про залишення позовної заяви без руху
26 серпня 2022 року м. Житомир справа № 240/18017/22
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними рішення та дій, зобов'язання вчинити дії,
установив:
21 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним рішення та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в проведенні нарахування індексації пенсії відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17липня 2003 року №1078 із застосуванням індексу споживчих цін наростаючим підсумком із урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при базовому місяці лютий 2014 року та зобов'язання вчинити такі дії з 01 квітня 2014 року.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Як убачається зі змісту позову, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли з 01 квітня 2014 року, водночас з цим позовом до суду позивач звернувся 21 серпня 2022 року, тобто вимоги за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року заявлені з пропуском строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, позивач зазначає, що судами у справах №280/751/14-а, 280/515/17, 280/516/17, 240/3972/19 встановлено, що позивач вперше звертався до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії в квітні 2014 та жовтні 2016 року.
Однак суд не бере до уваги посилання позивача на зазначені рішення, оскільки відповідні судові рішення ухвалено за інших умов і такі мають відмінний відносно цієї справи предмет спору.
Окрім того, відповідно до частини 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
З огляду на цю норму, суд зазначає, що висновки судів у інших справах не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.
Відтак посилання позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, ураховуючи висновки у інших справах, судом до уваги не беруться.
Також суд зауважує, що звернення позивача із позовами, що розглядалися судами у зазначених вище справах, не підтверджує існування спору щодо проведення індексації пенсії, який заявлено у цій справі, а тому твердження позивача про неодноразові звернення до відповідача з проханням провести нарахування та виплату індексації є помилковими та не відповідають дійсності.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, її складові, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Окрім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 08 серпня 2019 року у справі №127/13736/16-а зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.»
Позивач у заяві про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку не вказує обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з вимогами за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року, не надав доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а зазначені ним причини визнані судом неповажними, наявні підстави для залишення її без руху із наданням строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску щодо позовних вимог за період з 01 квітня 2014 року по 20 лютого 2022 року.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява у відповідній частині буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис