Справа №694/1380/22
провадження № 1-кс/694/494/22
18.08.2022 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову про відмову в задоволенні клопотання,
До Звенигородського районного суду Черкаської області 12.08.2022 р. по підсистемі «Електронний суд» надійшла зазначена скарга, в якій адвокат ОСОБА_3 просить скасувати постанову дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 29.07.2022 року провідмову в задоволенні клопотання від 25.07.2022р. про призначення та проведення судово-психологічної експертизи для визначення розміру матеріальних збитків та розміру шкоди немайнового характеру, заподіяного внаслідок кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження №12019250140000439 від 21.05.2019 року та зобов'язати дізнавача повторно розглянути дане клопотання, про результати розгляду повідомити представника потерпілого.
Скаргу мотивовано тим, що в провадженні сектору дізнання Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250140000439 від 21.05.2019р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 351 КК України.В рамках вказаного кримінального провадження, ОСОБА_6 згідно постанови про визнання потерпілим від 07.02.2020 набув процесуального статусу потерпілого. 25 липня 2022 року представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до старшого групи дізнавачів дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 з клопотанням про призначення та проведення судово-психологічної експертизи для визначення розміру матеріальних збитків та розміру шкоди немайнового характеру, заподіяного внаслідок кримінального правопорушення. Клопотання було надіслано адресату засобами поштового зв'язку 25.07.2022 року та вручено 27.07.2022 року. 03.08.2022 року на адресу представника потерпілого засобами поштового зв'язкуіз Звенигородського РВП надійшла постанова про відмову в задоволенні клопотання від 29.07.2022 року, яка обґрунтована тим, що призначення та проведення судово-психологічної експертизи на даний час не представляється можливим, оскільки у вказаному кримінальному провадженні відсутні показання щодо потреби у проведенні судово-психологічної експертизи. Скаржник вважаєдану постанову дізнавачанезаконною та такою, що порушує права та законні інтереси потерпілого. Вказує на те, що постанова за своїм змістом не відповідає вимогам ст.110 КПК України, оскільки в ній відсутній підпис дізнавача СД ОСОБА_7 , вона жодним чином не вмотивована та в ній не наведено жодного обґрунтування висновків дізнавача щодо підстав для відмови у задоволенні клопотання (жодним чином не спростовано доводів потерпілих щодо спричинення їм моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення). Врезультаті проведення судово-психологічної експертизи щодо потерпілих, можливим є визначення психічного стану внаслідок вчинення злочину ОСОБА_8 , що перебував на посаді міського голови м.Ватутіне у 2015-2020 роках. При цьому будь-якими іншими доказами встановити зазначений факт неможливо . За таких обставин, вказані в постанові підстави для відмови не відповідають дійсності та суперечать вимогам КПК України щодо завдань кримінального провадження, зокрема п.6 ч.2 ст.242 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 12.08.2022 справа передана слідчому ОСОБА_9
15.08.2022 року за скаргою було відкрито провадження і призначено судовий розгляд на 18.08.2022 року.
В судове засідання ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_3 не з'явилися.У скарзі адвокат просив проводити її розгляд за його відсутності за наявними відомостями, викладеними у скарзі та додатках до неї.
Представник Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить
відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
З матеріалів скарги вбачається, що у провадженні СД Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019250140000439 від 21.05.2019 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.351 Кримінального кодексу України, по якому на даний час здійснюється досудове розслідування.
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до старшого групи дізнавачів - дізнавача Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, як представник ОСОБА_6 , з клопотанням про призначення та проведення судово-психологічної експертизи для визначення розміру матеріальних збитків та розміру шкоди немайнового характеру, заподіяного внаслідок кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження №12019250140000439 від 21.05.2019 року.
Постановою дізнавача ОСОБА_5 від 29.07.2022 року адвокату ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні клопотання в зв'язку з тим, що призначення та проведення судово-психологічної експертизи на даний час не представляється можливим, оскільки у вказаному кримінальному провадженні відсутні показання щодо потреби у проведенні судово-психологічної експертизи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Адвокат ОСОБА_3 оскаржив постанову дізнавача та вважає її незаконною і необґрунтованою. Посилається на те, що дізнавач повинен був вирішити питання про призначення експертизи, зважаючи на те, що висновок судово-психологічної експертизи має доказове значення у даному кримінальному провадженні.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручаєтьсяособі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Отже, за змістом частини 2 статті 220 КПК України постанова слідчого про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання повинна бути вмотивованою.
Згідно ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 110 КПК України, обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняв слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні.
Отже, слідчий не зобов'язаний задовольняти кожне клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, однак зобов'язаний розглянути таке клопотання, за наявності підстав задовольнити, а в разі відмови така відмова має бути вмотивованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється.
При розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових)
дій необхідно співвідносити вимоги ст. 220 КПК з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема встановленими статтею 40 КПК, а також іншими нормами, які встановлюють порядок здійснення певної процесуальної дії.
Водночас, слідчий суддя, перевіряючи в порядку п. 7 ч.1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про відмову в проведенні слідчих дій, може оцінювати законність та обґрунтованість такого рішення та чи не допущенні при винесенні такого рішення порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні.
Зі змісту постанови дізнавача від 29.07.2022 вбачається, що дізнавачем наведено мотиви прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, які за своїм змістом є відповіддю на аргументи захисника, викладені у клопотанні про призначення судово-психологічної експертизи. Отже, постанова дізнавача є вмотивованою.
Слідчий суддя враховує, що призначення дізнавачем в кримінальному провадженні експертизи з питань, зазначених у клопотанні захисника, відповідно до частини 2 статті 242 КПК України не є обов'язковим.
Підстави і порядок проведення експертизи під час досудового розслідування врегульовано нормами статтей 242-245 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторонни кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторонни захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
В свою чергу, в силу статті 243 КПК України, експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторонни кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторонни захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
Системний аналіз норм статей 242-244 КПК України дає підстави для висновку, що у ситуації, коли для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, залучення експерта є необхідним, однак сторона обвинувачення експерта не залучила, для сторонни захисту КПК України передбачає шляхи реалізації засади змагальності: залучити експерта самостійно на договірних умовах для проведення експертизи, а у разі неможливості залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм слідчий суддя вважає, що рішення дізнавача про відмову у призначені судово-психологічної експертизи, не обмежує прав потерпілого на збирання доказів, оскільки останній наділений процесуальними правами самостійно звернутися до відповідної експертної установи чи експерта з метою проведення експертизи.
Проте, скаржником не доведено неможливості самостійно залучити експерта для проведення експертизи, також дана експертиза не є обов'язковою відповідно до вимог закону.
Крім того відповідно до положень ч.5 ст.40 КПК України, за якою слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. При цьому, у відповідності до ст.ст.36, 39 КПК України, вказівки слідчому щодо проведення слідчих дій мають право надавати прокурор чи керівник органу досудового розслідування.
Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Відтак, слідчий суддя вважає, що твердження скаржника відносно невідповідності оскаржуваної постанови вимогам процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а оскаржувана постанова дізнавача є достатньо обгрунтованою та відповідає вимогам, встановленим ст. 110 КПК України.
На підставі викладених мотивів слідчий суддя дійшла висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.303-309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України, щодо оскарження постанови дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 29.07.2022 року про відмову в задоволенні клопотання від 25.07.2022 р. про призначення та проведення судово-психологічної експертизи - відмовити в повному обсязі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1