м. Вінниця
26 серпня 2022 р. Справа №120/19875/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що на виконання рішення проведено перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак з обмеженням її максимального розміру. Позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії без обмеження максимального розміру. Однак, листом відповідач відмовив у перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, оскільки визначення максимального розміру пенсії регулюється ст.2 Закону №3668, яка є на даний час чинною та відповідає Конституції України.
Ухвалою суду від 06.01.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, та не повідомив суд про причини його неподання. Процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився, а тому суд ухвалює рішення у справі за наявними доказами у відповідності до положень ч.6 ст.162 КАС України.
Ухвалою суду від 29.06.2021 витребувано у позивача ОСОБА_1 , необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду цієї справи докази. 22.07.2022 витребувані докази надійшли на адресу суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , розрахованого на підставі довідки Апеляційного суду Вінницької області від 12.03.2019 за №05-27/60/2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 16.07.2019 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , розрахованого на підставі довідки Апеляційного суду Вінницької області від 12.03.2019 за №05-27/60/2019, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії. У решті позовних вимог відмовлено.
Згідно вищевказаного рішення ОСОБА_1 відмовлено в частині перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки дана вимога є передчасною.
На виконання вказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №120/1450/21-а проведено перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, обчислену в розмірі 50% щомісячного грошового утримання судді відставці померлого годувальника ОСОБА_2 на підставі довідки Апеляційного суду від 12.03.2019 за №05-27/60/2019 з 16.07.2019, однак максимальний розміром пенсії обмежено з 16.07.2019 - 15640,00 грн, з 01.12.2019 - 16380,00 грн, з 01.07.2020- 17120,00 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн, з 01.07.2021 - 18540,00 грн
17.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, окрім іншого, про здійснення перерахунку призначеної пенсії без обмеження максимального розміру.
Листом за №9791-9482/П-02/8-0200/21 від 02.09.2021 відповідач відмовив у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру, оскільки визначення максимального розміру пенсії регулюється ст.2 Закону №3668, яка є на даний час чинною та не визнана такою, що не відповідає Конституції України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, слід вказати, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Поряд із цим, слід зазначити, що розмір пенсії по втраті годувальника визначається розділом V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, ч.1 ст.37 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
У свою чергу, будь-яких застережень щодо необхідності застосування при визначенні розміру пенсії по втраті годувальника обмеження максимальний розмір розділ V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить.
Поряд із цим, слід зазначити, що відповідні обмеження пенсії максимальним розміром визначені для пенсіонерів, які отримують пенсію за віком. Зокрема, ч.3 ст.27 Закону визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Таким чином, унормовуючи порядок та розмір різних видів пенсії законодавець чітко визначив в яких саме випадках належить до застосування відповідні обмеження пенсії максимальним розміром.
Додатково слід зазначити, що, як було встановлено вище, пенсія позивачу перерахована з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.
Таким чином, застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром після проведення перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які стосуються протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з 16.07.2019
Одночасно, надаючи оцінку вимозі "виплачувати пенсію", то суд підстав для її задоволення не бачить, виходячи з наступного.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення у майбутньому.
Отже, вимога про зобов'язання "виплачувати пенсію" звернута на майбутнє, відповідно, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства, встановлено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду №810/3213/16 від 04.08.2020 року, № 640/15803/19 від 05.08.2020 року.
До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано:
- договір про надання правової допомоги від 15.04.2020 року, у якому встановлено розмір гонорару адвоката на загальну суму 5000 грн за надання послуг правової допомоги;
- квитанцію до прибуткового касового ордера № 15-04 від 15.04.2020 року про сплату 5000 грн;
- ордер серії ВН № 198460 від 15.04.2020.
Отже, витрати позивача в розмірі 5000 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимими доказами.
Однак, з аналізу матеріалів справи, суд вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом Красіловським В.О. на виконання робіт, є неспівмірними з розміром понесених позивачами витрат на правничу допомогу.
Крім того, належним буде наголосити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на викладене, враховуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з реальності витрат на професійну правничу допомогу, обставин справи, складності справи, часу, затраченого на послуги адвоката, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат в частині понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 2000 грн.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.09.2021 щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з 16.07.2019 в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , згідно довідки Апеляційного суду Вінницької області від 12.03.2019 за № 05-27/60/2019, без обмеження її максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника з 16.07.2019 в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Апеляційного суду Вінницької області від 12.03.2019 за № 05-27/60/2019, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням вже виплаченої пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень (дві тисячі гривень)
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар