79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.08.2022 Справа № 914/4028/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., при секретарі судового засідання Пришляк М.С., розглянувши заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС»
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі: № 914/4028/21
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС», м. Одеса
до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове», Львівська область, Бродівський р-н, с. Лугове
про стягнення заборгованості в розмірі 1 000 000,81 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Господарським судом Львівської області розглядалася справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» до відповідача Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» про стягнення заборгованості в розмірі 1 000 000,81 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Судове засідання для вирішення питання судових витрат призначено на 22.08.2022.
За вх. №2596/22 від 16.08.2022 представником позивача подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Від відповідача за вх. №17499/22 від 22.08.2022 надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання 22.08.2022 сторони явку уповноважених представників не забезпечили.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві представник позивача зроблено заяву про те, що докази, підтверджуючі розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи, будуть подані до закінчення судових дебатів або впродовж п'яти днів з дати ухвалення рішення у цій справі.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги №009/2021-ЮР від 14.12.2021, додаткова угода №1 від 14.12.2021, додаткова угода №2 від 19.07.2022, рахунок №0001 від 04.01.2022, платіжне доручення №5 від 05.01.2022, рахунок №0003 від 20.07.2022, платіжне доручення №547 від 20.07.2022, рахунок №0004 від 08.08.2022, платіжне доручення №602 від 09.08.2022, акт надання послуг №01 від 08.08.2022.
За Договором про надання правової допомоги № 009/2021-ЮР від 14.12.2021 (Договір) Адвокатське об'єднання «ВАТТ ЕНД СТЕФЕНСОН» зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п. 1.1.).
Гонорар (форма винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту) сплачується в гривнях, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання на підставі рахунку протягом 5-ти днів з моменту його отримання (п.5.1).
Розмір та порядок оплати гонорару визначається за домовленістю сторін та погоджується сторонами у додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Погоджений сторонами гонорар може бути змінено виключно за домовленістю сторін у письмовій формі (п.5.3).
Факт надання правової допомоги відповідно до умов цього Договору підтверджується підписаним обома Сторонами актом наданих послуг (п.4.1.).
У Додатковій угоді №1 від 14 грудня 2021 до Договору сторони досягли згоди, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати правову допомогу Клієнту, обсяг і зміст якої визначено цією Додатковою угодою щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 000 000,81 грн за договором ТОВ «МВК ТРАНС» з ПП «Агрофірма «Лугове» (далі - справа).
Ця додаткова угода визначає порядок оплати гонорару Адвокатському об'єднанню за надання правової допомоги у справі у Господарському суді Львівської області.
Сторони погодили, що правова допомога у справі передбачає, в тому числі, правовий аналіз законодавства, первинних та інших документів, що стосуються справи, складання позовної заяви, підписання її та подання до суду, складання, підписання та подання, у разі необхідності, заяви про забезпечення позову та/або заяви про забезпечення доказів, складання, підписання та подання відповіді на відзив, необхідних клопотань, заяв для ефективного захисту прав Клієнта під час розгляду справи судом, правовий супровід, в тому числі, участь у судових засіданнях по справі в режимі он-лайн, сплату судового збору адвокатом від імені Клієнта за подання відповідних заяв згідно з Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 3.1. Додаткової угоди №2 до Договору Сторони домовились, що розмір гонорару Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено сторонами, становить 11 000 (одинадцять тисяч) 00 грн без ПДВ.
Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, визначений п.3.1. цієї додаткової угоди в такому порядку:
- 7000 (сім тисяч) 00 копійок - протягом 3-х банківських днів з дня відкриття провадження у справі Господарським судом Львівської області, на підставі виставленого рахунку;
- 1000 (одна тисяча) 00 копійок - протягом 3-х банківських днів з дня подання заяви про забезпечення позову до Господарського суду міста Львова у справі №914/4028/21;
- 3 000 (три тисячі) 00 - копійок - протягом 3-х банківських днів з дня ухвалення рішення у справі Господарським судом Львівської області, на підставі виставленого рахунку.
ТОВ «МВК Транс» сплачено 7 000,00 грн на підставі рахунку №0001 від 04.01.2022 1 000,00 грн. на підставі рахунку №0003 від 20.07.2022, 3 000,00 грн. на підставі рахунку №0004 від 08.08.2022, що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 05.01.2022 на суму 7000,00 грн, №547 від 20.07.2022 на суму 1 000,00 грн., №602 від 09.08.2022 на суму 3 000,00 грн.
Сторонами підписано акт наданих послуг №1 від 08.08.2022 без заперечень.
Відповідно до акту, Клієнт претензій по обсягу, якості наданих Адвокатським об'єднанням послуг, строків їх надання не має. Розмір гонорару вважає таким, що відповідає складності поставлених завдань, є розумним.
Відповідач проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив, оскільки представник позивач не надав опису послуг, які були надані його клієнту та їх розрахунок, а також не зазначив скільки фактично витрачено часу для надання правової допомоги. Крім того, представник позивача не обґрунтував доцільність подання заяви про забезпечення позову.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
Сторони в додаткових угодах погодили, які послуги надає представник клієнту та їх суму. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг. Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на оплату витрат на правову допомогу в частині забезпечення позову.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України за аналогією до позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові на позивача. За наведених обстави, суд приходить до висновку, що витрати на забезпечення позову не були необхідними в ході розгляду справи, а в задоволенні забезпечення позову судом відмовлено у зв'язку з безпідставністю заяви.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначеного ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, відповідач заперечив проти заяви про стягнення витра на правову допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно наданих представником доказів, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом даної справи підлягають задоволенню в розмірі 10 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до частин 2-4 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 244 ГПК України, суд
1. Заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (вх.№2596/22 від 16.08.2022) задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» (80631, Львівська область, Бродівський район, село Лугове, ЄДРПОУ 35263487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (65009, місто Одеса, вулиця Гануезька, 24Б, оф. 514, ЄДРПОУ 42678269) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://revestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 26.08.2022.
Суддя Горецька З.В.