25 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11904/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 28.07.2022
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.11.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 11 385,30 грн.,-
23.08.2022 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/11904/21, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/11904/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11904/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у стягненні 11 385,30 грн., виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.
Предметом позову у справі № 910/11904/21 є стягнення 11 385,30 грн., що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн - станом на 2021 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у даній справі скаржник - Моторне (транспортне) страхове бюро України обґрунтовує тим, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки справа має виняткове значення для Моторного (транспортного) страхового бюро України; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та вказує на необхідність відступити від висновку Верхавного суду викладеному у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Окрім того, скаржник зазначає, що покладення відповідальності за порушення грошового зобов'язання страховика члена МТСБУ, що визнаний банкрутом є порушенням абз. 2 ст. 61 Конституції України, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а МТСБУ не порушувало грошового зобов'язання перед позивачем та не є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
Таким чином, на думку скаржника, справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб та фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов'язків страховиків-членів МТСБУ, які на сьогоднішній день перебувають в процесі добровільної ліквідації.
На підтвердження доводів зазначених в касаційні скарзі скаржник посилається на висновок "Науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди" від 22.02.2022 року, затвердженого Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", "виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та становить значний суспільний інтерес, а також, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням та до власного розуміння й тлумачення як судового акту так і закону в цілому, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.
Разом з тим, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у праворозумінні чи у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Розглянувши вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 910/11904/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ, оскільки доводи, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Моторного (транспортного) страхового бюро України не обґрунтовані належним чином, а також не підтверджені належними та допустимими доказами, а предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Вищевказана касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України від 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ не містить належних та фундаментальних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судоми першої та апеляційної інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ суд касаційної інстанції не знаходить.
Інших доводів, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, у підтвердження наявності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11904/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва області від 23.11.2021.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11904/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 22.08.2022 № 320/21/ІНС.ЛОУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк