17 серпня 2022 року м. Київ
Справа №368/802/18
Провадження № 22-ц/824/8591/2022
Резолютивна частина постанови оголошена 17 серпня 2022 року
Повний текст постанови складено 22 серпня 2022 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Малашевського О.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,-
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта від 10 березня 2004 року серія КВ № 006333, виданого ОСОБА_2 , на право власності на земельну ділянку площею 0,2480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01:067:0006, скасувати реєстрацію земельної ділянки та реєстрацію права власності.
На обґрунтування позову посилався на те, що житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1106 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 15 жовтня 2016 року. У травні 2018 року ОСОБА_2 , який є власником сусідньої земельної ділянки, демонтував встановлений раніше паркан, що розділяє земельні ділянки позивача та відповідача та встановив новий паркан, який розташований приблизно на 40-50 сантиметрів вглиб земельної ділянки позивача. У матеріалах справи є висновок експерта, яким встановлено, що відповідач приватизував частину земельної ділянки позивача. Тому наявні підстави для визнання недійсним державного акта відповідача та скасування реєстрації його права власності.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження порушення його прав як землевласника відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
18 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; стягнути з відповідача судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно державних актів ОСОБА_3 та відповідача, межа земельних ділянок проходить по земельній ділянці позивача.
Заявник зазначав, що з висновку № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що відповідач приватизуючи свою земельну ділянку приватизував частину земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу.
Таким чином, на думку заявника, висновок суду першої інстанції щодо ненадання ним доказів на підтвердження порушення його прав зі сторони відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить висновку експертизи та нормам матеріального права.
Апеляційний перегляд справи
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада
2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення відповідачем прав позивача як землевласника.
Касаційний перегляд справи
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована безумовними підставами для скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні належні відомості про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи.
Надходження матеріалів цивільної справи № 368/802/18 до суду апеляційної інстанції після касаційного перегляду
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 червня 2021 року цивільну справу № 368/802/18 передано судді-доповідачу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція Київського апеляційного суду
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Клапчук Ф.П. підтримав доводи апеляційної скарги.
За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з'явився.
Судова повістка, яка надсилалися ОСОБА_2 повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що відповідно до договору дарування від 15 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, площею 0,1106 га, (кадастровий номер земельної ділянки 3222286801:01:379:0022), розташовано: зазначений на плані за літерою «А» - житловий будинок (цегляний), за літерою «а» - веранда, за літерою «Б» - погреб, за літерою «Г» - літня кухня, за літерою «Д» - сарай, за літерою «Ж» - гараж, за літерою «З» - туалет, за літерою «К» - літній душ, за літерою «Л» - сарай, за літерою «Ж» - ж яма, за літерою за літерою «і» - криниця, за літерою «h» - ворота, за літерою «h1» - паркан, загальною площею - 56,4 кв. м., житловою площею - 37,1 кв. м.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 15 жовтня 2016 року
ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку (дарунок) площею
0,4311 гектара, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01:379:0023. Експлікація земельних угідь: усього земель, гектарів - 0,4311, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,4311, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.03.
З технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянок та передачі на зберігання межових знаків гр. ОСОБА_3 вбачається, що у квітні
2016 року ОСОБА_3 було передано на зберігання межові знаки земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Слобідської сільської ради АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.
Відповідно до договору дарування від 01 червня 2001 року ОСОБА_2 отримав у дар жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку відповідач
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2480 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 .
04 липня 2017 року ОСОБА_2 передано на зберігання межові знаки.
ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» у 2017 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 , які знову 09.10.2017 року виставили межові знаки та передали на зберігання ОСОБА_2 згідно акту прийому-переадчі (т.1 а.с.54), в якому міститься підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчив, що претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має.
Висновком експерта № 12-5/259 від 14 січня 2019 року встановлено, що межі фактичного користування земельною ділянкою, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3222286801:01:379:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за координатами, мають відхилення від меж та координат, які зазначені в технічній документації та належить ОСОБА_1 від точки В до точки А. Відхиленн я допущені власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:379:0022 ОСОБА_1 від А (точка 1) до В (точка 9), площею накладання приблизно 20 кв.м (т. 1, а.с. 195-232).
Інженером-геодезистом ОСОБА_5 було проведено комплекс топографо-геодезичних та картографічних робіт по обстеженню земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Кадастрові номери земельних ділянок - 3222286801:01:379:0022 та 3222286801:01:067:0006, а саме - проведено перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером - 3222286801:01:067:0006 та кадастрова зйомка (інвентаризація) земельної ділянки з кадастровим номером - 3222286801:01:379:0022. Обстеження проводилось за допомогою радіонавігаційного мультисистемного та мультичастотного GNSS - обладнання EMLID REACH R52 та безпілотного літального апарату (БПЛА) PHANTOM 4PRO, який оснащений 20 МП камерою. Обробку даних аерофотознімання здійснено в програмному комплексі Agidoft Metadhape Profeddional 1.5. Аналіз та наведення зібраних даних проведено в програмному комплексі Digitals/Delta. Результати обстежень (дані по обробці фотознімків, кадастрові плани, каталоги координат, візуалізація даних перенесення меж, фотоплани та інше) надано у додатках
(т. 2, а.с. 176, 177-211).
З висновку експерта № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що межа фактичного користування земельною ділянкою (дані геодезичної зйомки), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006
(т. 2, а.с. 9), мають відмінності, які полягають в наступному: в точці Б відхилення полягає у відступах фактичного розташування меж від документального на 48,8 см та 8,3 см; в точці В відхилення полягає у відступах фактичного розташування меж від документального на 11,35 см. Відповідно до даних, що містяться у правовстановлюючому документі (т. 2, а. с. 5) виконати порівняння межі від точки А до точки Б не видається за можливе в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ не містить координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:067:0006. В зв'язку з чим порівняння можливе лише за лінійними вимірами. Згідно плану меж земельної ділянки (т. 2, а.с. 5) відстань від точки А до точки Б становить 49,97 м та кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки (т. 2, а.с. 9) відстань від точки Б до точки В становить 50,21 м, тобто, розбіжність становить 0,24 м. Визначити, з боку якого саме землевласника, допущені відхилення не видається за можливе, оскільки об'єктом дослідження є окрема межа земельно їділянки з кадастровим номером 3222286801:01:067:0006 власник ОСОБА_2 , та документація щодо неї, документація інших земельних ділянок, суміжних з ділянкою кадастровий номер 3222286801:04:067:0006, не досліджувалась (т. 2, а.с. 218-234).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Приписами частини першої статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частин 1-3 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частини 1 статті 386 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частини першої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Згідно статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Частиною другою статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Згідно висновку експерта № 12-5/259 від 14 січня 2019 року, межі фактичного користування земельною ділянкою, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3222286801:01:379:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за координатами, мають відхилення від меж та координат, які зазначені в технічній документації та належить ОСОБА_1 від точки В до точки А. Відхилення допущені власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:379:0022 ОСОБА_1 від А (точка 1) до В (точка 9), площею накладання приблизно 20 кв.м.
Згідно висновку експертизи № 42/204 від 16 грудня 2019 року, межа фактичного користування земельною ділянкою (дані геодезичної зйомки), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006 (т. 2, а.с. 9), мають певні відмінності, разом з тим, визначити з боку якого саме землевласника допущені відхилення не вдається за можливим, оскільки документація земельних ділянок суміжних до неї, не досліджувалась.
Клопотань про проведення судової земельно-технічної експертизи позивачем не заявлялось
Вказані висновки не дають беззаперечні підстави вважати, що права позивача, як землевласника, були порушені відповідачем, шляхом захоплення його частини земельної ділянки. Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивача, як землевласника, матеріали справи не містять у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Посилання заявника на те, що з висновку № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що відповідач приватизуючи свою земельну ділянку приватизував частину земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, є безпідставним, оскільки з вказаного висновку вбачається, що користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006 мають певні відмінності, разом з тим, визначити з боку якого саме землевласника допущені відхилення не вдається за можливим.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада
2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна