про залишення позову без розгляду
26 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4271/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Представник Головного управління Національної поліції у Волинській області звернувся до суду із клопотанням про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУНП у Волинській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Даний спір щодо зобов'язання відповідача здійснити вказані у позовній заяві виплати, стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про зобов'язання вчинити певні дії відбувається після її звільнення зі служби в поліції.
Таким чином, спір у цій справі належить до справ щодо проходження публічної служби і відповідно до положень частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 в адміністративній справі № 140/9307/20, позов задоволено. Судом визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію». Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі передбаченому підпунктом «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».
Вказане рішення суду набрало законної сили 23.12.2020.
27.01.2021 року Волинський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист № 1893/2021, зобов'язальна частина якого відповідає резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у вказаній справі.
При цьому, 18.01.2021 начальник ГУНП у Волинській області затвердив висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у сумі 480250 грн. Вказану грошову допомогу позивачу виплачено 19.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2021 № 788 та не заперечується позивачем.
Позивач, будучи не згідним з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги, яка була виплачена йому 19.03.2021 звернувся в ГУНП у Волинській області із заявою. Заяву мотивував тим, що розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися, виходячи із 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня 2021 року, а не 01 січня 2019 року, оскільки рішення про виплату прийняте саму у 2021 році.
Листом від 05.01.2022 № 29/04/29-2022 позивачу відмовлено у доплаті одноразової грошової допомоги, оскільки сума одноразової грошової допомоги розрахована у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01.01.2019, тобто на 1 січня року, у якому ОСОБА_1 була встановлена інвалідність та у якому набув право на отримання цієї допомоги.
Відтак, щонайменше 19.03.2021 позивачу стало відомо про розмір нарахування та виплаченої йому одноразової грошової допомоги на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 140/9307/20.
З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 08.06.2022, тобто після спливу місячного строку, з моменту отримання одноразової грошової допомоги - 19.03.2021.
З вищевказаного вбачається, що позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду.
Позивачем не подано до суду заперечень щодо клопотання представника відповідача, також не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду із даним позовом суд виходить з такого.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала в наслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» в неповному розмірі;
2) зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала в наслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у розмірі передбаченому підпунктом «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» у сумі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року, тобто 67000 грн.
Ухвалою від 27.06.2022 провадження у справі відкрито та постановлено розгляд адміністративної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 звільнився з ГУНП у Волинській області 02.08.2019 на підставі наказу № 254 о/с від 31.07.2019 за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
09.03.2020 позивач звернувся до ГУНП у Волинській області з заявою (рапортом) про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, у чому йому було відмовлено, що обумовило звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 140/9307/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ГУНП у Волинській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язано ГУНП у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі передбаченому підпунктом «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».
20.01.2021 позивачу було надано відповідь з ГУНП у Волинській області за № 87/04/29-2021 про виконання рішення суду, а 19.03.2021 на картковий рахунок позивача було перераховано грошові кошти в сумі 480250 грн.
Будучи не згідним з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги та небажання посадових осіб ГУНП у Волинській області в повному об'ємі виконувати рішення суду, позивач звернувся до управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яким було відкрито виконавче провадження ВП № 65031432 від 05.04.2021 на підставі виконавчого листа № 1893 від 27.01.2021.
Позивач звернувся із відповідною заявою на ім'я начальника ГУНП у Волинській області. Листом від 05.01.2022 р. за № 29/04/29-2022 позивача було інформовано, що одноразову грошову допомогу призначено та виплачено на момент отримання позивачем III групи інвалідності, тобто на 2019 рік, тоді як із заявою та документами позивач звертався до ГУНП у Волинській області 9 січня 2020 року.
На переконання позивача, здійснюючи виплату одноразової грошової допомоги відповідач свідомо порушив положення підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено, що розмір одноразової грошової допомоги, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, тобто на думку позивача на 1 січня календарного року, в якому він звертався із відповідною заявою про виплату (2020).
Тоді як, вказана виплата, на думку позивача, протиправно була нарахована та сплачена виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому позивачу встановлено групу інвалідності (2019).
Не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої відповідачем одноразової грошової допомоги, позивач звернувся із даним позовом до суду 08.06.2022, що вбачається з відмітки поштового відділення Укрпошти на конверті, в якому було надіслано адміністративний позов до суду.
Зважаючи на неведене, зміст спірних правовідносин становить спір щодо розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, як поліцейському в зв'язку із втратою ним працездатності пов'язаної з виконанням службових обов'язків згідно Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580).
Частиною першою статті 97 Закону № 580 визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Ця допомога, згідно пункту 3 згаданої норми Закону № 580, призначається та виплачується, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, спірні правовідносини безпосередньо пов'язані із статусом позивача як поліцейського та проходження ним служби в органах Національної поліції, хоча і виникли після звільнення позивача з Національної поліції
Відтак, слід дійти висновку, що спірні правовідносини є такими, що стосуються проходження позивачем публічної служби.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою цієї ж норми, встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав., а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти обізнаність особи про обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
В даному випадку фактичними обставинами, які об'єктивно вплинули на права позивача, є отримання ним на картковий рахунок одноразової грошової допомоги в розмірі меншому ніж очікував позивач.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач отримав одноразову грошову допомогу 19.03.2021. Отже початком перебігу строку на звернення до суду є 20.03.2021.
При цьому суд враховує, що всі подальші дії позивача свідчать про його обізнаність щодо порушення права на отримання одноразової грошової допомоги, як поліцейському в зв'язку із втратою ним працездатності пов'язаної з виконанням службових обов'язків, в належному розмірі.
Беручи до уваги те, що спірні правовідносини пов'язані із проходженням позивачем публічної служби, а також зважаючи на те, що початком строку на звернення до суду із даним позовом є 20.03.2021, то цей строк закінчився 20.04.2021, тоді як позивач звернувся до суду лише 08.06.2022, тобто за межами місячного строку встановленого приписами процесуального закону для спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Із наведеним кореспондуються приписи пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, відповідно до яких, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду підлягає до задоволення, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, належить залишити без розгляду.
Керуючись пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання представника Головного управління Національної поліції у Волинській області про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ф. А. Волдінер