Справа № 308/3355/22
09 червня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Курбатова Д.Л.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Позовні вимоги мотивує тим, що між нею та ОСОБА_3 06.09.2003 року було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації виконавчим комітетом Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено актовий запис за №43. У даному шлюбі у сторін народилося троє дітей - ОСОБА_4 , 2004 року народження, ОСОБА_5 , 2008 року народження, ОСОБА_6 , 2015 року народження.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.05.2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує на те, що за час проживання окремо відповідач припинив надавати їй матеріальну допомогу на утримання їх спільних дітей, які проживають з нею та повністю перебувають на її утриманні та вихованні.
Окрім цього, позивач зазначає, що їх найменша донька ОСОБА_6 , 2015 року народження є інвалідом з дитинства та потребує додаткових витрат на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей.
Позивач вказує на те, що достатній рівень життя вона самостійно своїм дітям забезпечити не має можливості.
Оскільки в добровільному порядку відповідач не надає допомогу на утримання дітей, відмовляється нести витрати, необхідні на лікування, оздоровлення, та розвиток їх дитини з інвалідністю, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.
З посиланням на викладене, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі по 5000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначила, що вони з відповідачем розлучились приблизно рік потому. У шлюбі у них народилось троє дітей. Просить стягнути аліменти на двох дітей. Наймолодша дитина є інвалід з дитинства (синдром дауна). Вказала на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, лише тричі на тиждень відвозить сина ОСОБА_3 на заняття з футболу . Вказала на те, що старша дитина проживає окремо. Заперечила проти доводів викладених у відзиві щодо надання їх грошових коштів і продуктів харчування.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві. Надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, оголосила відзив в судовому засіданні. Вказала на те, що протягом поточного року , відповідачем щомісячно надавались кошти для сплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , де наданий час проживає позивач разом з дітьми. Відповідач як до розлучення так і після розлучення спілкується з дітьми, проявляє інтерес стосовно їхнього здоровя, надає матеріальну допомогу (дарує подарунки, купує одяг дітям, оплачує відвідування ними спортивних секцій, гуртків, сприяє їх всебічному розвитку). Протягом тривалого часу приводив дитину до ФК на тренувальні заняття з футболу та забирав його після занять. Спілкується з тренером ОСОБА_7 , щодо спортивного життя свого сина. Відповідач на протязі тривалого часу сплачував стоматологічні послуги дітей та колишньої дружини. Батько відповідача по справі приносив позивачу продукти харчування і гроші.
Відповідач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
04.04.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача , представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 06.09.2003 року виконавчим комітетом Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що було зроблено відповідний актовий запис за №43. ( а.с. 4)
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.05.2021 року, яке набуло законної сили , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, що стверджується постановою суду, копія якої приєднана до матеріалів справи.(а.с.5-6)
У даному шлюбі у сторін народилися діти : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідними свідоцтвами про народження копії яких приєднані до матеріалів справи.(а.с.7-9)
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 і склад її сім'ї: донька - ОСОБА_6 2004р.н., син - ОСОБА_5 2008 р.н., донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 10)
Як встановлено судом, ОСОБА_3 дійсно працював в ТОВ “ Загатті” на посаді директора з 01.01.2022 року по 31.05.2022 рік та отримував дохід, що стверджуєтся довідкою від 03.06.2022р.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Відповідач свій обов'язок утримувати дітей, що передбачений ст. 180 СК України , як стверджує позивач, не виконує.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2022 рік" затверджено на 2022 рік прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років: з 1 січня 2022 року - 2618 гривень, з 1 липня 2022 року - 2744 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
При визначенні способу стягнення аліментів суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у єдиній твердій грошовій сумі за вибором позивача.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, відповідача, стан здоров'я, потреби дітей, та працездатний вік відповідача, відповідач є фізично здоровою особою , що здатна забезпечувати належний рівень утримання як себе, та і неповнолітніх дітей, відповідач працездатний, офіційно працює, відсутність у відповідача інших утриманців, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків.
Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дітей не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.
Будь - яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дітей в судовому засіданні не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини -права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Оскільки діти сторін проживають разом з матір'ю, а ОСОБА_5 є їх батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 , обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей , які присудити у твердій грошовій сумі за вибором матері дітей, разом з якою проживають діти.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері , так і батька.
Однак позивач не надала доказів на підтвердження наявності у відповідача більших доходів, і не довела спроможності відповідача сплачувати аліменти на дітей у визначених нею сумах. Посилання позивача на те, що саме така сума може надати їй можливість на належному рівні утримувати дітей, враховуючи вартість життя, не є підставою для стягнення аліментів у вказаній нею сумі. Тому підстав для стягнення з відповідача аліментів у розмірі, зазначеному позивачкою, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дітей : калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до їх віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дітей, дійсної участі батька у їх утриманні, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків, слід визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не є заздалегідь непомірним для сплати відповідачем та буде в достатній мірі відповідати заявленим позивачем потребам утримання дітей, з огляду на законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму на дитину, починаючи із дня подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, що відповідає приписам ч.1 ст. 184 СК України, таким чином частково задовольняючи позовні вимоги.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей підлягають до часткового задоволення.
Крім того, суд роз'яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 04.03.2022 року, аліменти на утримання дітей підлягають стягненню з цієї дати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 182-184 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 3000,00 гривень, щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову до суду 04.03.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) .
Дата складання повного тексту рішення суду - 17.06.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца