до носіння (експлуатації) майна; очікуване надходження майна за планами центру; очікувані втрати і витрати майна;
- у з'єднаннях - чисельність особового складу за списком; Норми і табелі до штатів; заявки військових частин; наявність майна, придатного для носіння (експлуатації); очікуване надходження майна за планами забезпечення оперативного командування (ч.5).
Забезпечення військ (сил) в операціях (бойових діях) здійснюється за планами, які відпрацьовуються речовою службою у відповідних ланках (ч.6).
Під час відмобілізування військових частин для забезпечення військовозобов'язаних використовується речове майно непорушних запасів, а також наявне майно поточного забезпечення і фонду зборів тієї військової частини, на яку покладене матеріальне забезпечення формувань. На речове майно, якого не вистачає, складаються та подаються в орган забезпечення заявки на доотримання майна (ч.7).
З уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі (ч.8).
Строки експлуатації (носіння) речового майна БСК для військових частин, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, не встановлюються, а речове майно перебуває в експлуатації (носінні) до повного зношення. Для таких військових частин заміна предметів речового майна проводиться після встановлення їх непридатності щодо подальшої експлуатації (носіння).
Забезпечення речовим майном проводиться за поданими в центральні служби (служби) забезпечення речовим майном звітами-заявками.
Звіти-заявки за з'єднання, військову частину (установу) затверджуються відповідно командирами з'єднань, військових частин (установ). Звіти-заявки за види Збройних Сил України (оперативні командування) затверджуються відповідними заступниками командувачів - начальниками органів управління матеріально-технічного забезпечення (ч.9).
Позачергові заявки на отримання речового майна можуть подаватися тільки на забезпечення не передбачених планом термінових організаційних заходів, заміну речового майна, зараженого радіоактивними, хімічними речовинами або бактеріальними засобами, майна, яке не піддається обробці, а також на покриття бойових втрат і витрат речового майна (ч.10).
З'єднанням і військовим частинам речове майно відправляється (відпускається) безпосередньо з ОЦЗ.
Військовим частинам, які входять до складу з'єднань, а також військовим частинам, прикріпленим до них на забезпечення, речове майно відпускається з речових складів з'єднань, а в окремих випадках - безпосередньо з ОЦЗ (ч.11).
Речове майно відпускається в першу чергу для забезпечення діючих угруповань військ (сил) та військових частин і формувань, призначених для відправки до них (ч.13).
Забезпечення речовим майном в діючих угрупованнях військ (сил) проводиться в такій послідовності:
- з'єднання і військові частини, призначені для виконання найбільш важливих бойових задач;
- інші з'єднання і військові частини, які знаходяться в бойових порядках;
- тилові частини і установи оперативних командувань.
Залежно від обстановки встановлена черга забезпечення речовим майном може бути змінена згідно з рішенням заступників командувачів - начальників органів управління матеріально-технічного забезпечення видів Збройних Сил (оперативних командувань) (ч.14).
Зарахування військової частини на речове забезпечення здійснюється за атестатом на речове майно на підставі наказу командира з'єднання, до складу якого вона прибула. Якщо атестат на речове майно відсутній, то зарахування військової частини на забезпечення здійснюється за її донесеннями про наявність речового майна з подальшим наданням атестата (с.16).
Під час ведення бойових дій військовими частинами у відриві від своїх з'єднань термінова потреба в речовому майні може забезпечуватись за рахунок запасів найближчих речових складів за розпорядженням того органу, у підпорядкуванні якого знаходиться речова служба. Про здійснену видачу майна негайно повідомляється орган речової служби, де знаходиться на забезпеченні військова частина, яка одержала майно, з подальшим документальним підтвердженням (ч.17).
Створені військові частини (формування) забезпечуються речовим майном за рахунок запасів, які утримуються в мирний час військовими частинами, на які покладено завдання із забезпечення цих формувань, або за мобілізаційними нарядами ЦУРЗ. В окремих випадках забезпечення може здійснюватись за територіальним принципом через ОЦЗ.
Строки видачі майна для частин, що формуються, визначаються директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (ч.18).
Проведення термінових організаційних заходів, пов'язаних з забезпеченням новостворених військових частин (формувань), здійснюється в першу чергу за рахунок майна, яке знаходиться в розпорядженні військової частини (з'єднання), що здійснює ці заходи. Якщо майна не вистачає, то військова частина подає заявки на дозабезпечення до ЦУРЗ (ч.19).
Забезпеченість речовим майном створених військових частин, які підлягають відправці в діючі угруповання військ (сил), перевіряється комісією, призначеною письмовим наказом оперативно-розпорядчого характеру командування для перевірки бойової готовності цих військових частин і підрозділів. Акт комісії разом з атестатом на речове майно подається за місцем нового призначення військових частин (підрозділів) (ч.20).
У створених підрозділах (військових частинах), які прибувають до складу військових частин (з'єднань) діючих угруповань військ (сил), призначеними командирами військових частин (з'єднань) комісіями перевіряється фактична наявність майна і його якісний стан. Якщо речового майна не вистачає або воно не відповідає якісному стану згідно з атестатом, проводиться службове розслідування (ч.22).
Пунктом 26 Інструкції речове майно військовозобов'язаним, призваним на військову службу за мобілізацією та за черговим призовом, видається після їх прибуття до місця служби і зарахування до списків військової частини або після прибуття на пункт прийому особового складу. У разі підписання відмобілізованим контракту на продовження військової служби забезпечення речовим майном проводиться після закінчення строків носіння предметів військової форми одягу, виданих під час мобілізації, в установленому порядку для даної категорії військовослужбовців.
Пунктом 28 цього розділу передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Речове майно військовозобов'язаним, призваним на військову службу за мобілізацією та за черговим призовом, видається після їх прибуття до місця служби і зарахування до списків військової частини або після прибуття на пункт прийому особового складу. У разі підписання відмобілізованим контракту на продовження військової служби забезпечення речовим майном проводиться після закінчення строків носіння предметів військової форми одягу, виданих під час мобілізації, в установленому порядку для даної категорії військовослужбовців.
Особи офіцерського, сержантського та старшинського складу за контрактом речовим майном забезпечуються за відповідними нормами забезпечення. Право на отримання речового майна мають:
- офіцери - одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання;
- особи офіцерського, сержантського та старшинського складу, які перебували в запасі і зараховані на військову службу встановленим порядком, набувають права на одержання речового майна в день прийняття їх на військову службу. Видача речового майна цим військовослужбовцям проводиться після прибуття їх на місце проходження служби. Предмети речового майна, одержані ними до звільнення в запас, при цьому не зараховуються. Військовослужбовці забезпечуються за нормами забезпечення в особливий період.
Особам офіцерського, сержантського та старшинського складу, які вибувають із військових частин, на речове майно, що знаходиться в їх користуванні, видається атестат. Номер виданого атестата вказується в приписі про відрядження або в супровідних документах.
При звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини.
На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність (п.29).
Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що у відповідності до зазначеної Інтрукції позивач наділений правом на отримання речового майна, визначеного Нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 08.03.2022 року ОСОБА_1 було видано фуфайку з коротким рукавом - 1шт, труси трикотажні Вид.2 - 1шт., ботінки з в б - 1шт., ремінь брючний тип 2 вид 2 - 1 шт., сорочка та кальсони зимові вид 2 - шт., шкарпетки літні трекінгові тип 1 - 3шт., шкарпетки зимові трекінгові тип 2 - 3шт., костюм літній польовий з тканини тип 4 клас 7 - 1 шт., куртка вітровологозахисна зимова вид 1 - 1 шт., що підтверджується копією роздавальної (здавальної) відомості №21.
Згідно з роздавальною (здавальною) відомістю №45 від 15.04.2022 року позивач отримав шеврон нарукавний (Герб) - 1 шт., шеврон нарукавний (ведмідь) - 1 шт., шеврон нарукавний (прапор) - 1 шт., термо - 1 шт.
Відповідно до копії відомості ОСОБА_1 отримав бронижелет, за який розписався 25.04.2022 року.
Відповідно до роздавальної (здавальної) відомості №126 від 26.05.2022 року Ганчак отримав костюм літній польовий - 1 шт.
Нормами вищезазначеного законодавства не встановлено строку на видачу речового майна військовослужбовцю.
Позивач є військовослужбовцем та знаходиться у списках військової частини НОМЕР_2 та перебуває у ній на забезпеченні. Позивач включений до списку для отримання речового майна у відповідності до вищезазначеного положення.
Позивач має право на отримання речового майна і докази порушення його права на отримання такого в матеріалах справи відсутні, оскільки відповідач може видати позивачу речове майно по мірі його надходження.
Судом встановлено, що позивач з моменту зарахування його на військову службу та на момент його звернення до суду, не подавав рапорт на ім'я командира частини про видачу йому належного речового майна. Відповідно, і не отримував рішення про відмову у видачі такого.
Отже, судом не встановлено фактів відмови відповідача у забезпечення прав позивача, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, відповідно до ч. 4 розділу ІІІ Інструкції військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється:
- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.
У разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
У разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв'язку із скороченням штатів, хворобою та за сімейними обставинами таке утримання не проводиться. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном, яке не було отримане впродовж служби, право на отримання якого настало, або їм виплачується грошова компенсація за цінами, що діють на час звільнення.
Отже, позивач наділений правом на отримання компенсації за неотримане речове майно у визначеному порядку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині відрядження солдата ОСОБА_1 старшому стрільцю відділення контрдиверсійної боротьби відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби в/ч НОМЕР_2 ТРО м. Ужгород до району/зони бойових дій без належного укомплектування предметами речового майна суд вважає за необхідне окремо зазначити наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич