19 липня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/620/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Десятник О.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Іврус”, вул. Видумка, 44, с. Старий Олексинець, Кременецький район, Тернопільська область, 47063
до відповідача: Лопушненської сільської ради, с. Лопушне, Кременецький р., Тернопільська обл., 47054
про: визнання недійсним рішення Староолексинецької сільської ради №231 від 16.09.2020р. "Про скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст.Олексинець Кременецького району Тернопільської області" ( з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від №б/н від 12.11.2021р.).
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.09.2021р. позовну заяву №б/н від 23.09.2021р. (вх. №684 від 24.09.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Іврус”, до Староолексинецької сільської ради, 47063, Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, вул. Перемоги, 3-А про визнання недійсним рішення Староолексинецької сільської ради №231 від 16.09.2020р. “Про скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст.Олексинець” в частині п. 2 про розірвання договору оренди від 09.10.2014р. із ТзОВ “Іврус” у зв'язку із закінченням терміну його дії, залишено без руху, а ухвалою суду від 12.10.2021р. прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.11.2021р. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
У судовому засіданні 09.11.2021р., залишено без розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог №б/н від 01.11.2021р. (вх. №8989 від 05.11.2021р.), оскільки така подана без доказів направлення відповідачу та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 07.12.2021р., представник позивача про дату і час судового засідання повідомлений під розписку, а ухвала направлена відповідачу (Староолексинецька сільська рада), згідно відстеження на офіційному сайті “Укрпошта”, не вручена на дату судового засідання.
У судовому засіданні 07.12.2021р. прийнято до розгляду заяву позивача №б/н від 12.11.2021р. ( вих. №9243 від 15.11.2021р.) про зміну позовних вимог, а саме доповнення таких вимогою про визнання недійсним рішення Староолексинецької сільської ради №231 від 16.09.2020р. в цілому, а саме про: 1) - скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. «Про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст.Олексинець Кременецького району Тернопільської області"; 2) - розірвання договору оренди від 09.10.2014р. з ТзОВ "Іврус" у зв'язку із закінченням терміну його дії (відповідно до даних на офіційному сайті Укрпошта, станом на дату судового засідання, відповідачем не отримана ) та для надання відповідачу можливості ознайомитися із вказаною заявою постановлено ухвалу про оголошення перерви до 25.01.2022р.(з урахуванням ухвали суду від 23.12.2021р.), сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Сільський голова Лопушненської сільської ради Стецюк О. подав клопотання №02-07/43 від 21.01.2022р. про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 25.01.2022р., судом здійснено заміну відповідача у справі (Староолексинецьку сільську раду) на його правонаступника (Лопушненську сільську раду) та враховуючи не отримання відповідачем (Лопушненьською сільською радою) заяви про зміну позовних вимог, клопотання №02-07/43 від 21.01.2022р. сільського голови Лопушненської сільської ради Стецюк О. про розгляд справи без участі представника, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 08.02.2022р., яку занесено у протокол судового засідання, та здійснено виклик представника відповідача - Лопушненської сільської ради у судове засідання, для надання пояснень щодо предмету спору. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 14.02.2022р., враховуючи, що судове засідання у визначений дату (08.02.2022р.) не відбулося, продовжено строк підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.3022р., сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 01.03.2022р., враховуючи Указ Президента України № 64 від 24.02.2022р. “Про введення воєнного стану в Україні”, розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, клопотання сторін, для надання можливості сторонам подати заяви по суті відкладено судове засіданні на 19.04.2022р. Сторони повідомлені про дату і час судового засідання.
Ухвалою суду від 19.04.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2022р., а ухвалами суду від 13.05.2022р., 07.06.2022р. та 24.06.2022р., враховуючи клопотання представників сторін, подані відповідачем витребувані судом матеріали №02-07/353 від 12.05.2022р. ( вх. 32976 від 2.05.2022р.) та №02-07/483 від 10.06.2022р. (вх. №3671 від 10.06.2022р.), відкладено судові засідання відповідно на 07.06.2022р., 24.06.2022р. та 19.07.2022р. Сторони повідомлені про дату і час судових засідань.
Директор ТзОВ “Іврус” (Новак М.В.) подав клопотання №б/н від 11.07.2022р. (вх.№4430 від 12.07.2022р.) про розгляд справи без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Сільський голова Лопушненської сільської ради (Стецюк О.) подав клопотання № 02-07/672 від 19.07.2022р. (вх.№4602 від 19.07.2022р.) про розгляд справи без участі уповноваженого представника сільської ради.
Позивач, його представник в обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:
- згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Староолексинецької сільської ради від 09.10.2014р., укладеного між Староолексинецької сільською радою та ТОВ «Іврус» позивач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди, за адресою с. Старий Олексинець Кременецький район Тернопільська область, які рахуються на балансі Староолексиненецької сільської ради, строк дії Договору від 09.10.2017р., з врахуванням Додаткової угоди 02.10.2017р., встановлений до 02.09.2020р.;
- рішенням Староолексенецької сільської ради від 09.10.2015р. вирішено надати дозвіл ТзОВ «Іврус» на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди, зокрема, земельної ділянки площею 12, 0000га в межах населеного пункту с. Старий Олексинець для рибогосподарських потреб та зобов'язано ТзОВ «Іврус» звернутися до ліцензованої організації для виготовлення проекту із землеустрою;
- протягом 2016-2017 років, проектною організацією ПП «Оцінювач» виготовлявся Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду, який позивач подав на обов'язкову державну експертизу до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, та протягом 2017-2020 років усувалися виявлені ряд зауважень та пропозицій до Проекту;
- позивач звернувся до Староолексинецької сільської ради листом від 29.07.2020р. про продовження строку дії договору до 02.08.2023р., про те такий залишений без відповіді;
- позивач продовжує користуватися гідротехнічними спорудами, так як Акт приймання-передачі від Орендаря до Орендодавця не підписувався, як це передбачено умовами Договору;
- рішенням Староолексенецької сільської ради від 16.09.2020р. №231 скасовано рішення Староолексенецької сільської ради від 09.10.2015р. про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду та вирішено розірвати Договір оренди від 09.10.2014р. з ТзОВ «Іврус» у зв'язку із закінченням терміну його дії. Звертає увагу суду, що відповідно до порядку денного та протоколу тридцять першої сесії сьомого скликання, яка відбулась 16.09.2020р., питання про розірвання Договору оренди від 09.10.2014р. із ТзОВ «Іврус» не було включено до переліку питань, які розглядалися на сесії сільської ради;
- рішення сільської ради про скасування власного рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки: 1) адресатом відповідного рішення є чітко визначений суб'єкт - ТзОВ «Іврус», який на підставі цього рішення реалізував своє право на виготовлення Проекту. Це рішення породжує певні права та обов'язки щодо проектної документації із землеустрою тільки для ТзОВ «Іврус» як його адресата; 2) ТзОВ «Іврус» розроблено Проект (позивач реалізував своє право), а також у зв'язку з його реалізацією виникли права та обов'язки у видавника відповідного індивідуального акта, тому це рішення не може бути надалі нею скасоване. Просить врахувати практику Верховного Суду викладену у поставові від 24.07.2019р. у справі №182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016). Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства та порушує його права, просить позов задовольнити.
Відповідач, крім витребуваних судом матеріалів, заяв по суті ( відзиву на позов ) не подав, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020р. № 641, від 13.10.2020р. №956, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02. 2021р. № 104, від 16.06.2021р. №611, від 11.08.2021р. №855, від 22.09.2021р. № 981, від 15.12.2021р. № 1336, від 23.02.202р. № 229, від 27.05.2022р. №630 продовжено до 31 серпня 2022 року та, з врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. “Про введення воєнного стану в Україні” (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022р., № 259/2022 від 18.04.2022р. та 341/2022р. від 17.05.2022р.), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022р. та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022р. № 10-р , з 24.02.2022р. встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, який продовжено до 23.08.2022р.
Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення позивача, встановив:
- між Староолексинецькою сільською радою (правонаступником якої є Лопушненьська сільська рада) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іврус» (Орендар) укладено 09.10.2014р. Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Староолексинецької сільської ради (далі Договір оренди) з врахуванням Додаткової угоди №1 від 02.10.2017р., відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: гідротехнічні споруди ставка, які рахуються на балансі Староолексинецької сільської ради Кременецького району, Тернопільської області, за адресою: 47063, Тернопільська область, Кременецький район, с. Старий Олексинець, з метою організації риборозведення, строк дії договору до 02 вересня 2020 року ( п.п. 1.1, 1.2, 10.1 Договору оренди ).
Згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд від 09.10.2014р. Орендодавець: Староолексинецька сільська рада передала, а Орендар: ТзОВ «Іврус» прийняло в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставка, які рахуються на балансі Староолексинецької сільської ради, майно передано в оренду з метою організації риборозведення.
Староолексинецька сільська рада, розглянувши звернення ТзОВ «Іврус» від 08.10.2015р., рішенням від 09.10.2015р. № 224 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду в користування на умовах оренди в с. Старий Олексинець Кременецького району, Тернопільської області» вирішено: 1/ дати дозвіл ТзОВ «Іврус» на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду в користування на умовах оренди, площею 12.0000га, з них 10.9275га за рахунок земель загального користування водного фонду (штучних водосховищ) та відкритих заболочених (болота), прибережна смуга площею 0.6920га та гідротехнічні споруди площею 0.3805 га за рахунок земель загального користування, відкриті землі без рослинного покриву, або з незначним ґрунтовим покривом (інші) для рибогосподарської діяльності, які знаходяться в межах населеного пункту села Старий Олексинець Кременецького району Тернопільської області з урахуванням встановленого земельного сервітуту на частину земельної ділянки під гідротехнічними спорудами площею 0.1382 га з правом проходу та проїзду на велосипеді та з правом проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по наявному шляху; 2/ ТзОВ «Іврус» звернутися до ліцензованої організації для виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду в оренду, з урахуванням встановленого земельного сервітуту та подати його для розгляду та затвердження сільській раді відповідно до діючого законодавства.
На виконання даного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іврус» (Замовник) та Приватним підприємством «Оцінювач» (Виконавець) укладено 01.08.2016р. Договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №01-01/08-16ПЗ відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб площею 12,0000га в межах населеного пункту с. Старий Олексинець на території Староолексинецької сільської ради, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи. Початок робіт - 01.08.2016р., строк дії договору до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань ( п. п. 1.1, 4.1, 9.1 Договору про розроблення проекту).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду ТОВ «Іврус» для рибогосподарських потреб в межах населеного пункту с. Старий Олексинець виготовлено в період 2016 -2017 роки з погодженням державними установами передбаченими чинним законодавством .
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у період з липня 2018 року по грудень 2020 року здійснювала державну експертизу відповідності Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства України та повертала такий на доопрацювання , підтвердженням чого є листи № 28-28-0.23-684/9-18 від 23.07.2018р., №144-19 від 06.02.2019р., № 28-28-0.23-1111/9-19 від 27.09.2019р., №28-28-0.23-888/9-20 від 07.09.2020р. та №28-28-0.23-1301/9-20 від 07.12.2020р.
Протоколом тридцять першої сесії сьомого скликання від 16.09.2020року затверджено порядок денний, зокрема: 3. Про скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015 року про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст. Олексинець, Кременецького району, Тернопільської області.
Тридцять першою сесією сьомого скликання Староолексинецької сільської ради 16.09.2020р. прийнято рішення №231 "Про скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст.Олексинець Кременецького району Тернопільської області", яким вирішено: 1) - скасувати рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. у зв'язку з тим, що станом на 16.09.2020року, ТзОВ «Іврус» не виготовило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду; 2) - розірвати договір оренди від 09.10.2014р. з ТзОВ «Іврус» у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX “Про утворення та ліквідацію районів” (набрала чинності 19.07.2020), у зв'язку із адміністративно-територіальною реформою, постановлено, утворити у Тернопільській області три райони, зокрема: Кременецький район (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23.11.2021р. внесено запис про припинення Староолексинецької сільської ради на підставі рішення про реорганізацію, правонаступником якої є Лопушненська сільська рада.
Позивач, вважаючи рішення Староолексинецької сільської ради від 16.09.2020р. №231 незаконним та таким, що порушує його майнові права, звернувся з позовом до суду.
Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним сторонами справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив із наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Одними із принципів місцевого самоврядування є принцип законності та гласності (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Також, в наведеному рішенні Конституційного Суду України зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом цивільних прав та інтересів у спосіб визначений ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, одним з яких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 21.10.2015року у справі №3-649гс15, від 20.11.2018року у справі № 922/1111/18, від 17.04.2018року у справі № 914/1521/17, від 02.04.2020року у справі № 910/7160/19; позиція Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019року у справі №916/3156/17).
Вирішуючи спори про визнання актів органів місцевого самоврядування недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких актів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний акт.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, необхідною передумовою для задоволення позову про визнання недійсним та скасування акту (рішення) органу місцевого самоврядування є встановлення факту порушення таким актом прав та інтересів позивача. При цьому, передусім суду слід з'ясувати та перевірити правові підстави, відповідно до яких у позивача виникло та існує речове право на майно.
За змістом ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.172 ЦК України).
Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (абз. 15 ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання . Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16, ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон про реєстрацію прав та їх обтяжень ).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону про реєстрацію речових прав та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).
Предметом спору є рішення Стороолексинецької сільської ради №231 від 16.09.2020року щодо скасування рішення №224 від 09.10. 2015 р. яким надано дозвіл на виготовлення Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди та щодо розірвання Договору оренди від 09.10.2014 року у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Щодо Договору оренди від 09.10.2014 року, то організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. N 2270-XII (в редакції, чинній на момент укладення договору, далі Закон про оренду від 10.04.1992р.) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону №157-ІХ від 03.10.2019р., введено в дію з 01.02.2020року, далі Закон про оренду від 03.10.2019 року), норми яких є спеціальними.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону про оренду від 10.04.1992р., укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону про оренду від 10.04.1992р., одними із істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди. Щодо строку, на який укладається договір оренди, то згідно умов п.10.1 Договору оренди сторони дійшли згоди, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців, що діє з 01.11.2014 року по 01.10.2017 року, а Додатковою угодою №1 від 02.10.2017 року продовжено строк дії Договору на той самий термін - 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців та діє з 02.10.2017 року по 02.09.2020 року включно.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону про оренду від 10.04.1992р. термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Частиною 4 статті 16 Закону про оренду від 03.10.2019р. визначено, що Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною 3 статті 9 цього Закону, згідно якої строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Згідно п. п. 122, 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ №483 від 03.06.2020р. "Деякі питання оренди державного та комунального майна": - внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії; - не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону від 03.10.2019 року, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону від 03.10.2019 року: - договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року; - після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом; договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Враховуючи, що договір оренди між сторонами укладений строком менш як на п'ять років та з моменту укладення продовжувався, а тому такий продовжується у порядку передбаченому Законом про оренду від 03.10.2019р. та Порядком, а не шляхом внесення змін щодо строку його дії.
Відповідно до ч. ч. 3. 9 ст.18 Закону про оренду від 03.10.2019р. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
Згідно ст.19 Закону про оренду від 03.10.2019р. рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:- випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; - якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; - якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; - якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; - якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; - якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Відповідно до п. 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Згідно п.134 Порядку, який кореспондується із п.143 Порядку (щодо оренди з проведенням аукціону) орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.
Відповідно до ст.24 Закону про оренду від 03.10.2019р договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.
Таким чином, враховуючи зазначені норми законодавства, відповідач має право вибору між рішеннями про погодження терміну договору оренди або про відмову у його погоджені лише за умови, коли вибране рішення ґрунтується на законі.
Матеріалами справи встановлено, що сільська рада прийняла рішення про розірвання договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, в порушення встановленого Законом про оренду від 03.10.2019р. порядку, а саме:
- не надано доказів направлення орендарю (позивачу), за місяць до закінчення строку Договору оренди - 02.08.2020 року, повідомлення про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна; - законодавець покладає саме на орендодавця обов'язок направити таке повідомлення орендарю;
- прийнявши рішення про розірвання договору, сільська рада не надала доказів на обґрунтування підстав його прийняття, які передбаченні ст.19 Закону про оренду від 03.10.2019р. та є вичерпними;
- надані на вимогу суду сільською радою матеріали, які стали підставою для прийняття спірного рішення, а саме протокол сесії від 16.09.2020 року, витяг з рішення №231 від 16.09.2020 року, результати поіменного голосування та протокол №1 зборів жителів села Старий Олексинець від 06.09.2020 року, таких підстав не містять, а навпаки підтверджують, що питання розірвання договору оренди не було передбачено у порядку денному сесії ;
- щодо інформації про порушення орендарем умов Договору оренди та бажання іншого мешканця села взяти майно в оренду, яка зазначена у протокол №1 зборів жителів села Старий Олексинець від 06.09.2020 року, то слід зазначити, що така інформація не підтверджена належними доказами, та має бути надана орендарю у порядку, строки та формі передбаченому Законом про оренду від 03.10.2019р., а саме до закінчення терміну Договору - до 02.09.2020 року;
- слід зазначити, що у протоколі від 06.09.2020 року зазначена інформація Довгополюка В.М. - голови Староолексинецької сільської ради про звернення орендаря про продовження договору оренди на такий же термін, при цьому дата звернення не зазначена, а за інформацією позивача таке датовано 29.07.2020року, копія такого не долучена відповідачем до матеріалів на підтвердження його розгляду та прийняття одного з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
Сільською радою не надано доказів дотримання встановленого Законом про оренду від 03.10.2019 року порядку розгляду заяви про продовження Договору оренди .
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону про оренду від 10.04.1992 р. орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, якою є орендар, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а саме шляхом подання позову про визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує його права.
Отже, матеріалами справи встановлено, що рішення сільської ради в частині розірвання Договору оренди прийнято з порушення норм вищезазначеного законодавства, а тому визнається судом недійсним.
Слід зазначити, що Закон про оренду майна від 03.10.2019р. направлений на удосконалення, спрощення і скорочення процедур оренди державного і комунального майна для досягнення прозорості та відкритості процесу передачі в оренду державного та комунального майна, залучення широкого кола інвесторів до оренди державного і комунального майна. Основною метою оренди є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, посилення фінансової спроможності підприємств державної або комунальної власності. Натомість дії сільської ради мають наслідком обмеження прав орендаря щодо договору оренди, неможливість займатися підприємницькою діяльністю, та такі дії є неприпустимими з боку орендодавця.
Щодо рішення в частині скасування рішення №224 від 09.10.2015 року яким надано дозвіл на виготовлення Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди.
Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
Відповідно до ст. 48 ГК України, з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом: надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку; стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Державна підтримка у сфері рибництва надається відповідно до законів України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" та інших законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників (ч.2 ст.22 Закону України “Про аквакультуру”).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про аквакультуру” аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об'єктів аквакультури.
Статтею 13 Закону України “Про аквакультуру” аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.
Статтею 14 Закону України “Про аквакультуру” (в редакції Закону від 18.09.2012 року) визначено, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). Об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.
Згідно ст. 51 Водного кодексу України у договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 4 Типової форми договору оренди водних об'єктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420 передбачає передачу об'єкта оренди разом з гідротехнічними, лінійними спорудами та іншими об'єктами інфраструктури із зазначенням їх переліку, характеристики і стану споруд.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України “Про оренду землі” типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N 220 затверджено Типовий договір оренди землі, у п.3 якого зазначаються відомості про об'єкти нерухомого майна які знаходяться на земельній ділянці їх перелік та характеристика інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан.
З аналізу вищенаведеного законодавства можна зробити висновок, що оренда гідротехнічних споруд передбачена у разі оренди особою самого водного об'єкта, на якій такі споруди розташовані, та земельної ділянки під водним об'єктом, тобто користування на умовах оренди однією особою землею, водним простором та гідротехнічною спорудою.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про аквакультуру” надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Відповідно до ст.ст. 8, 14 Закону України "Про аквакультуру" наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 742 від 16.12.2013р. затверджено “Порядок розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми” який визначає механізм встановлення загальних характеристик та оцінки стану рибогосподарської технологічної водойми, характеристики джерела водопостачання, технічних параметрів водойми і гідротехнічних споруд та інших показників для паспорта рибогосподарської технологічної водойми, що використовуються для забезпечення раціонального використання рибогосподарських технологічних водойм.
Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що Паспорт розробляється за формою, наведеною в додатку який складається із 8-ми розділів та у яких зазначаються відомості, зокрема у розділі 4 “Склад та характеристики гідротехнічних споруд (ГТС) водойми” відомості про перелік гідротехнічних споруд, які мають захисне значення; інші споруди, якими облаштована технологічна водойма (повеневі споруди, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні, рибозахисні та інші споруди).
Якщо інше не передбачено договором оренди, Паспорт підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі змін технічних параметрів і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) та його відповідного коригування (п.3.2 порядку).
Основними джерелами вихідної інформації для розроблення Паспорта є: 1) матеріали комплексних польових обстежень водойми та джерела водопостачання; 2) дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод; 3) відомості про природні умови регіону; 4) архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик; 5) топографічні та тематичні карти, плани та креслення, складені за матеріалами комплексних польових обстежень водойми; 6) матеріали проекту водойми; 7) дані обліку використаної води; 8) дані Державного земельного кадастру та природно-сільськогосподарське районування території водойми та джерела водопостачання (п.3.3 Порядку).
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем:
- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами підприємницької діяльності позивача за КВЕД-2010 ( 03.12 ), зокрема, є прісноводне рибальство;
- станом на дату прийняття сільською радою рішення № 224 від 09.10.2015 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду в користування на умовах оренди в с. Старий Олексинець Кременецького району Тернопільської області» орендарем майна гідротехнічних споруд ставка згідно Договору оренди від 09.10.2014 року наданих в користування для організації риборозведення є ТОВ «Іврус»;
- на виконання рішення № 224 від 09.10.2015 року позивач уклав 01.08.2016 року із ліцензованою організацією ПП «Оцінювач» Договір №01-01/08-16ПЗ про розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із Додатковою угодою від 28.02.2017 року щодо продовження терміну виконання робіт (інформація про продовження із Проекту);
- Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду виготовлений в період 2016 -2017, із позитивними висновками про погодження проекту землеустрою: Державного агентства водних ресурсів України №5499/ТП/30-16 від 16.08.2016р., Управління екології та природних ресурсів Тернопільської облдержадміністрації №31822 від 06.09.2016р., Управління культури Тернопільської облдержадміністрації №520/01-7 від18.08.2016р., ДП «Подільська археологія» ДП «Науково - дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України №314-18/05-00000353 від 18.08.2016р., Сектора містобудування та архітектури Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області №36 від 04.07.2017року, Головного управління у Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №4854/82-17 від 21.09.2017 року. У проекті міститься застереження про те, що Проект землеустрою підлягає проведенню обов'язковій державній землевпорядній експертизі у Держгеокадастрі України та після отримання її позитивного висновку, такий проект затверджується сесією Староолексинецької сільської ради.
- в процесі здійснення Департаментом державної експертизи, сертифікації та нагляду у сфері землеустрою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру державної експертизи Проектної документації, такі поверталися на доопрацювання протягом 2018- 2020 років, а причиною повернення 07.12.2020 року стало закінчення строку дії договору оренди та не долучення правовстановлюючих документів на гідроспоруди ;
- рішення № 224 від 09.10.2015р. не містить строку подання Проекту землеустрою та станом на дату прийняття рішення про його скасування (16.09.2020р.), такий не міг бути поданий, оскільки не пройшов державної експертизи, при цьому позивач не міг впливати на строки її проведення, враховуючи складну процедуру виготовлення та погодження проекту та не встановлення строку його подання;
- в процесі розгляду справи судом не здобуто доказів: - належності гідротехнічних споруд до спільної власності територіальних громад сіл Староолексинецької сільської ради ( докази державної реєстрації майна), оскільки згідно п.1.1 Договору оренди в строкове платне користування передається державне нерухоме майно, яке рахується на балансі сільської ради; - належності ставка (штучного водосховища) на якому знаходяться гідроспоруди до гідротехнічної водойми, підтвердженої Паспортом рибогосподарської технологічної водойми, оскільки відповідно до інформації зазначеної у Проекті, така землевпорядна документація виготовляється вперше;
- за своє правовою природою рішення № 224 від 09.10.2015р. є актом одноразової дії та не може бути скасовано сільською радою яка його прийняла, а скасовується у судовому порядку за наявності підстав передбачених законодавством, оскільки відповідно до приписів цього рішення виникли правовідносини, що пов'язані з реалізацією прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо виготовлення проектної землевпорядної документації для одержання в оренду ставка необхідного для здійснення підприємницької діяльності по рибництву, і позивач заперечує проти їх припинення. При таких обставинах, рішення №231 від 16.09.2020 року в частині скасування рішення № 224 від 09.10.2015р. також прийнято не у межах повноважень, без обґрунтування чинним законодавством та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
Суд враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
Отже, позивач довів, що спірне рішення прийняте з порушенням чинного законодавства та порушує його право та охоронюваний законом інтерес щодо спірного майна та права користування водним об'єктом для здійснення підприємницької діяльності, а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та підтверджений матеріалами справи.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Староолексинецької сільської ради №231 від 16.09.2020р. "Про скасування рішення Староолексинецької сільської ради №224 від 09.10.2015р. про надання дозволу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в користування на умовах оренди в с. Ст.Олексинець Кременецького району Тернопільської області".
3. Стягнути з Лопушненської сільської ради (вул. Т.Шевченка, 12, с. Лопушне, Кременецький р., Тернопільська обл., 47054, ідентифікаційний код - 04395716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Іврус” (вул. Видумка, 44, с. Старий Олексинець, Кременецький район, Тернопільська область, 47063, ідентифікаційний код - 04395716) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23 серпня 2022 року.
Суддя М.С. Стадник