17 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2459/22 пров. № А/857/8607/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року, прийняте суддею Качур Р.П. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1397878-2412-1321 від 18.11.2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року в справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд звернув увагу на те, що позивачем долучено до матеріалів справи протокол загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства «Поляна» № 2/2027 від 23.12.2017 року, яким визначено, що майно фермерського господарства «Поляна» складається у тому числі із об'єктів нерухомого майна, що належать засновникам на праві власності. Також позивач долучив до матеріалів справи довідку Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 року підписану секретарем сільської ради про те, що будівлі, є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності за вказаним цільовим призначенням. Проте, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначеного, зокрема, акта прийому-передачі майна, бухгалтерських документів щодо обліку даного майна за ФГ «Поляна» тощо. Суд критично оцінив доводи позивача про те, що це майно використовується ним для ведення особистого селянського господарства одночасно із доводами, що це майно використовується Фермерським господарством «Поляна» на праві господарського відання, оскільки такі є взаємосуперечливими.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, відповідач не довів, що будівлі та споруди, власником яких є позивач, не призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Суд зробив помилкові висновки щодо того, що не зважаючи на сільськогосподарське призначення будівель, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником незалежно від того, що веде особисте селянське господарство та фермерське господарство.
Суд першої інстанції зазначив в рішенні, що позивачем не надано суду жодних доказів фактичної передачі об'єктів нерухомості від засновників до фермерського господарства, та їх використання Фермерським господарством «Поляна», таких як: акт прийому-передачі майна, бухгалтерських документів щодо обліку даного майна за ФГ «Поляна» , однак, в матеріалах справи наявний протокол загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства «Поляна» № 2/2027 від 23.12.2017 року, згідно з п. 2.3 якого вирішено визначити, що майно фермерського господарства «Поляна» складається із об'єктів нерухомого майна, що належить засновникам на праві приватної власності та довідка Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 року про те, що будівлі, об'єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства
Крім того, у заявах по суті справи відповідач не заперечує факту використання майна ФГ «Поляна», отже така обставина визнається учасниками справи.
Звертає увагу на те, що не встановлено обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII, при цьому умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання та встановлено вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
У справі відсутні докази, що позивач впродовж 2018-2020 років використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності. Отже, помилковими є висновки, що позивач не має права на пільгу, встановлену зазначеною нормою, оскільки не використовує об'єкти нерухомості за цільовим призначенням.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у складі: цегляний телятник, загальною площею 753,9 кв.м.; цегляний молочний блок, загальною площею 312,4 кв.м.; телятник № 3 із каменю, загальною площею 800,1 кв.м.; прохідна, загальною площею 23,1 кв.м.
Згідно з інформаційною довідкою від 19.01.2021 року № 295316681 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єкт нерухомого майна «нежитлові будівлі», реєстраційний номер 386212646230, за адресою: АДРЕСА_1 , належить в розмірі частки 1 ОСОБА_1 з 05.02.2015 року та земельна ділянка кадастровий номер: 4623081200:06:000:0064 цільове призначення: для ведення садівництва, належить в розмірі частки 1 ОСОБА_1 з 10.11.2015 року (а.с. 8-12).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є одним із засновників Фермерського господарства «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847) (а.с. 16-23).
18.11.2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1397878-2412-1321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2018-2020 роки в розмірі 101720, 29 грн.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у складі: цегляний телятник, загальною площею 753,9 кв.м.; цегляний молочний блок, загальною площею 312,4 кв.м.; телятник № 3 із каменю, загальною площею 800,1 кв.м.; прохідна, загальною площею 23,1 кв.м.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Зазначений вище висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 року в справі № 140/2700/19.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем долучено до матеріалів справи протокол загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства «Поляна» № 2/2027 від 23.12.2017 року, яким визначено, що майно фермерського господарства «Поляна» складається у тому числі із об'єктів нерухомого майна, що належать засновникам на праві власності. Це майно також використовується ФГ «Поляна» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України. Також позивач долучив до матеріалів справи довідку Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 року підписану секретарем сільської ради про те, що будівлі, описані вище є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності за вказаним цільовим призначенням.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що позивачем не надано суду жодних доказів фактичної передачі об'єктів нерухомості від засновників до фермерського господарства, та їх використання Фермерським господарством «Поляна», таких як: акт прийому-передачі майна, бухгалтерських документів щодо обліку даного майна за ФГ «Поляна» тощо. Колегія суддів вважає такий висновок передчасним та необґрунтованим, враховуючи те, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, що позбавило права позивача взяти участь у судовому засіданні та подати докази. Таких доказів суд першої інстанції не витребовував.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги Акт приймання передачі майна від 23.12.2017 року, згідно з яким останній - засновник (член) ФГ «Поляна» передає в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Поляна» для використання у господарській діяльності наступні об'єкти нерухомого майна: цегляний телятник №4 А-1, загальною площею 753,9 кв.м.; цегляний молочний блок Б-1, загальною площею 312,4 кв.м.; телятник № 3 із каменю В-1, загальною площею 800,1 кв.м.; прохідна, загальною площею 23,1 кв.м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .
Зазначений документ підтверджує факт передачі об'єктів нерухомості та використання таких у господарській діяльності.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку зазначивши, що доводи позивача про те, що нерухоме майно використовується ним для ведення особистого селянського господарства і про те, що це майно використовується фермерським господарством «Поляна» на праві господарського відання, є взаємосуперечливими, оскільки останній є засновником (членом) такого господарства та безпосередньо використовує таке майно у господарській діяльності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є засновником Фермерського господарства «Поляна», яке є сільськогосподарським виробником, основними видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренепродів і бульбоплодів, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней тощо, а нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку не є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 1397878-2412-1321 від 18.11.2021 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2543, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі №380/2459/22 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №1397878-2412-1321 від 18 листопада 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2543 (дві тисячі п'ятсот сорок три) гривні 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 25.08.2022 року.