25 серпня 2022 року м. Київ
Справа № 752/4020/22
Провадження № 22-ц/824/8415/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д ., Шкоріної О. І.
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,
третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року (про визнання неподаною та повернення позовної заяви) та ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року (про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Одночасно до позовної заяви позивачем долучено клопотання про розстрочення сплати судового збору до ухвалення у справі судового рішення.
Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 було подано клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у
м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на неможливість сплати позивачем судового збору або які б свідчили про те, що матеріальний стан позивача є незадовільним та таким, що унеможливлює сплату судового збору за подання даного позову.
Таким чином позивачу необхідно було подати суду посилання на докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі за пред'явлені вимоги майнового та немайнового характеру.
23 травня 2022 року до суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказує про надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову в сумі 4 184,80 грн.
Короткий зміст оскаржуваних ухвал
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності визнано неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на виконання ухвали судді фактично не було надано посилання на належні докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі за пред'явлені вимоги майнового та немайнового характеру, а відтак недоліки, викладені в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року, усунуто належним чином не було, що має наслідок визнання неподаною та повернення позовної зави, згідно правил частини третьої статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позовна заява, в рамках якої була подана заява про забезпечення позову, була повернута позивачу, та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відкрито не було, а тому суд вважав за необхідне повернути заявнику заяву про забезпечення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
21 червня 2022 року ОСОБА_1 через Голосіївський районний суд міста Києва подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року (про визнання неподаною та повернення позовної заяви) та ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва
від 27 травня 2022 року (про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду) і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем особисто було подано до суду заву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 4 184,80 грн, яка була прийнята судом та зареєстрована 23 травня 2022 року. Під час проставлення працівниками суду на копії заяви штампу суду про отримання вхідної кореспонденції, недоліків виявлено не було. Акт про відсутність оригіналу квитанції було складено 27 травня 2022 року, що на думку заявника свідчить про те, що саме з вини працівників канцелярії суду було втрачено оригінал квитанції.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
27 червня 2022 року матеріали цивільної справи № 752/4020/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності разом із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надійшли до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 червня 2022 року матеріали цивільної справи № 752/4020/22 разом із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга стаття 369 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані ухвали місцевого суду не відповідають.
Щодо ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до практики ЄСПЛ на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голднер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого
1975 року, серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герен проти Франції» від 29 липня 1998 року, § 37, рішення у справі Мельник проти України від 28 березня
2006 року, заява № 23436/03).
ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
Перелік документів, що додаються до позовної заяви визначені статтею 177 ЦПК України.
За правилами частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За правилами частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Так, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частку квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності було залишено без руху та надано строк десять днів для усунення недоліків.
В ухвалі зазначено, що позивачем не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі. ОСОБА_1 судом було запропоновано подати суду посилання на докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі за пред'явлені вимоги майнового та немайнового характеру.
23 травня 2022 року до суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказує про надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову в сумі 4 184,80 грн.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що ним у розділі додатки було вказано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4 18480 грн.
Дана заява була прийнята судом, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції від 23 травня 2022 рокувх.№13812.
При цьому, судом лише 27 травня 2022 року було складено акт про те, що до заяви ОСОБА_1 від 23 травня 2022 року не було долучено квитанції про сплату судового бору у розмірі 4 184,80 грн.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, а саме не надано оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 4 184,80 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи відомо, що 23 травня 2022 року до суду (вх.№13812) від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказує про надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову в сумі
4 184,80 грн (а.с.38).
27 травня 2022 року судом було складено акт про те, що до заяви ОСОБА_1 від 23 травня 2022 року не було долучено квитанції про сплату судового бору у розмірі 4 184,80 грн (а.с.40).
Відповідно до статті 1 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 серпня
2019 року № 814, у редакції, чинній станом на 23 травня 2022 року, (далі - Інструкція) канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду.
Відповідно до статті 6 Розділу ІІ Інструкції конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.
Згідно статті 3 Розділу ІІ Інструкції кореспонденція, що стосується розгляду конкретної справи, після її реєстрації в АСДС, передається судді (судді-доповідачу), у провадженні якого перебуває справа. Передавання документів здійснюється під підпис у реєстрі в порядку, визначеному в суді.
Аналіз вказаних правил, свідчить про те, що у разі одержання документів виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт. Такий акт складається у день надходження кореспонденції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час складення акту від 27 травня 2022 року про відсутність документу, судом не було дотримано вимог Інструкції, оскілки в день надходження заяви ОСОБА_1 судом не було складено відповідного акта. А складення акта через 4 дні після надходження заяви до суду, не свідчить про те, що заявником не було долучено до заяви квитанцію про сплату судового збору в розмірі 4 184,80 грн.
Крім того, ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено довідку АТ «УкрСиббанк» Вих.№59-3-05/34/160 від 15 червня 2022 року про те, що 19 травня 2022 року ОСОБА_1 здійснив платіж вс умі 4184,80 грн., призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Голосіївський районний суд м. Києва (а.с.55).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про невиконання вимог ували суду є передчасним, оскільки не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на доступу до суду.
Щодо ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову буз розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи лише після відкриття провадження у ній, а оскільки провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відкрито не було, суд вважав за необхідне повернути заявнику заяву про забезпечення позову без розгляду.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відступаючи від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20), Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі
№ 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) зробив такі висновки.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 152 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України)
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:
- законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;
- для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно;
- першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;
- у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;
- у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про повернення заяви
ОСОБА_1 про забезпечення позову з тих підстав, що провадження у справі не відкрито, а забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи лише після відкриття провадження у ній, є неправильним.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилами пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкових ухвал, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року (про визнання неподаною та повернення позовної заяви) та ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року (про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду) підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви та ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду скасувати, а справу № 752/4020/22 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна