ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2022Справа № 910/5441/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали
господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин"
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Украгролізинг"
про стягнення 50 000,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Собин" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5441/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 10.08.2022 представник відповідача подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував повністю.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 11.08.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, у якому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 24.10.2013 укладено договір відповідального зберігання №10-13-109з/551, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання речові докази у кримінальному провадженні №32013110060000149 від 03.04.2013 у кількості, визначеному у додатках до договору "Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання".
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно буде знаходитися на зберіганні за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38.
Згідно з пунктом 1.3 договору, майно, яке передається на зберігання, постановою слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 14.08.2013 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №32013110060000149 від 03.04.2013.
У відповідності до пункту 2.1 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у протоколі огляду місця події від 13.08.2013 (пункт 2.1.5); повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі (пункт 2.1.6).
Відповідно до пункту 3.1 договору, поклажодавець зобов'язаний, зокрема: передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після підписання цього договору, забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору, сплачувати зберігачу послуги за договором із розрахунку 15 000,00 грн за 1 місяць відповідно до виставлених рахунків.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина 1 статті 946 Цивільного кодексу України).
Договір №10-13-109з/551 від 24.10.2013 набуває чинності з дати підписання акту передачі-приймання майна і діє до 31.12.2013 (пункт 6.1 договору).
У додатку № 1 до договору №10-13-109з/551 від 24.10.2013 сторони визначили перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання.
Сторонами у справі укладені додаткові договори № 1/713 від 27.12.2013, №2/282 від 11.06.2014, № 3/315 від 02.06.2014 та № 5/666 від 31.12.2014 до договору зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.
Відповідно до додаткового договору №5/666 від 31.12.2014 сторони продовжили строк дії договору зберігання до 31.06.2015 та збільшили вартість послуг зберігання до 25 000,00 грн. за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що прийняв від відповідача на зберігання майно згідно з переліком, зазначеним у додатку №1 договору, а у відповідача виник обов'язок оплачувати вартість послуг за зберігання цього майна. Однак, після закінчення терміну дії договору відповідального зберігання, відповідач не забрав зі складу позивача майно, яке передавалось на зберігання. При цьому, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг виконує неналежним чином, у зв'язку із чим товариство з обмеженою відповідальністю "Собин" неодноразово зверталося до суду з позовами про стягнення з відповідача заборгованості за зберігання майна.
Зокрема, Господарським судом міста Києва рішеннями у справах: №910/25267/15 від 10.11.2015, №910/3018/16 від 06.06.2016, №910/18870/16 від 06.06.2016, №910/2864/17 від 20.03.2017, №910/7607/17 від 25.07.2017, №910/15281/17 від 17.10.2017, №910/1306/18 від 24.04.2018, №910/5032/18 від 02.07.2018, №910/9807/18 від 09.10.2018, №910/15886/18 від 21.02.2019, №910/5318/19 від 11.06.2019, №910/9499/19 від 23.09.2019, №910/14971/19 від 23.01.2020, №910/1171/20 від 08.04.2020, №910/4872/20 від 15.07.2020, №910/7806/20 від 13.08.2020, №910/11641/20 від 28.10.2020, №910/15257/20 від 27.01.2021, №910/19263/20 від 11.02.2021, №910/1747/21 від 12.04.2021, № 910/5412/21 від 07.06.2021, № 910/9101/21 від 06.08.2021, №910/12971/21 від 11.10.2021, №910/16283/21 від 06.12.2021, №910/20098/21 від 21.02.2022, №910/2081/22 від 01.06.2022, №910/3512/22 від 18.07.2022 позови Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" про стягнення заборгованості з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задоволено та стягнуто заборгованість за період з серпня 2015 року по квітень 2022 року.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 01.06.2022 про сплату коштів в розмірі 25 000,00 грн за послуги зберігання майна у травні 2022 року та вимогу від 01.07.2022 про сплату 25 000,00 грн за послуги зберігання майна у червні 2022. До вказаної вимоги позивачем долучено рахунки на оплату наданих послуг та акти наданих послуг зі зберігання майна. Вимога від 01.06.2022 була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідач вартість послуг зберігання у травні та червні 2022 року не сплатив, позивач просить стягнути з відповідача плату за надані послуги зберігання у загальному розмірі становить 50 000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Судом вище встановлено, що позивачем на виконання умов договору №10-13-109з/551 від 24.10.2013 прийнято від відповідача на зберігання майно згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1 до договору, та, як наслідок, у ДПАТ "НАК "Украгролізинг" виник обов'язок оплачувати вартість послуг за зберігання цього майна.
Під час розглядів справ №910/25267/15, №910/3018/16, №910/18870/16, №910/2864/17, №910/7607/17, №910/15281/17, №910/1306/18, №910/5032/18, №910/9807/18, №910/15886/18, №910/5318/19, №910/9499/19, №910/14971/19, №910/1171/20, №910/4872/20, №910/7806/20, №910/11641/20, №910/15257/20, №910/19263/20, №910/1747/21, №910/5412/21, №910/9101/21, №910/12971/21, №910/16283/21 про стягнення плати за попередні періоди судами встановлено, зокрема, наступне:
- 31.06.2015 договір припинив свою дію, проте відповідач переданого на зберігання позивачу майна не забрав, отже відповідно зобов'язаний сплачувати позивачу кошти за весь фактичний час його зберігання;
- відсутність підстав для висновку про непередачу майна на зберігання та неукладеність договору, оскільки шляхом внесення змін до договору, підписання актів надання послуг та здійснення оплати за наданні послуги зберігання, сторонами підтверджується фактичне виконання умов договору;
- правові підстави для визнання недійсним договору відповідального зберігання від 24.10.2013. №10-13-109з/551 згідно із ст. 233 ЦК України відсутні (справа №910/3018/16).
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва, які набрали законної сили, у справах №910/25267/15, №910/3018/16, №910/18870/16, №910/2864/17, №910/7607/17, №910/15281/17, №910/1306/18, №910/5032/18, №910/9807/18, №910/15886/18, №910/5318/19, №910/9499/19, №910/14971/19, №910/1171/20, №910/4872/20, №910/7806/20, №910/11641/20, №910/15257/20, №910/19263/20, № 910/1747/21, № 5412/21, № 910/9101/21, №910/12971/21, №910/16283/21 не доказуються при розгляді даної справи.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що відповідач не передавав на зберігання обладнання за Договором та що позивач не є власником нерухомого майна на території якого зберігається обладнання суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності до умов договору зберігання, з урахуванням змін, внесених додатковим договором №5/666 від 31.12.2014, строк дії договору встановлений до 31.06.2015.
Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що відповідач, як поклажодавець, зобов'язаний забрати у позивача, як зберігача, майно до закінчення строку дії цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у Протоколі огляду місця події від 13.08.2013.
Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що повернення майна поклажодавцю здійснюється за актом приймання-передачі.
Відповідно до частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України у разі, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Отже, відповідач (поклажодавець) зобов'язаний оплатити надані позивачем (зберігачем) послуги за весь час зберігання майна, навіть після завершення дії договору, оскільки відповідне майно на даний час перебуває на зберіганні у позивача.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження отримання відповідачем майна за актом приймання-передачі.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення передбачені частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором зберігання у відповідача перед позивачем в сумі 50 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем до позовної заяви долучено клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, в якому просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн - витрати на послуги адвоката.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі позивачем надано:
- копію договору про надання правничої допомоги № 01/07 від 01.07.2022, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Малеванчук та Партнери" (адвокатське бюро), за умовами якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта по договору відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОБИН" та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ"; Додаткову угоду від 05.08.2022 до вказаного Договору;
- копію рахунку-фактури №01/07 від 01.07.2022 на суму 3 000,00 грн та рахунку-фактури № 05/08 від 05.08.2022 на суму 3 000,00 грн;
- копії актів прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2022 та від 05.08.2022 на загальну суму 6 000,00 грн;
- копії платіжних доручень від 05.08.2022 на суму 3 000,00 грн та від 01.07.2022 на суму 3 000,00 грн.
Дослідивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову (50 000,00 грн.) та задоволення позову у повному обсязі, є співмірною.
Відповідач заперечень щодо неспівмірності цих витрат та клопотання про їх зменшення не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій сумі 6 000,00 грн.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16-А; ідентифікаційний код 30401456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Героїв Дніпра, будинок 38; ідентифікаційний код 36298149) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп - витрати на послуги адвоката.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк