Справа № 308/13464/18
25 серпня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бокотей А.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді клопотання представника Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі за позовом Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 2 в інтересах держави в особі органів: Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 01368, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6 (далі - позивач-1), квартирно-експлуатаційний відділ м.Мукачеве код ЄДРПОУ 08439994, місцезнаходження: 89600, м.Мукачево, вул.Берегівська-об'їзна, 1А (далі - позивач-2 або КЕВ) до Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: 88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3 (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - відповідач-2), у якій прокурор просить суд:
-визнати недійсним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 27.10.2010 року №1638 про затвердження проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків будинків, господарських будівель і споруд та надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0872 га в районі Канальна, поз.18 у м.Ужгород;
-визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЛ №792039, виданий на підставі рішення Ужгородської міської ради від 27.10.2010 року №1638;
-витребувати земельну ділянку площею 0,0872 га кадастровий номер 2110100000:35:001:0121, що входить до складу земельної ділянки площею 18,47 га військового містечка № НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Ухвалою від 13.12.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 09.09.2019 суд допустив заміну позивача військової прокуратури Ужгородського гарнізону його правонаступником, а саме - Закарпатською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
До суду від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про зупинення провадження. Клопотання обґрунтоване тим, що офіцери Західного територіального юридичного відділу та Міністерства оборони України залучені до виконання бойових завдань по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У судове засідання Закарпатська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону явку уповноваженого представника не забезпечила, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, від прокурора надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання позивач-1 та позивач-2 явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, представників позивача-1 та позивача-2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотань про відкладення не подали.
Суд, вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов наступних висновків.
Підстави для зупинення провадження у справі передбачені статтею 251 ЦПК України. Зазначеною статтею визначено передумови для обов'язкового зупинення провадження у справі.
Відповідно до своєї правової природи зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи, у зв'язку з обставинами, які перешкоджають розглядові справи, до їх усунення або виконання необхідних дій.
Пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зупиняє провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Таким чином, диспозиція цитованої статті передбачає ряд передумов, наявність яких є безумовною підставою для прийняття процесуального рішення про зупинення провадження у справі.
При цьому до таких передумов, зокрема, належить (1) перебування учасника справи або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань та (2) Збройні Сили України або відповідні військові формування переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Слід зазначити про те, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Окрім цього, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 2119-IX від 15 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Надалі указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX та указом 573/222 від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022 дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.
Між тим, суд зауважує про таке.
Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» 06.12.1991 №1934-XII).
Відповідно до статті 3 цитованого Закону Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 № 671 передбачено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Підсумовуючи наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України, яке є стороною у справі, що розглядається, не входить до складу Збройних Сил України чи будь-яких інших військових формувань та є окремою самостійною інституцією з притаманними їй повноваженнями, завданнями та функціями.
Суд вказує на те, що підстави, викладені представником Міністерства оборони України у поданому клопотанні фактично зводяться до необхідності зупинення провадження у справі не з огляду на настання підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, а у зв'язку з наявністю проблем у визначенні суб'єктів, які будуть представляти Міністерство оборони України по справі, яка є предметом судового дослідження.
Визначення структурного підрозділу та компетентних працівників для здійснення, зокрема, судового представництва позивача-1 охоплюється обов'язком останнього як органу державної влади запровадити чіткі та ефективні внутрішні процедури організаційного характеру.
У рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
Суд також зазначає про те, що подане клопотання не містить будь-яких доказів обставин на підтвердження обставин, якими представник позивача-1 обґрунтовує під ставність заявленого клопотання.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання представника позивача-1 необхідно залишити без задоволення
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 251, статтями 258-260 ЦПК України, суд
у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Й. Данко