25 серпня 2022 рокуСправа № 463/4945/22 пров. № А/857/11466/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року (суддя Гирич С.В., м.Львів) -
У липні 2022 року 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - 7 Прикордонний загін, ДПСУ) звернувся до суду із позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - Громадянин, РФ відповідно) про продовження строку затримання Громадянина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач під час затримання відповідача не вживав жодних заходів з питань надання йому правової допомоги.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагався незаконно перетнути державний кордон України та у відповідача відсутні документи, що дають право на перетин державного кордону України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач під час проходження прикордонного контролю в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині-Медика», що відноситься до Яворівського району Львівської області, пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Греції для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 20.03.2017 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який містить недостовірні відомості про особу (не належить пред'явнику), чим вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Республіку Польща, внаслідок чого о 16 год. 40 хв. 22.07.2021 року був затриманий прикордонним нарядом «Старшим зміни прикордонних нарядів у пункті пропуску від відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» тип А відділу прикордонної служби «Шегині» Прикордонного загону.
23.07.2021 про затримання Громадянина проінформовано Консульство РФ у Львові.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 25 липня 2021 рокуу справі №448/909/21 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення.
26.07.2021 начальником Прикордонного загону відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яке Громадянин виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документа, який надає право на перетинання державного кордону.
26.07.2021 Личаківським районним судом м. Львова у справі № 463/8363/21відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
10.08.2021 відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, с. Журавичі, Ківерцівського району Волинської області.
13.01.2022 Личаківським районним судом м. Львова у справі № 463/165/22 відносно відповідача було прийнято рішення про продовження терміну затримання з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до вимог частини третьої статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Згідно з частиною першою статті 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
У частині другій статті 289 КАС вказано, що заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.
За частиною одинадцятою статті 289 КАС строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачу не було забезпечено його право на отримання належної правової допомоги, то такі не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, так як видно із справ №№448/909/21, 463/165/22 такий брав участь в судових засіданнях через представників, а отже позивачем не створювались перешкоди у доступі відповідача до отримання належної правової допомоги.
Враховуючи те що, зі сторони відповідача відсутня співпраця із представниками ДПСУ, він категорично відмовляється повертатися до країни походження, також протягом всього строку утримання відповідачем не було надано жодної копії документа, що посвідчує особу, станом на момент подачі позову, інформації щодо встановлення відповідача з країни його громадянської належності чи документів, необхідних для ідентифікації даної особи, на адресу Прикордонного загону не надійшло, суд першої інстанції із урахуванням наведених вище обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку затримання відповідача, з поміщенням його до ПТПІ на строк визначений частиною одинадцятою статті 289 КАС.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний