Справа № 691/1293/21
Провадження № 2/691/155/22
19 серпня 2022 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П. за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаська область в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 6817,12 грн., з них, 5800,00 грн. позичені кошти, інфляційні витрати 767,53 грн., 3 % річних 249,59 грн., мотивуючи його тим, що 20.07.2020 року ОСОБА_3 позичив у нього 5800 грн. і власноруч написав про це розписку, зобов'язувався повернути кошти до 23.07.2020 року. На неодноразові прохання повернути борг відповідач не повертає його і взяті на себе зобов'язання не виконує, що і стало підставою звернення до суду. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 кошти в сумі 6817,12 грн., витрати, пов'язані з розглядом справи в суді стягнути з відповідача. Від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-УІ від 08.07.2011.
Ухвалою судді від 19.01.2022 року в справі відкрито загальне позовне провадження, призначено та проведено підготовче судове засідання з призначенням позовних вимог до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце повідомлені належно і своєчсно, що підтверджено матеріалами справи, а саме розписка від позивача, телефонограма від відповідача. Надали заяви про слухання справи за їх відсутності. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 повідомив, що спір не врегульований. Відзив на позов не подав.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, оцінивши надані сторонами в порядку статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до такого висновку.
Згідно статтей 12, 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно розписки від 20.07.2020 року, складеної відповідачем ОСОБА_4 , вбачається, що він отримав в борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5800,00 грн. та зобов'язувався повернути до 23.07.2022 року.
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до статті 81 ЦПК України.
З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачем ОСОБА_4 для підтвердження факту отримання грошової суми та укладення договору позики.
Як визначено в статтях 1046, 1047 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначеної сторонами дати, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернув, отже свого обов'язку щодо виконання боргових зобов'язань не виконав.
Згідно статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (стаття 546 ЦК України).
З розрахунку позивача, вбачається, що станом на 28/12/2021 року, прострочена заборгованість за основною сумою боргу становить 5800,00 грн.; інфляційні витрати - 767,53 грн. (5800,00 х 1.13233212); штрафні санкції (три відсотки річних) - 249,59 грн. (період з 23/07/2020 до 30/12/202, кількість днів 162 (5800,00 х 3% х 162 : 366 : 100) = 77,02 грн., період з 01/01/2021 до 28/12/2021, кількість днів 362 (5800,00 х 3% х 362 : 365 : 100) = 172,57 грн., загальна заборгованість - 6817,12 грн..
Відповідач не заперечив поданий позивачем розрахунок боргу, як і загальну суму заборгованості, яка на час прийняття рішення залишається без змін. Крім того, за час перебування справи в суді на розгляді, намагався урегулювати даний спір, про що свідчать матеріали цивільної справи.
Згідно частини 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1, 2 статі 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Ураховуючи вказані обставини, суд вважає вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 6817,12 грн., з яких: 5800,00 грн. сума основного боргу; 767,53 грн. інфляційні збитки; 249,59 грн. три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно статті 141 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 908 грн. 00 коп..
Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 549, 551, 661, 1046-1051 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 2, 4 - 8, 10, 12, 76, 81, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , борг в розмірі 6817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 12 коп., з яких: 5800,00 грн. сума основного боргу; 767,53 грн. інфляційні збитки; 249,59 грн. три відсотки річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати в розмірі судового збору 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп..
Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення (отримання) рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. П. Синиця