25 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/26116/19
адміністративне провадження № К/990/22583/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Держмитслужби, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" до Київської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2019 року №100000/2019/000003/2; скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2019 року №100000/2019/000003/2; зобов'язати відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість товарів у розмірі 10 922,26 Євро, зазначену в митній декларації від 09 грудня 2019 року №100010/2019/416136/2.
Окружний адміністративний суд м.Києва рішенням від 28 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2019 року №100000/2019/000003/2; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Київська митниця, утворена як відокремлений підрозділ Держмитслужби, звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Дана справа визначена судами як справа незначної складності та відповідно до частини шостої статті 12 і статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Матеріали касаційної скарги, як і посилання у ній на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не свідчать про необхідність застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, прийняті у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити Київській митниці, утвореній як відокремлений підрозділ Держмитслужби, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" до Київської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер