м.Чернівці
25 серпня 2022 року Справа № 926/1242/22
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та за участю секретаря судового засідання Петровської В.С. розглянувши справу №926/1242/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" (58008, м. Чернівці, вул. Гагаріна, буд. 40)
До Фізичної особи - підприємця Ткачука Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
Про стягнення заборгованості за договором оренди №03/01 - 17 від 03.01.2017 року в розмірі 242593,66 грн
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ткачука Ярослава Миколайовича про стягнення заборгованості за договором оренди №03/01 - 17 від 03.01.2017 року в розмірі 242593,66 грн, з яких: 211290,18 грн - сума основного боргу, 24183,29 грн - інфляційні втрати та 7120,19 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами 03.01.2017 року було укладено договір оренди №03/01-17, за яким відповідач прийняв у користування приміщення, які є в частині нежитлової будівлі, що є складовою цілісного майнового комплексу, яке належить на праві власності позивачу, загальною площею 342,3 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Гагаріна, 40. В порушення умов договору оренди відповідач орендну плату вносив в неповному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 211290,18 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних в сумі 24183,29 грн та 3% річних в сумі 7120,19 грн.
31.03.2022 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1242.
Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.03.2022 року позовну заяву за вх.№1242 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 01.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.04.2022 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 21.04.2022 року, від 11.05.2022 року, від 25.05.2022 року, від 09.06.2022 року, від 23.06.2022 року від 03.08.2022 року.
За клопотанням позивача з метою надання останнім додаткових доказів, суд ухвалою від 03.08.2022 року відклав підготовче засідання на 11.08.2022 року.
Ухвалою від 05.08.2022 року суд виправив описку в резолютивній частині ухвали від 03.08.2022 року правильно зазначивши дату та час судового засідання на 10 серпня 2022 року на 10 годину 00 хвилин.
10.08.2022 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі (вх.№1237).
Ухвалою суду від 10.08.2022 року суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 25.08.2022 року, про що сторону відповідача повідомлено шляхом надіслання ухвали на його юридичну адресу, а також шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) правом на участь у засіданнях суду, причини не з'явлення суду не відомі, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. П. Лютика, буд. 26, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, однак, на адресу суду повернулись поштові конверти з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою", а також з відміткою "не існує". Окрім того, відповідача неодноразово було повідомлено про розгляд справи шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 910/16409/15 - свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялась за офіційною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом, як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
З 20.06.2022 року Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ".
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
При цьому слід відмітити, що ухвалою про закриття підготовчого провадження обов'язкової явки представників сторін судом не вимагалось.
Суд з метою належного виконання свого процесуального обов'язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
В той же час, відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється судами.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів (ч.3 ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Господарський суд Чернівецької області не зупинив здійснювати судочинство.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З урахуванням вище викладеного, з метою збереження життя людини, належним повідомленням представника відповідача, суд неодноразово відкладав підготовчі засідання у даній справі поза межами строків встановлених ГПК України.
Слід відмітити, що докази перебування відповідача у Збройних Силах України в матеріалах справи відсутні, а відтак з метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
До початку розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Чернівецька область, м.Чернівці, вул. Гагаріна Юрія, будинок 40, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт".
03.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ткачуком Ярославом Миколайовичем (орендар) укладено договір оренди №03/01-17 (далі - договір).
За умовами п.1 загальних положень договору орендодавець передає орендареві в оренду приміщення, які є в частині нежитлової будівлі, що є складовою цілісного майнового комплексу, яке належить на праві власності позивачу.
Орендар використовує орендовані приміщення для ведення власної підприємницької діяльності. В якості виставкового залу - магазину та виробничо-складських приміщень (п.3 загальних положень та п. 2.1 договору). При цьому, сторони визначили, що орендар використовує приміщення, виключно у відповідності з його цільовим призначенням (п.2.2 договору).
Пунктом 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, склад кого визначений актом приймання-передачі.
Юридична адреса приміщень, що орендуються: м.Чернівці вул. Гагаріна, 40, загальна площа приміщень, що орендуються складає 342,3 кв.м., вартість приміщень за погодженням сторін становить 1848420,00 грн (п.п.1.2-1.4 договору).
За умовами п.3.1 договору приміщення повинні бути передані орендодавцем і прийняті орендарем протягом 1-го дня, починаючи з дня укладання даного договору.
Передача приміщень здійснюється по акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду та/або повернення і прийняття орендодавцем приміщень після закінчення дії дійсного договору (п.3.2 договору).
Термін дії договору з 03.01.2017 року до 03.01.2018 року. У разі, якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить бажання його припинити шляхом направлення другій стороні письмового повідомлення про це, даний договір щоразу продовжується на наступний календарний рік (п.п.4.1, 4.3 договору).
При цьому, за умовами п.4.3 договору орендар може відмовитись від продовження дії договору, попередивши орендодавця в місячний термін. Сплачена наперед орендна плата орендарю не повертається.
У відповідності до вимог розділу 5 договору зокрема (п.п. 5.1-5.4 договору) плата за користування об'єктом оренди визначена сторонами і складає: 6100,00 грн без ПДВ, плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем щомісячно, незалежно від наслідків власної господарської діяльності, шляхом перерахування за поточний місяць в повному обсязі в готівковому або безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Умовами п.п.5.6-5.7 договору визначено, що орендна плата щомісячно коригується за кожний місяць шляхом застосування до розміру місячної орендної плати індексу інфляції, розрахованого Держкомстатом за той самий місяць, якщо індекс інфляції більше 100 відсотків, а відповідна сума вноситься орендарем на поточний рахунок орендодавця на протязі 15 днів з моменту її визначення. Сума щомісячної орендної плати змінюється в залежності від рівня інфляції, змін розміру ставок, діючих на момент укладення договору податків, зборів та інших передбачених чинним законодавством платежів, які мають відношення до змісту та умов дійсного договору і визначення розміру орендної плати, або внаслідок впровадження нових їх видів у випадку передбачених законодавством України. Зміна суми орендної плати із цих підстав відбувається на вимогу будь-якої із сторін шляхом її перегляду та укладення двосторонніх додаткових угод до дійсного договору.
Пунктом 5.8 договору визначено, що в разі порушення термінів розрахунків, вказаних у п.5.4 договору, орендар сплачує суму боргу із врахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки до дати повного розрахунку. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених дійсним договором.
При наявності за орендарем заборгованості по орендній платі чи оплаті комунальних послуг або нарахуванні пені незалежно від причин її утворення, кошти, які надходять від орендаря, зараховуються (незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжних документах орендаря) в такому порядку: в першу чергу зараховуються в рахунок погашення нарахованої пені, в другу чергу - в рахунок погашення заборгованості, що утворилась раніше, і в третю чергу - в рахунок сплати поточних платежів (п.5.9 договору)
Згідно з п.5.11 договору вартість спожитих орендарем енергоносіїв, водопостачання та водовідведення не входить до складу орендної плати та підлягає відшкодуванню орендодавцю на протязі п'яти банківських днів після отримання орендарем відповідних рахунків. Вартість спожитих орендарем комунальних послуг розраховується орендодавцем на підставі показників засобів обліку, у порядку, за цінами і тарифами, що встановлені для орендаря за спожиті електроенергію, водопостачання та водовідведення відповідно Чернівецьким РЕМ, енергопостачальною організацією та ДП "Чернівціводоканал". Підставою для відшкодування витрат є наданий орендодавцем рахунок.
Згідно з пунктами 6.1.1-6.1.3 договору орендодавець зобов'язаний забезпечити орендарю та фізичним особам - його помічникам, згідно наданого та узгодженого списку осіб, безперешкодний вхід до нежитлової будівлі, в якій знаходяться орендовані приміщення. Забезпечити безперешкодний в'їзд транспорту, який використовується орендарем для забезпечення своєї діяльності згідно мети оренди, викладеної у п.2.1 договору. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованими приміщеннями на умовах дійсного договору.
В свою чергу, у орендаря за умовами договору виникло зобов'язання використовувати приміщення за призначенням, своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату та всі інші платежі, забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій орендованого майна і компенсувати фінансовими коштами можливі збитки у випадку нанесення шкоди майну орендодавця, після дати закінчення дії даного договору або у разі припинення, або розірвання договору у десятиденний строк передати орендоване приміщення орендодавцю по акту здачі-приймання та внести відповідну остаточну плату, та інші зобов'язання (п.п.6.2.1 - 6.2.12 договору).
Несплата орендарем щомісячної суми орендованої плати в порядку визначеному п.5.4 договору до кінця поточного місяця є підставою для розірвання дійсного договору на вимогу орендодавця (п.7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне чи неповне внесення орендної плати, відшкодування витрат на електроенергію та інші комунальні послуги чи внесення інших платежів, передбачених даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за весь період затримки платежу.
31.03.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої вони змінили загальну площу приміщення та орендну плату, а саме: загальна площа складає 320,1 кв.м. та розмір місячної орендної плати становить 5500,00 грн.
01.03.2019 року сторони уклали додаткову угоду №2 якою внесли зміни в договір №03/01-17 від 03.01.2017р., в частині орендної плати, а саме: орендар щомісячно сплачує оренду плату в сумі 7200,00 грн.
Доказів визнання договору та додаткових угод недійсними матеріали справи не містять.
На виконання умов договору сторонами був складений та підписаний акт передачі в тимчасове користування частини приміщень по вул.Гагаріна, 40, Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" від 03.01.2017 року.
31.12.2020 року орендар - ФОП Ткачук Я.М. повернув, а орендодавець - ТОВ "Буковина - Продукт" прийняв з оренди приміщення, про що сторони підписали акт прийому-передачі (повернення) з тимчасового користування (оренди) частини приміщення по вул. Гагаріна, 40.
Після повернення приміщення орендодавцю сторони підписали акт звірки розрахунків за яким у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 212925,67 грн, після чого відповідач сплатив частково борг в розмірі 1662,51 грн.
19.10.2021 року сторони підписали акт звірки розрахунків, яким зафіксували, що за ФОП Ткачуком Я.М. існує заборгованість перед - ТОВ "Буковина - Продукт" в сумі 211290,16 грн.
Протягом дії договору оренди №03/01-17 від 03.01.2017 року орендодавець виставляв орендарю рахунки на оплату, в які включав суму орендної плати та відшкодування витрат по електроенергії.
Проте, орендар оплату проводив несвоєчасно та в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, а відтак і підставою для звернення позивача до суду з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі з відшкодуванням за електроенергію в сумі 211290,18 грн, а також за порушення умов договору оренди за період з 01.01.2021 року по 14.02.2022 року стягнення збитків завданих інфляцією в сумі 24183,29 грн та 3% річних в сумі 7120,19 грн.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надавав.
У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).
Суд при дослідженні матеріалів справи, встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 03/01-17 від 03.01.2017 року (зі змінами), за умовами, якого оредодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 342,3 кв.м., в подальшому 320,1 кв.м, розташоване за адресою: м.Чернівці вул. Гагаріна, 40, з метою ведення власної підприємницької діяльності (а.с. 7-16).
Факт отримання приміщення підтверджено підписаним представниками сторін актом приймання-передання об'єкта оренди, яким орендодавець - передав, орендар прийняв об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 342,3 кв.м., відповідаючого поповерховому плану інвентаризаційної справи на будівлі №40 по вул. Гагаріна, 40, а саме приміщення літери: Б-2-8, Б-2-9, Б-2-10 20кв.м. Б-2-11, Р-1-7, Р-1-8, Р-1-9, Р-1-12 та В-2-14 (а.с.13).
В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, після укладення договору оренди нерухомого майна № 03/01-17 від 03.01.2017 року та передачі майна за актом приймання-передачі, орендодавець у відповідності до умов договору виставляв орендарю рахунки на оплату за оренду приміщення та за електричну енергію, які останній приймав, підписував, скріпляв печаткою та здійснював оплати по орендним платежам, та відшкодовував за електричну енергію, проте такі оплати були не регулярні та не в повному обсязі, що підтверджено реєстром платіжних документів.
Судом встановлено, що після повернення приміщення орендодавцю за орендарем була заборгованість по орендним платежам та по відшкодуванню електроенергії в сумі 211290,18 грн, яку останній визнав, підписавши акти звірки розрахунків від 01.01.2021 року та 19.10.2021 року.
Згідно розрахунку зробленого позивачем, заборгованість відповідача по орендним платежам за період дії договору складає 211290,18 грн, з яких сума боргу по орендним платежам складає 187837,96 грн та сума за електричну енергію складає 23452,22 грн, при цьому, орендодавцем у своєму розрахунку враховані всі здійсненні орендарем проплати.
На день розгляду спору відповідачем заборгованість по орендній платі в сумі 211290,18 грн жодними доказами не спростована, так само, як і відсутні дані про погашення відповідачем наявної заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів, а тому вимога про стягнення заборгованість по орендній платі в сумі 211290,18 грн, з яких сума боргу по орендним платежам складає 187837,96 грн та сума за електричну енергію складає 23452,22 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розмір заявлених позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення збитків завданих інфляцією за період з 01.01.2021 року по 14.02.2022 року в сумі 24183,29 грн та 3% річних за аналогічний період в сумі 7120,19 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, повно та всебічно оцінивши наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" (58008, м. Чернівці, вул. Гагаріна, буд. 40) до Фізичної особи - підприємця Ткачука Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором оренди №03/01 - 17 від 03.01.2017 року в розмірі 242593,66 грн - задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ткачука Ярослава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , інд.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина - Продукт" (58008, м. Чернівці, вул. Гагаріна, буд. 40, код 311161751) заборгованість в сумі 211290,18 грн, збитки завдані інфляцією в сумі 24183,29 грн, 3% річних в сумі 7120,19 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3963,91 грн.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено 26.08.2022 року
Суддя Гушилик С.М.