ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
26.08.2022Справа № 910/7869/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства «Конекс» (21022, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 136-Г) до Фізичної особи-підприємця Марченко Інни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 281576,29 грн
Приватне підприємство «Конекс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Марченко Інни Миколаївни про стягнення 281576,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №096-ШР від 20.03.2019 відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 207959,07 грн, пеню у розмірі 34767,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 35169,35 грн та 3% річних у розмірі 3680,61 грн.
Дослідивши позовну заяву Приватного підприємства «Конекс» суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.
З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано юристом ПП «Конекс» Іванною Петровською.
На підтвердження наявності у І.В. Петровської повноважень діяти від імені та в інтересах Приватного підприємства «Конекс» до суду подано довіреність від 30.06.2022 на ім'я Петровської І.В., що видана директором ПП «Конекс» Олександром Мудрим.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.
Статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 N390-IX.
Відповідно до вказаних змін, зокрема частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як встановлено судом вище, на підтвердження наявності у Петровської І.В. повноважень діяти від імені та в інтересах Приватного підприємства «Конекс» до суду подано довіреність від 30.06.2022 на ім'я Петровської І.В.
Проте, зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у Петровської І.В. повноважень представляти інтереси Приватного підприємства «Конекс» в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених ч. 3 ст. 56 ГПК України, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.
Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №917/106/20 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про осіб, що підписали позовну заяву від імені Приватного підприємства «Конекс», а саме Петровської І.В. в такому Реєстрі відсутня.
Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
За приписами частини 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).
За умовами підпункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому, приписами частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Поміж тим, через призму інституту малозначної справи в господарському процесі слід зауважити і на приписах частин 1 та 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких: у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відтак, з аналізу приписів статей 12 та 247 ГПК України вбачається, що стаття 247 Господарського процесуального кодексу України, є спеціальною по відношенню до статті 12 цього Кодексу в регулюванні порядку розгляду справ саме у спрощеному позовному провадженні.
Так, стаття 247 Господарського процесуального кодексу України розрізняє (шляхом виокремлення в окремі частини правової норми) дві окремі категорії справ, які можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, а саме: - малозначні справи в силу приписів Закону, якщо ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; - будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, тобто справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/11701/18.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
Отже, під час розгляду матеріалів позовної заяви врахуванню підлягає остання правова позиція щодо належного представництва у випадку визнання справи не значної складності.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 281576,29 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248100,00 грн), а відтак не є малозначною за Законом.
При цьому, слід зауважити на тому, що навіть за умови задоволення клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження автоматично не наділяє таку справу ознаками малозначної справи в силу вимог Закону, а лише відносить її до справ незначної складності.
Водночас, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 60 ГПК України).
Так, згідно частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Як вже було встановлено судом, позовна заява від імені Приватного підприємства «Конекс» підписана її представником Петровською І.В., яка діє на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що вказана особа має статус адвоката.
Довіреність, яка додана до позовної заяви, на підтвердження наявності у Петровської І.В. повноважень представляти інтереси позивача, зокрема, у Господарському суді міста Києва, також не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката.
Отже, з огляду на зазначене, суду жодними доказами не доведено, що подана до Господарського суду міста Києва позовна заява від імені Приватного підприємства «Конекс» підписана особою, яка має право її підписувати у відповідності до вимог чинного законодавства.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
За змістом ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Приватного підприємства «Конекс» та додані до неї документи повернути заявнику.
2. Ухвала набирає законної сили 26.08.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко