25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4227/21 пров. № А/857/7723/22 А/857/7742/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року, ухвалене суддею Осташ А.В. у м. Львові о 11:38, повний текст якого складений 06 квітня 2022 року, та на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року, ухвалене суддею Осташ А.В. у м. Тернополі у порядку письмового провадження, у справі № 500/4227/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
20 липня 2021 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №00031220703 (форми В1). Заявлено клопотання про розподіл судових витрат.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.
05 квітня 2022 року представником позивача надано докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року заяву представника позивача - адвоката Щербатюка Олега Дмитровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №500/4227/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення №00031220703 від 16.06.2021 - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями суду, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувані рішення ухвалені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційних скаргах. Просить скасувати рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та заяви про розподіл судових витрат.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20 - основний), надання в оренду офісних машин і усталювання, у тому числі комп'ютерів (КВЕД 77.33), надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (КВЕД 77.39), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11), роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26), надання послуг таксі (КВЕД 49.32), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (КВЕД 77.11) тощо.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №95 від 28.01.2021 та наказу №53-п від 28.01.2021 ГУ ДПС у Тернопільській області та наказу про продовження терміну проведення перевірки №100-п від 04.02.2021 посадовими особами контролюючого органу відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Копію направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №95 від 28.01.2021 та копію наказу №53-п від 28.01.2021 вручено під розписку ФОП ОСОБА_1 та копію наказу про продовження терміну проведення перевірки №100-п від 04.02.2021 вручено під розписку 04.02.2022 ФОП ОСОБА_1 .
Перевірка проводилась з 29.01.2021 по 08.02.2021.
За результатами вказаної вище перевірки ГУ ДПС в Тернопільській області складено акт №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету” встановлено порушення: п.44.1 ст.44, 198.5 ст.198, п. 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ та суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2020 року на 477118,00 грн.
Від позивача ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області 12.03.2021 було подано заперечення б/н від 10.03.2021 на акт перевірки №532/19-00-07-03-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021.
Розгляд заперечення було проведено 23 березня 2021 року постійно діючою комісією з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Тернопільській області, про що представник платника був повідомлений листом від 16.03.2021 №3781/6/19-00-07-03-11/6071.
Постійною комісією з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Тернопільській області колегіально прийнято рішення про не врахування заперечення платника №б/н від 10.03.2021 (вх.№9922/6 від 12.03.2021) на акт від 15.02.2021 №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 .
За результатами розгляду заперечення складено протокол №17 від 23.03.2021 та висновок від 23.03.2021 №41/19-00-07-03/ НОМЕР_1 .
Про розгляд заперечення платника повідомлено листом від 24.03.2021 №4483/6/19-00-07-03-11/6877.
За результатами розгляду заперечень платника та акта перевірки від 15.02.2021 №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Тернопільській області 29 березня 2021 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №000149210703, яким зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування в розмірі 477118,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 119279,50 грн (аркуш справи 31).
Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням подано до контролюючого органу 13.04.2021 скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2021 №00014920703.
Рішенням ДПС України від 08.06.2021 №12821/6/99-00-06-01-04-06 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 29.03.2021 №0001490703 в частині штрафних санкцій у розмірі 71567,70 в іншій частині ППР залишено без змін.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 16.06.2021 складено податкове повідомлення - рішення №00031220703 (форми “В1”), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 200.14 ст. 200 ПК України та на підставі акта перевірки №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021, з врахуванням Рішення про результати розгляду скарги №12821/6/99-00-06-01-04-06 від 08.06.2021, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст.198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України та зменшено ОСОБА_1 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 477118,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 47711,80 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 16.06.2021 №00031220703 (форми В1) протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абз. 1 п.44.1 ст. 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст. 44 ПК України).
За визначенням, наведеним у пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК Українивстановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цьогоКодексу.
Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цьогоКодексу.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом №996-ХIV.
Згідно з ч. 2ст. 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
В розумінні статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).
В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять дві обов'язкові ознаки: вони мають містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Висновок відповідача щодо завищення від'ємного значення з ПДВ та суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2020 року на суму 477118,00 грн, ґрунтується зокрема на непідтвердженні відповідними первинними документами використання у господарській діяльності ТМЦ та транспортних засобів, суми придбання яких ФОП ОСОБА_1 включено в декларації з ПДВ.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).
Так, зі змісту акту перевірки від 15.02.2021 No 532/19-00-07-03/2803106833, складеного за наслідками проведення ГУ ДПС у Тернопільській області позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 517881,00 грн та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно рядка 20.2.1 декларації у сумі 517881,00 грн, відображених у податковій декларації з ПДВ за грудень 2020 року від 19.01.2021 №9369350369, слідує, що контролюючим органом встановлено, що в порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПКУ) ФОП ОСОБА_1 не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість по раніше придбаних ТМЦ, що використовувались не в межах господарській діяльності, внаслідок чого занижено показник у рядку 4.1 (колонка Б) декларацій з ПДВ, поданих за період з квітня по грудень 2020 року на загальну суму 482951,14 грн.
За період з лютого по грудень 2020 року ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ, податок на додану вартість з придбання яких включено до податкового кредиту в періодах виписки податкових накладних в розмірі 482951,14 грн.
Зокрема, включено до податкового кредиту:
- за квітень 2020 року - ПДВ в розмірі 1357,40 грн, придбання автомобільних шин Kingrun Phantom K3000 245/45 R20 103 W XL у ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на загальну суму придбання 8144,40 грн;
- за серпень 2020 року - ПДВ в розмірі 8637,33 грн за технічне обслуговування приватного автомобіля Mazda CX-9, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , проведеного ПП - АВТОЦЕНТР "ЛИГА-ІІ" (ІПН 343132222257) на загальну суму ремонту 51824,00 грн.;
-за листопад 2020 року - ПДВ в розмірі 262057,67 грн по придбанню у приватну власність легкового автомобіля Jaguar F-Pace, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , у ТОВ "Імпері Моторз" (ІПН 409335513508) на загальну суму придбання 1572345, 97 грн;
- за грудень 2020 року - ПДВ в розмірі 1964,05 грн по придбанню килимків багажного відділення гумових (J-T4A16371), комплекту килимків гумових (X761, Х761, J-T4A5564) на загальну суму придбання 11784,30 грн.
Проведеною перевірко встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено в декларації з ПДВ суми по придбаним ТМЦ та транспортному засобу, використання яких у господарської діяльності платника не підтверджено відповідними первинними документами.
Так, відповідно до наданих до перевірки договорів оренди транспортних засобів та договорів оренди майна ФОП ОСОБА_1 було передано протягом липня - грудня 2020 року іншим фізичним особам - підприємцям ТМЦ та транспортні засоби на загальну суму 2896920,81 грн, у т.ч. ПДВ 482951,14 грн. Однак, первинні документи які б підтверджували факт надання послуг оренди (актів надання послуг оренди тощо) не надано, податкові зобов'язання з ПДВ за період з липня по грудень 2020 року не нараховувались, податковий облік ТМЦ та транспортних засобів не вівся, витрати щодо придбання зазначених ТМЦ та транспортних засобів платником не сформовані, повідомлення за формою N 20 ОПП про всі об'єкти оподаткування платником не надавались.
Крім того, із контролюючим органом констатовано, що з документів, наданих до перевірки прослідковується, що вартість автотранспортних засобів та майна (ТМЦ) переданих суб'єктам підприємницької діяльності, у періоді охопленого перевіркою, складає 2896920,81 грн, в т.ч. ПДВ 482951,14 грн, у той же час очікувана річна сума орендної плати по наданим до перевірки договорах оренди автотранспортних засобів та майна (ТМЦ) складає лише 28000,00 грн (з ПДВ).
Слід зазначити, що у загальній вартості переданого іншим суб'єктам підприємницької діяльності майна (ТМЦ), майно вартість якого у розрахунку вартості одиниці товару менше 20000,00 грн, складає 1623684,14 грн (з ПДВ) та у відповідності до норм бухгалтерського обліку не підлягає амортизації, повинно відноситися до складу витрат у місяці, в якому почало використовуватися майно (ТМЦ) (п.27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Мінфіна України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509). Наданими до перевірки договорами оренди майна (ТМЦ) не передбачена компенсація вартості переданого майна (ТМЦ), вартість якого складає менше 20000,00 грн, що може свідчити про безоплатну передачу майна (ТМЦ) іншим суб'єктам підприємницької діяльності на загальну суму 1623684,14 грн (з ПДВ).
Виходячи з наведеного, за результатами перевірки контролюючим органом були зроблені висновки, що транспортні засоби та майно (ТМЦ), вказані у договорі б/н від 27.11.2020, складеного з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на оренду легкового автомобіля Jaguar F-Pace, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , договорі оренди транспортного засобу б/н від 23.07.2020 складеного з ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на оренду легкового автомобіля Mazda CX-9, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , договорі оренди майна б/н від 01.07.2020 з ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_9 ), договорі оренди майна б/н від 01.07.2020 з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), договорі оренди майна б/н від 31.07.2020 3 ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_10 ) призначаються не для використання в господарській діяльності платника податку з метою отримання прибутку, а з метою безпідставного отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надано акт інвентаризації ТМЦ від 29.01.2021 по придбаних ТМЦ у лютому - грудні 2020 року, суми ПДВ по придбанню яких включені до податкового кредиту та заявлені до відшкодування з по бюджету. Однак, дані зазначеної інвентаризації не відповідають даним обліку платника (Книга обліку доходів та витрат зареєстрована Підволочиським відділенням Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 27.06.2018 №003267): витрати по придбанню зазначених в акті інвентаризації ТМЦ, у тому числі автомобіля Jaguar F-Pace, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , відсутні у обліку ФОП ОСОБА_1 . Витрати на придбання товарів, у тому числі по наданим для проведення перевірки, договорам оренди в книзі обліку не формувались.
За період з 01.02.2020 по 31.12.2020 cписано згідно актів списання 327,2 кг фарби (в асортименті) на загальну суму 21121,50 грн (без ПДВ), без надання відповідних документів щодо проведених робіт по її використанню в господарських операціях.
Для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання - фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні основних засобів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності за наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, обліку основних фондів, нарахування амортизації, наявності правильного документального оформлення та підтвердження даних бухгалтерського обліку.
Отже, право на податковий кредит у фізичної особи-підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, по операції з придбання ТМЦ, основних засобів виникає у разі, якщо такі ТМЦ та основні засоби придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.
Якщо ТМЦ/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в і операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 ПКУ), фізична особа - підприємець зобов'язаний нарахувати зобов'язання за такими активами.
У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не надано документального підтвердження щодо надання послуг оренди по використанню транспортних засобів в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності (актів надання послуг оренди, договорів щодо монтування торгового обладнання та інших документів). Не надано також документів щодо відображення у бухгалтерському обліку придбаного транспортного засобу, документів щодо амортизації основних засобів і доказів того, чи така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу, ТМЦ за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту (Книга обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби), розрахунку амортизації основних засобів з урахуванням підпункту 177.4.9 пункту 177.4 статті 177 ПКУ, актів введення в експлуатацію основних засобів та їх списання, розрахунок амортизації до оборотно - сальдової відомості, як і самої відомості. Не надано жодних доказів ведення обліку балансової вартості групи основних фондів, в тому числі і автомобіля Jaguar F-Pace.
При підписані акта перевірки ФОП ОСОБА_1 підтверджено, що первинні та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані у повному обсязі, а інші документи, що спростовують викладені в акті перевірки висновки за період, що перевіряється, відсутні.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, в порушення п.198.5 ст.198 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов'язання на вартість придбаних товарів, що використані в неоподатковуваних операціях та не в межах господарській діяльності, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на 482 951,14 грн. Письмові пояснення по даному порушенню ФОП ОСОБА_1 не надавались.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, як суб'єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , заявлених до Головного управління ДПС у Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2021 №00031220703 (форми В1).
Відповідно до пункту 2) частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.
Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.
Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч.5 цієї статті у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Слід зазначити, що позивачем заявлено про понесені витрати на професійну правничу допомогу у позовній заяві, відповідну заяву представником позивача подано до суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України.
Разом з тим, оскільки за приписами ст.139 КАС України розподіл понесених позивачем судових витрат, до яких статтею 134 КАС України також віднесено витрати на професійну правничу допомогу, можливе за умови задоволення позову позивача, колегія суддів приходить до висновку про скасування додаткового рішення, що в межах апеляційного розгляду даної адміністративної справи є предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільькій області, та про відмову в задоволенні заяви представника позивача про стягнення понесення цих витрат за рахунок суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст.139 КАС України.
Відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року та додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі № 500/4227/21 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
В задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний