26 серпня 2022 року м. Житомир справа № 240/2882/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за повні 4 (чотири) календарні роки служби виходячи з середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два повні календарні місяці служби.
В обґрунтування позову зазначає, що при звільнені з військової частини, військова частина не виплатила йому одноразову грошову допомогу при звільненні. На своє звернення щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги, отримав відмову, яка мотивована тим, що у позивача недостатньо календарної вислуги років для призначення вказаної виплати.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що саме календарна сума вислуга років застосовується для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а застосування для визначення розміру такої грошової допомоги вислуги років у пільговому обчисленні суперечить нормам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України .
Відповідно до військового квитка, позивач проходив військову службу за контрактом з 02.04.2015 по 22.11.2017 та з 13.03.2018 по 13.09.2018, з 22.01.2019 по 21.07.2020.
ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.07.2020, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №155 від 21.07.21020 року, ОСОБА_1 має наступну вислугу років: календарна - 04 роки 07 місяців 20 днів; пільгова - 05 років 04 місяці 28 днів.
Разом з тим, відповідно до вищевказаного витягу ОСОБА_1 не було виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби.
16.10.2021 в інтересах ОСОБА_1 було подано вимогу до військової частини НОМЕР_1 з проханням нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи з середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два повні календарні місяці служби.
У відповідь на вимогу військова частина НОМЕР_1 надіслала лист №4011 29.10.2021 року, яким було відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги, яка мотивована тим, що у позивача недостатньо календарної вислуги років для призначення вказаної виплати. Пільгова вислуга не враховується.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
За змістом ч.2 ст.15 Закону України № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
В свою чергу, ч.4 ст.9 Закону України № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Згідно із нормами п.2 розділу XXXII Порядку №260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Отже, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність вислуги 10 років і більше, незалежно від того чи є ця вислуга календарна, чи вона визначена у пільговому обчисленні.
Відповідно до військового квитка, позивач проходив військову службу за контрактом з 02.04.2015 по 22.11.2017 та з 13.03.2018 по 13.09.2018, з 22.01.2019 по 21.07.2020.
У наказі про виключення позивача зі списків особового складу частини зазначено, що календарна вислуга років позивача складає - 04 роки 07 місяців 20 днів; пільгова - 05 років 04 місяці 28 днів.
Разом з тим, суд вважає помилковим здійснений позивачем обрахунок вислуги років для призначення одноразової грошової допомоги шляхом додавання календарної вислуги років та пільгової вислуги, яка в свою чергу обрахована у відповідному кратному обчисленні з календарної, оскільки це є фактичним задвоєнням наявної вислуги років.
Таким чином, ні в календарному, ні в пільговому обчисленні вислуга років позивача не перевищує 10 років.
Отже, умова про наявність 10 і більше років вислуги не дотримана позивачем, відтак, він не має права на виплату одноразової грошової допомоги, тому відмова відповідач у цьому є правомірною.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про допущення протиправної бездіяльності Військової частини, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та як наслідок, позов слід задовольнити шляхом зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос