Справа № 276/1145/17
Провадження по справі №2/276/11/22
16 серпня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності спадкової частки у праві спільної сумісної власності майна, набутого за час шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом в якому просить визнати за нею право власності спадкової частки у праві спільної сумісної власності майна, набутого за час шлюбу - на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказала, що вона та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі у період з 17 червня 1995 року по 30 жовтня 2007 року.
05.03.1997 року перебуваючи в шлюбі, подружжям було куплено квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,24 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 32,24 кв.м.
Позивач вказує, що так як квартира придбана під час шлюбу, а тому є їхньою спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим вона має право на Ѕ частки у майні набутого під час шлюбу подружжям.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельника М.Л. від 29.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. від 04.08.2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 01.02.2021 року у даній цивільній справі залучено належного відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; провадження по справі зупинено до вирішення питання про правонаступництво.
10.02.2022 року ухвалою суду поновлено провадження по справі.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.05.2022 року до участі у справі залучено правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 04.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду направила заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до відомостей свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.06.1995 року та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 30.10.2007 року, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у період з 17.06.1995 року по 28.10.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.сп.14,16).
Згідно з довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №558 від 15.09.2017 року, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №3429 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), станом на січень 2003 року (до внесення даних в електронний Реєстр прав власності), право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за гр. ОСОБА_3 згідно договору, посвідченого 05.03.1997 року державним нотаріусом Володарськ-Волинської державної нотаріальної контори Косинською С.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №368 (а.сп. 12).
Відповідно до довідки Іршанської селищної ради №718/09-04 від 10.10.2017 року, згідно особової карточки форми А та актового запису №47 від 04.07.2016 року, дата смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 04.07.2016 року (а.сп.10).
З листа в.о. державного нотаріуса Хорошівської державної нотаріальної контори №73/01-16 від 08.12.2017 року вбачається, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру на спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Хорошівського районного нотаріального округу Житомирської області Толстіхіною Н.Д. заведено спадкову справі №112/2016.
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Хорошівського районного нотаріального округу Житомирської області Толстіхіною Н.Д. 04 серпня 2017 року, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме квартири АДРЕСА_1 , є його мама ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.сп.52).
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
Згідно положень ч.1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Позивач в своїх позовних вимогах просить визнати за нею в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 (шляхом подачі у встановлений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини або ж шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини).
До того ж, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахувала, що указана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.
Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачеві нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чого фактично не відбулося.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Позивачами не надано доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Аналіз наведених норм права та встановлених при судовому розгляді обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що позивач не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а відтак заявлені позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на спадкове майно є безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 76 - 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263 -265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності спадкової частки у праві спільної сумісної власності майна, набутого за час шлюбу відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення виготовлено 25.08.2022 року.
Суддя А.М.Збаражський