18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2022 р. м. Черкаси Справа № 925/839/22
Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В. розглянувши матеріали заяви від 22.08.2022 № 594/01-02-08 Городищенської міської ради (ідентифікаційний код 33965401, площа Миру, буд. 8, м. Городище, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19502) про видачу судового наказу
25.08.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява від 22.08.2022 № 594/01-02-08 Городищенської міської ради з вимогою стягнути з АТ "Втормет" (ідентифікаційний код 00190644, вул. Електриків, 6, м. Київ, 04071) заборгованості в розмірі 23 286,56 грн.
Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди землі, укладеним 01.06.2018 між Городищенською міською радою та ПАТ "Укрвторчормет".
Дослідивши подану заяву, суддя встановив, що місцезнаходженням позивача є вул. Електриків, 6, м. Київ, 04071.
Відповідно до ст. 149 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Згідно з ч. 1-2 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також суддя враховує положення ч. 3 ст. 30 ГПК України, відповідно до якої, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що у чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відтак, оскільки підставою стягнення орендної плати, є земельна ділянка, яка є нерухомим майном (до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - абз. 1 ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України), суддя доходить висновку, що стягувачем заяву про видачу судового наказу подано з дотриманням правил підсудності, тому остання підлягає розгляду Господарським судом Черкаської області.
Розглянувши подану заяву, суддя відмовляє у видачі судового наказу з огляду на таке.
Заявник у заяві про видачу судового наказу зазначив боржником АТ "Втормет", а не ПАТ "Укрвторчормет", який є стороною, доданого до заяви договору.
В обґрунтування вказаного, заявник зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендаря ПАТ "Укрвторчормет" видалено та додано іншого орендаря АТ "Втормет".
Втім, на підтвердження заміни орендаря, заявником не надано відповідного договору.
Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманих судом, випливає, що АТ "Втормет" (ідентифікаційний код 00190644), зазначене заявником як боржник у заяві про видачу судового наказу та ПАТ "Укрвторчормет" (ідентифікаційний код 00191483), яке є стороною у спірному договорі, є самостійними юридичними особами з власними ідентифікаційними кодами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, заявником до матеріалів заяви про видачу судового наказу не надано копію договору про оренду землі з саме з АТ "Втормет", яке і визначене ним як боржник, відтак не доведено наявності договірних відносин з боржником.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Підсумовуючи викладене, суддя відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. 150, 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Городищенській міській раді у видачі судового наказу про стягнення з АТ "Втормет" заборгованості в розмірі 23 286,56 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копії ухвали направити заявнику та АТ "Втормет".
Суддя З.В. Зарічанська