17 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 354/1077/21 пров. № А/857/8573/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, прийняте суддею Чуприною О.В. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карпатський національний природний парк про визнання протиправними та скасування пункт рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Яремчанської міської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункт 111 рішення від 27.05.2021 за №151-10/2021 в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (надалі по тексту також - оскаржуване рішення), та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач, належить до земель природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні Парку на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 27.12.2001 за №І-ІФ №002772.
На територіях та об'єктах природно-заповідного фонду встановлюється особливий правовий режим.
В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №000006, бланк серії І-ІФ №002772, а також план зовнішніх меж землекористування. Будь-яких доказів про припинення землекористування чи зміну меж цієї земельної ділянки у встановленому порядку матеріали справи не містять.
Позивач, незважаючи на заборону щодо передачі у приватну власність земель під об'єктами природно-заповідного фонду, що прямо передбачена ЗК України, не отримавши погодження Карпатського національного природного парку в частині вилучення земельної ділянки, звернувся із заявою (клопотанням) до відповідача про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, яка віднесена до земель Карпатського національного природного парку.
Суд звернув увагу на те, що наявні у справі витяги і окремі складові проекту створення територій/об'єкта природно-заповідного фонду - Карпатського національного природного парку в частині спірної ділянки, є належними і допустимими доказами, які підтверджують право користування третьою особою бажаною для позивача ділянкою «до встановлення меж територій Парку в натурі/на місцевості» в порядку і у спосіб, визначений частиною 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд суб'єктивно припустив, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах земель третьої особи без належних та допустимих доказів. Не врахував, що спірні земельні ділянки не сформовані згідно земельного законодавства України. Також неправильно застосовано вимоги ст.118 Земельного кодексу України та не враховано вимог Закону України «Про землеустрій».
Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній «Проект організації територій, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних ресурсів і об'єктів Карпатського національного природного парку - 2003 рік» та електронні схеми каталогу координат Парку в зоні, де можливо знаходиться бажана земельна ділянка для позивача.
Просить звернути увагу на публічну карту зони шару «кадастровий поділ», де зеленою лінією розмежовано лінії індексних кадастрових карт, а не земельної ділянки Парку. Приватизовані земельні ділянки зображені синім кольором. Якби землі Парку встановлені були б на місцевості із кадастровим номером, вони були б зображені синім кольором на публічній карті.
Зазначає, що межі лісництва Парку на місцевості не встановлені. Якщо межі земель Парку не встановлені на місцевості, то неможливо констатувати про те, що бажана земельна ділянка для позивача знаходиться саме в межах Парку без відповідного технічного висновку спеціаліста землеміра та відповідної технічної документації на землю.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Яремчанської міської ради із заявою від 20.04.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1500 га, яка розташована в урочищі Паленина с. Микуличин Яремчанської міської ради. До вказаної заяви долучив викопіювання (витяг інформації) з публічної кадастрової карти України з бажаним місцем розташування земельної ділянки та копію документів, що посвідчують особу (а.с.45).
Рішенням Яремчанської міської ради від 27.05.2021 за №151-10/2021 (пункт 111) ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Микуличин (урочище Паленина) Яремчанської міської ради (а.с.9), у зв'язку з тим, що земельна ділянка, вказана позивачем у викопіюванні з публічної кадастрової карти України знаходиться на території Карпатського національного природного парку (Підліснівське природоохоронне науково-дослідне відділення, квартал №15, виді №5).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Як вже зазначалось вище, підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала та обставина, що згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки, така знаходиться на території Карпатського національного природного парку (Підліснівське природоохоронне науково-дослідне відділення, квартал №15, виді №5).
Згідно ст.43 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва)
Приписами ст.46-1 ЗК України передбачено, що землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти.
Статтями 83 та 84 Земельного кодексу визначено, що у приватну власність не можуть бути передані землі під об'єктами природо-заповідного фонду.
Згідно із вимогами ч.4 ст.7 Закону України «Про природо-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Судом першої інстанції встановлено, що Карпатський національний природний парк, який згідно зі статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду, створений постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 №376.
Межі Парку затверджено додатком до цієї постанови.
В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право постійного користування землею площею 5 332,19 гектарів, виданого Карпатському національному природному парку 29.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №000006, бланк серії І-ІФ №002772, а також план зовнішніх меж землекористування (а.с.121).
Будь-яких доказів про припинення землекористування чи зміну меж цієї земельної ділянки у встановленому порядку матеріали справи не містять. Не додано таких і під час апеляційного перегляду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухваленню відповідачем оскаржуваного рішення (27.05.2021) передувало звернення позивача до Карпатського національного природного парку із заявою від 20.04.2021 щодо погодження вилучення земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована в урочищі Паленина с. Микуличин Яремчанської міської ради, для подальшої приватизації (а.с.116).
Карпатський національний природний парк листом №239 від 17.05.2021 року повідомив ОСОБА_1 про те, що запрошувана земельна ділянка накладається на землі, надані Карпатському національному природному парку у постійне користування Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення, квартал №15, виді №5 згідно планшету №3 даного природоохоронного науково-дослідного відділення, а отже не може бути приватизована згідно пункту «г» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України (а.с.115).
Однак, таку інформацію позивач суду не подавав.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачу при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд було відомо про те, що земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована в урочищі Паленина с. Микуличин Яремчанської міської ради знаходиться на території та перебуває у користуванні Карпатського національного природного парку, у зв'язку із чим і звертався до третьої особи за погодженням вилучення спірної земельної ділянки.
Частиною 6 ст.118 ЗК України передбачено, серед іншого, що до клопотання додається погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Такого погодження позивач не надав.
Суд відхиляє покликання апелянта на відсутність технічних документів про встановлення земель Парку в натурі на місцевості, не визначення і присвоєння відповідного кадастрового номера земель та відсутність документів про реєстрацію права користування землями Парку в реєстрі речових прав нерухомого майна України, враховуючи норму частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якою передбачено, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Також суд зазначає, що апелянт не розмежовує загальний підхід набуття земельної ділянки із можливістю набуття земельної ділянки, яка належить до земель природно - заповідного фонду чи яка перебуває у користуванні інших осіб.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційних скарг та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №354/1077/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 25.08.2022 року.