Справа № 308/5491/22
24 серпня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Яцишин А.П., розглянувши у відкритому судовому, за правилами спрощеного позовного провадження, засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Сідун Олеся Степанівна, до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 24.08.2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.08.2022 року.
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Сідун Олеся Степанівна, звернулася до Ужгородського місьукрайонного суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2022, вказану позовну заяву залишено без руху.
01.06.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2022, у справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (прізвище до укладення шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №137, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Від шлюбу у подружжя є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
Позивач зазначає, що їх шлюбні стосунки з відповідачем не склалися, причиною розірвання шлюбу є те, що вони з відповідачем люди різних характерів та поглядів на життя, втратили почуття та повагу одне до одного. Через постійні конфлікти та суперечки спільне життя стало неможливим. Відповідач нехтує сімейними цінностями, зловживає алкоголем. Як вказано у позовній заяві, поведінка відповідача впливає на виховання та психоемоційний стан їх дитини. Як вказує позивач, відповідач не дбає про сімю, не забезпечує матеріально. Їх шлюб фактично розпався. Примирення є неможливим.
Позивач при мотивуванні позову посилається на положення ч. 8 ст. 7, ч. 3 ст. 105, ч.1 ст.21, ст.24, ч.1 ст.110,ч.2 тс. 112, 141, 150, 179,180,182 СК України, ст. ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 8, 11,12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 51 Конституції України
Як вказано у позовній заяві, на момент пред'явлення цього позову між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання їх сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому позивач стверджує, що оскільки між нею та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання дитини, так як син проживав, проживає і надалі буде проживати із нею, участь Органу опіки та піклування в даній справі обов'язковою не є, тому такий до справи не залучається.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд:
Розірвати шлюб укладений 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (прізвище до укладення шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №137.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН (не відомо) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН (не відомо) заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Покласти та стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Додатково про час та місце судових засідань відповідач повідомлявся шляхом розміщення повідомлення про виклик на сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (http://court.gov.ua/). Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, ст.280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (прізвище до укладення шлюбу ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №137, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 видане 30.09.2019 року.
Від вказаного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини Серії НОМЕР_3 від 20.03.2019 року (копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності зі ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виявився невдалим, сімейне життя не склалося, шлюбних стосунків вони не підтримують, тобто даний шлюб існує тільки формально.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 , стверджує, що спору щодо місця проживання дитини у подружжя не має. Слід зазначити, що відповідач до суду заперечень із даного приводу не подав, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Згідно довідки що надана позивачем для приєднання до матеріалів справи виданої Холмківською сільською радою, спільна дитина позивача та відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає, разом із мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як вбачається з норм СК України, законом право звертатися з заявою про зміну способу стягнення аліментів для платника аліментів не передбачено.
Право вибору щодо способу стягнення аліментів, належить стягувачу аліментів.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН (не відомо) заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, відповідач з даного приводу заперечень не подавав, відзиву від відповідача на позовну заву до суду не надходило.
Статтею 184 СК України, встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з матеріального становища дитини, яка не має інших доходів, крім утримання батьків.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Так, враховуючи викладене суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню аліментів на користь позивача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення із даною позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, з відповідача належить стягнути судовий збір: на користь позивача, що був сплачений нею при зверненні до суду з даним позовом, у розмірі 992 грн. 40 коп. та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., за позовну вимогу про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 223,258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Сідун Олеся Степанівна, до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,- задовольнити.
Шлюб, укладений 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (прізвище до укладення шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №137 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів батька, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви, а саме із 10.05.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму сплаченого нею судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Копію рішення направити учасникам справи для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош