ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.08.2022Справа № 910/61/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за заявою про Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРІЇНСЬКА, будинок 1-А)
до про1. Кіровоградської обласної ради (25022, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ПЛОЩА ГЕРОЇВ МАЙДАНУ, будинок 1); 2. Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ТАРАСА КАРПИ, будинок 76); 3. Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, місто Світловодськ, вул.Героїв України, 94) визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача-1: не з'явились;
від Відповідача-2: не з'явились;
від Відповідача-3: не з'явились;
Громадська організація «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Кіровоградської обласної ради (надалі також - «Відповідач - 1»), Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі також - «Відповідач - 2») та Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» (надалі також - «Відповідач - 3») про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 року по справі №910/61/22 позовні вимоги Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення Кіровоградської обласної ради №546 від 06.12.2013 року «Про надання мисливських угідь у користування громадській організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН». Визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства №32 від 20.12.2013 року, укладений між Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Громадською організацією «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН». Стягнуто з Кіровоградської обласної ради на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» судовий збір у розмірі 1 513 грн. 33 коп. Стягнуто з Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» судовий збір у розмірі 1 513 грн. 33 коп. Стягнуто з Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» судовий збір у розмірі 1 513 грн. 33 коп.
15.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/61/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 року розгляд Заяви Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/61/22 призначено на 24.08.2022 року.
22.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
24.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» надійшла про розгляд заяви за відсутності представника Відповідача - 3.
В судове засідання 24.08.2022 року представники Сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення, надісланням на офіційні електронні адреси сторін ухвали суду. Представник Відповідача - 3 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, яка Судом розглянута та задоволена.
Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття додаткового рішення у даній справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/61/22, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 10.08.2022 року у справі №910/61/22 Судом не було вирішено питання про відшкодування Позивачеві витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом Позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн., та зазначено в судовому засіданні, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2021 року між Громадською організацією «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Паверлекс» (Компанія) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, відповідно до умов якого Компанія за дорученням Клієнта та в його інтересах, зобов'язується надати останньому правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов'язується сплатити за це гонорар.
Під правовою (правничою) допомогою у цьому договорі розуміється захист прав та представництво інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції усіх інстанцій з приводу визнання протиправним та скасування рішення Кіровоградської обласної ради №546 від 06.12.2013 про надання мисливських угідь в користування Громадській організації «Товариство мисливців і рибалок «Сапсан» та з приводу захисту прав Клієнта на користування мисливськими угіддями, загальною площею 34000га на території Світловодського району Кіровоградської власті, а також перед юридичними та фізичними особами з цих та інших питань, що виникають при захисті прав Клієнта на користування мисливськими угіддями. (п.1.2 Договору)
У п.5.2 Договору зазначено, що за ведення справи в суді Клієнт сплачує Компанії гонорар у розмірі 50000 грн. протягом 15 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано звіт про обсяг наданих адвокатським об'єднанням послуг у справі №910/61/22.
Судом встановлено, що Свида К.В. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю №2074 від 26.07.2011 р. та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.
У даній справі Відповідач - 3 заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у звіті про обсяг наданих адвокатським об'єднанням послуг у справі №910/61/22 наведено перелік та обсяг витраченого часу Адвокатським об'єднанням «Паверлекс» правової допомоги, а саме: Зустріч з клієнтом, отримання документів, правовий аналіз та вивчення документів, вивчення нормативно-правової бази, що регулює відповідні правовідносини, вироблення правової позиції, підготовка та підписання договору про надання правничої допомоги - 02 год. 10 хв.; Складання та направлення до начальника Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства адвокатського запиту №80 від 15.12.2021, складання та направлення на адресу голови Кіровоградської обласної ради адвокатського запиту №81 від 15.12.2021 (відповіді на вказані запити були надані в якості доказів у справі №910/61/22) - 01 год. 45 хв.; Складання та направлення на адреси Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Кіровоградської обласної ради, ГО «ТМР «Сапсан» та Господарського суду міста Києва позову ГО «ВМТ «Південь» з додатками - 17год. 20хв.; Складання та направлення на адреси відповідачів та до суду заяв про участь в судовому засіданні представників ГО «ВМТ «Південь» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 01 год. 10хв.; Підготовка до участі в судовому засіданні - 00 год. 30 хв.; Участь в судовому засіданні (підготовче засідання) у справі №910/61/22 в режимі відеоконференції - 00год. 10хв.; Отримання відзиву на позов від ГО «ТМР «Сапсан», складання та направлення на адреси учасників справи та до суду відповіді на відзив з додатками - 04 год. 20 хв.; Складання та направлення на адресу начальника Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства адвокатського запиту №7 від 15.02.2022 - 00 год. 30 хв.; Складання та направлення на адреси учасників справи та до суду заяви про приєднання документів до матеріалів справи №910/61/22 з додатками - 01 год. 10хв.; Підготовка до участі в судовому засіданні - 00 год. 30 хв.; Участь в судовому засіданні (підготовче засідання) у справі №910/61/22 в режимі відеоконференції - 00год. 10 хв.; Підготовка до участі в судовому засіданні - 00 год. 30 хв.; Участь в судовому засіданні (підготовче засідання) у справі №910/61/22 в режимі відеоконференції - 00 год. 09 хв.; Підготовка до участі в судовому засіданні з розгляду справи по суті- 00 год. 45 хв.; Участь в судовому засіданні (розгляд справи по суті) у справі №910/61/22 в режимі відеоконференції - 00 год. 53 хв.; Складання та направлення на адреси відповідачів та до суду заяви про стягнення судових витрат з додатками та звіту про обсяг наданих послуг - 02 год. 30 хв.. Всього часу: 34 год. 32 хв.
Суд, проаналізувавши даний звіт, зазначає, що складання та направлення на адреси Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Кіровоградської обласної ради, ГО «ТМР «Сапсан» та Господарського суду міста Києва позову ГО «ВМТ «Південь» з додатками протягом 17 годин не відповідає суті правовідносин сторін, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, які необхідно було б попередньо вивчити. Крім того, більша частина тексту позовної заяви містить посилання на факти та обставини, які були вже встановлені при розгляді справи №910/254/20, а тому дослідження нових документів, обставин, витрачення значного часу при підготовці даного позову від Адвокатського об'єднання «Паверлекс» не вимагалось. Що стосується витрачання часу на підготовку адвоката до участі до кожного судового засідання по даній справі, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження витрачання часу адвокатом на здійснення вказаних дій з урахуванням того, що здійснення правового аналізу та вивчення документів, вивчення нормативно-правової бази, що регулює відповідні правовідносини, вироблення правової позиції попередньо було зроблено адвокатом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заперечень Відповідача - 3 проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про те, що з Відповідачів на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп. і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Що ж стосується інших витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на направлення поштової кореспонденції, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З системного аналізу процесуального законодавства убачається, що будь-які дії учасника справи, пов'язані з її розглядом судом, у тому числі і надсилання процесуальних документів засобами поштового зв'язку є процесуальною дією у розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
На підтвердження понесення витрат на відправку поштової кореспонденції, а саме позовної заяви, заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповіді на відзив Позивачем надано копії фіскальних чеків від 30.12.2021 р., 19.01.2022 р., 14.02.2022 р., описів вкладення у цінні листи, накладних на загальну суму в розмірі 334 грн. 00 коп.
Отже, понесені Позивачем витрати на відправку поштової кореспонденції є такими, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а тому правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.
Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з Кіровоградської обласної ради, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25 000 грн. 00 коп. та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 334 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/61/22 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Кіровоградської обласної ради (25022, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ПЛОЩА ГЕРОЇВ МАЙДАНУ, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 22223982) на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРІЇНСЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20963963) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 33 (тридцять три) коп.
3. Стягнути з Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ТАРАСА КАРПИ, будинок 76, ідентифікаційний код юридичної особи 35192689) на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРІЇНСЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20963963) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 33 (тридцять три) коп.
4. Стягнути з Громадської організації «ТОВАРИСТВО МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК «САПСАН» (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, місто Світловодськ, вул.Героїв України, 94, ідентифікаційний код юридичної особи 38713752) на користь Громадської організації «ВІЙСЬКОВО-МИСЛИВСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНЬ» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ МАРІЇНСЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20963963) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 8 333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 33 (тридцять три) коп.
5. В іншій частині заяви - відмовити.
6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 серпня 2022 року.
Суддя О.В. Чинчин