КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
25 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, є громадянином України, з середньою освітою, має двоє неповнолітніх дітей: 2018 та 2020 років народження, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного - ОСОБА_7 , - ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 ,
Цією ухвалоюзадоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 вересня 2022 року, до 20 год. 37 хв. включно.
Згідно ухвали, слідчий суддя оцінюючи в сукупності встановлені у даному кримінальному провадженні ризики, передбачені ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, обґрунтованість підозри та тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, вказав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти існуючим ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
Сторона захисту вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Як зазначає апелянт, в судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурором не наведено виключних підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою.
Захисник вважає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. На думку захисту, тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, так розходиться з практикою Європейського суду з прав людини.
Апелянт стверджує, що жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України прокурором не доведений.
При цьому зазначає, що підозрюваному ОСОБА_9 немає сенсу переховуватись від суду оскільки він розуміє, що при переховуванні він сам собі може нашкодиш не зможе допомогти своїм батькам та дітям.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то приймаючи до уваги, що підозрюваний надав добровільне свідчення, у побитті щиро кається та зобов'язується такого не робити, цей ризик відсутній.
З зазначених вище причин ОСОБА_6 не може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_6 не притягувався до кримінальної відповідальності, є порядною доброю людиною, має двох малолітніх дітей, які наразі проживають з матір'ю.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010001599 від 22 липня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
З клопотання слідчого та доданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
22 липня 2022 року о 20 год. 37 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
23 липня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
23 липня 2022 року слідчий СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах досудового розслідування, тобто до 19 вересня 2022 року, до 20 год. 37 хв. включно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» п. 88).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Це підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі доведених органом досудового розслідування та прокурором обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Колегією суддів встановлено, що як слідчим у клопотанні, так і прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, зокрема ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Наявність вказаного ризику слугує підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджує недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеному ризику.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема вік, стан здоров'я, його соціальні зв'язки, сімейний стан, репутацію підозрюваного, який хоча і має двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю, проте вчинив кримінальне правопорушення групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на даній початковій стадії досудового розслідування підстави для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов'язання з покладенням відповідних процесуальних обов'язків, як того просить сторона захисту, відсутні, з огляду на інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні,
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, в межах досудового розслідування, тобто до 19 вересня 2022 року, до 20 год. 37 хв. включно - залишити без змін, а апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3242/2022
Єдиний унікальний номер 752/8668/22
Категорія: ст. 183 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_10
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1