22 серпня 2022року м. Київ
Справа №755/15291/21
Провадження № 22-ц/824/8433/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,
учасники справи:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 25 січня 2022 року у складі судді Чех Н. А. у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (далі - ОСББ «Стародарницький») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , створено ОСББ «Стародарницький», державна реєстрація якого відбулась 17 грудня 2015 року. Функції з управління та обслуговування будинку
АДРЕСА_1 , ОСББ «Стародарницький» розпочато
з 31 жовтня 2016 року. Відповідач є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею
53 кв.м. Рішенням загальних зборів ОСББ від 07 серпня 2018 року затверджено збір коштів на виконання робіт з проектування та будівництва електричних мереж. Однак, відповідачем не сплачено внесок на проектування та будівництво електричних мереж, розмір якого становить 7 552,50 грн.
ОСББ «Стародарницький» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Стародарницький» заборгованість за внески за отримані житлово-комунальні послуги в сумі 7 552,50 грн - основного боргу, 1 627,81 грн інфляційні втрати, 627,60 грн - 3 % річних, суму судового збору у розмірі 2 270,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн та гонорар у сумі 980,79 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30вересня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25січня
2021 року у задоволенні позову ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовлено.
Рішення суду мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
22 червня 2022 року ОСББ «Стародарницький» через засоби поштового зв?язку подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСББ «Стародарницький» 3 % річних у розмірі 627,00грн та інфляційні втрати у розмірі
1 627,81 грн та судові витрати; в частині стягнення заборгованості за внески в розмірі
7 552,50 грн провадження закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, щоу зв?язку з простроченням сплати внесків, відповідач зобов?язаний сплатити на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати, розрахунок яких відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28червня 2022 року витребувано із Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/15291/21 за позовом ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
20 липня 2022 року матеріали цивільної справи № 755/15291/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22липня 2022 рокуклопотання ОСББ «Стародарницький» задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Стародарницький» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у справі за позовом ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 9 918,94 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248100,00 грн).
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 17 грудня 2015 року відбулась державна реєстрація ОСББ «Стародарницький» будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 07 серпня 2018 року затверджено збір коштів на виконання робіт з проектування та будівництва електричних мереж з подальшою передачею на баланс ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», підключення будинку по постійній схемі та укладення прямого договору постачання електричної енергії з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яким затверджено додатковий внесок на виконання робіт з проектування та будівництва (документацію, матеріали, проектні роботи, виконання в натурі частини проекту, тощо) електричних мереж з подальшою передачею на баланс ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»: 1-ша частина 12,5 грн./кв.м, 2-а частина - 65 грн./кв.м, 3-тя частина - 65 грн./кв.м.
Сплата коштів має бути здійснена згідно квитанції на сплату внеску, яку співвласникам необхідно отримати у правління ОСББ (копія буде знаходитися у поштовій скринці з номером відповідної квартири та буде направлена на email співвласника у разі його надання) з моменту оприлюднення даного рішення.
Відповідач є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 53,00 кв.м
з 14 травня 2013 року.
На час подання позову до суду відповідачем не сплачено внесок на виконання робіт з проектування та будівництва електричних мереж в будинку АДРЕСА_1 , що прийнято рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький»
від 07 серпня 2018 року.
Згідно квитанції № 0.0.2377709626 від 14 грудня 2021 року, відповідачем здійснено оплату на рахунок ОСББ «Стародарницький» коштів в сумі 7 552,50 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла).
Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
За положеннями статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об'єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об'єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників належить: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах (стаття 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.
За положеннями статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання після набуття статусу юридичної особи має право: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.
Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.
Відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (стаття 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, приміщень зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 7 552,50 грн внесків на проектування та будівництво електричних мереж, які були нараховані відповідачу на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 07 серпня 2018 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
На виконання вказаних процесуальних норм, позивачем не надано доказів на підтвердження факту повідомлення відповідача про наявність у нього заборгованості починаючи із вересня 2018 року до часу звернення до судуз цим позовом.
При цьому, з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 14 грудня 2021 року було сплачено кошти в розмірі 7 552,50 грн, що підтверджується квитанції про сплату вказаних коштів на рахунок ОСББ «Стародарницький» на сплату внеску на проектування та будівництво електричних мереж, модернізацію ліфта, згідно повідомлення про сплату коштів за листопад 2021 року.
Враховуючи, що кошти в сумі 7 552,50 грн відповідачем сплачені, підстави для їх стягнення відсутні.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 10 квітня
2019 року у справі №456/847/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20, від 23 грудня 2020 року у справі
№522/8782/16-ц, від 01 березня 2021 року у справі №372/977/19.
Також Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 вказав, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ «Стародарницький» звернулося з даним позовом до суду у вересні 2021 року, в якому, окрім суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 7 552,50 грн, просив стягнути з відповідача також 1 627,81 грн інфляційних втрат та 627,60 грн - 3 % річних
ОСОБА_1 14 грудня 2021 року було сплачено заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.
Наведене свідчить про те, що на час пред'явлення позову між сторонами був наявний спір щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Спір щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги припинив своє існування (зник) після надходження позову до суду, у зв'язку з оплатою 14грудня 2021 року боргу відповідачем, однак спір щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних не припинився.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 7 552,50 грн, недоведеність позивачем факту повідомлення відповідача про наявність у останнього заборгованості починаючи із вересня 2018 року до часу звернення до суду з цим позовом, правильним також є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в розмірі 627,60 та інфляційних втрат в розмірі 1 627,81 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від
18 липня 2006 року).
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСББ «Стародарницький» без задоволення, а заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСББ «Стародарницький» без задоволення, а заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна