Головуючий у суді першої інстанції: Бортницька В.В.
справа №757/6693/22-п
провадження №33/824/2032/2022
17 серпня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Гармаша Михайла Юрійовича,
розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Гармашем Михайлом Юрійовичем, на постанову судді Печерського районного суду м.Києва від 13 червня 2022 року,-
Постановою судді Печерськогорайонного суду м.Києва від 13 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 22 листопада 2022 року о 3 год. 10 хв. по вул. Великій Васильківській в м.Києві керував транспортним засобом марки «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 пояснив, що зупинивши транспортний засіб, працівники поліції не встановлюючи будь-яких ознак спьяніння запропонували йому проходження огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер», на що останній погодився, але працівник поліції зазначив, що технічного приладу «Драгеру» немає, а тому необхідно чекати доки інший екіпаж привезе прилад, або відмовитись від проходження огляду за допомогою технічного приладу «Драгер» під відеофіксацію, і в такому випадку він зможе продовжити рух, а протокол про адміністративне правопорушення складатися не буде. Окрім того, працівники поліції не направляли його на проходження огляду на стан сп'яніння до медичного закладу та не складали протокол в його присутності.
В силу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведення невинуватості.
Належна вимога поліцейського до водія про проходження огляду обов'язково повинна бути законною, обґрунтованою, а також відповідати встановленому порядку, зокрема положенням ст..266 КУпАП та відповідним нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Вищезгадані підстави конкретизовано зокрема в п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 9 листопада 2015 року №1452/735 (надалі по тексту - Інструкція 1452/735) відповідно до якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).
Таким чином, направлення на огляд є законним виключно за наявності у водія, визначених Інструкцією, ознак сп'яніння.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №216284 від 22 листопада 2022 року, інспектор поліції зазначає, що підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння стало те, що у нього нібито було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів.
Однак, таке твердження інспектора патрульної поліції є надуманим, оскільки із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівниками поліції будь-які ознаки сп'яніння не встановлювались. У процесі спілкування поліцейські взагалі не зазначали про наявність будь-яких конкретних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
Дані обставини свідчать про безпідставність пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння, висловленої ОСОБА_1 .
Окрім цього, слід звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 на протязі усього спілкування із працівниками поліції, поводить себе спокійно, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці рук його не тремтять, він має цілком природній вигляд та забарвлення обличчя.
Вказане вище свідчить про те, що вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є безпідставною, незаконною та необґрунтованою, а також не відповідає встановленому законом порядку, що у свою чергу свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Однак, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не враховано даних обставин, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Висунувши безпідставну вимогу щодо проходження огляду на стан сп'яніння до ОСОБА_1 , працівники поліції схиляли його до відмови від проходження на стан сп'яніння та зазначали, що він має передбачене законом право відмовитись від проходження огляду за допомогою технічного засобу «Драгер» під відеофіксацію і протокол за це не складається, що є порушенням працівниками поліції ст. ст. 6, 8, 23 Закону України «Про Національну поліцію».
Відеозапис долучений до матеріалів справи не фіксує всіх обставин, що передували складанню протоколу.
Притягнення ж особи до відповідальності за правопорушення , вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських свідчить про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення визнаються недопустимими доказами.
Працівниками поліції порушені вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.
Так, на відеозаписах зафіксовані лише вибіркові проміжки спілкування, не зафіксовано обставин, про які зазначено в протоколі, зокрема зупинення працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , обставин встановлення ознак сп'яніння. А також оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Крім того, працівниками поліції не були роз'яснені ОСОБА_1 його права передбачені ст. ст. 55,56,59,63 Конституції України, ст. ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист.
Крім того, законна вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку - це послідовні вимоги працівників правоохоронних органів до водія, відносно якого є підстави вважати, що він перебуває в стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, проходження огляду з використанням спеціальних технічних, засобів поліцейським із здійсненням відеофіксації або у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , а також підтверджується відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, наявними у матеріалах справи - він не погодився на пропозицію проведення огляду із застосуванням «Драгеру» на місці зупинки, разом з тим патрульними не було направлено ОСОБА_1 в медичний заклад після незгоди продмухати в прилад «Драгер».
Обставина ненаправлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу також підтверджується відсутністю в матеріалах справи направлення, передбаченого п.8 Розділу II Інструкції №1452/735 та додатком 1 до неї.
Судом першої інстанції було поверхнево розглянуто справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, висновки суду ґрунтуються на сумнівних та недопустимих доказах, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову судді Печерського районного суду м.Києва від 13 червня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення адвоката Гармаша М.Ю., дослідивши письмові пояснення, ОСОБА_1 подані його адвокатом, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те, що судом з відеозапису з місця події встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД 216284 від 22 листопада 2021 року вказано, що 22 листопада 2021 року о 03:10 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння запах алкоголю з порожнини рота, координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудному відеореєстраторі АА0661. Вказаними діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Також в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 (а.с.2).
Із вказаних відеоматеріалів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що працівник патрульної поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою технічного засобу «Драгер» або вказує на його право відмовитись від вказаного огляду. При цьому на відеозапису зафіксовано невстановлену особу, яка умовляла ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, і одночасно з працівником поліції зазначила, що протокол складатися не буде. Після таких дій, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він роз'яснював ОСОБА_1 його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, а також те, що протокол про адміністративне правопорушення складатися не буде, тобто здійснював роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, які законодавством не передбачені, а й по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
Крім того, із відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівником поліції будь-які ознаки сп'яніння у водія ОСОБА_1 не встановлювались. У процесі спілкування поліцейські взагалі не зазначали про наявність будь-яких конкретних ознак сп'яніння у водія.
Дані обставини свідчать про безпідставність пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння, висловленої ОСОБА_1 .
Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на протязі усього спілкування із працівниками поліції, поводить себе спокійно, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці рук його не тремтять, він має цілком природній вигляд.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 245, 247 ст. 280, 294 КУпАП,
суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Гармашем Михайлом Юрійовичем, задовольнити.
Постанову судді Печерського районного суду м.Києва від 13 червня 2022 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, з підстав передбачених п.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна