25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 344/6572/22 пров. № А/857/11657/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Татарінова О.А.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківськ о 08 год. 58 хв. 20 липня 2022 року у справі №344/6572/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
06.08.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 24.05.2022 серії БАА №936437, винесену капралом поліції В2Р1 БУПП в Івано-Франківській області Русіновим Р.А. про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача додано відеозапис та роздруківка з відеофайлу приладу файлу: 1653397235_D3200_0524_130035.jmx з пристрою TruCam ІІ Серійний н-р: ТС008397, з якого вбачається координати для визначення населеного пункту вказані на роздруківці з TruCAM Широта: 48 °42 37.90"N Довгота: 24°54 02.03 "Е. Автодорога Н-10 135 км. Зафіксовано 24.05.2022 року о 13:00:34 транспортний засіб TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 , поміряна швидкість 80 км/г. Ліміт швидкості: 73 км/г. Поміряна дистанція: 221.0 м. Суд першої інстанції вказав, що такий відеозапис та роздруківка відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Суд першої інстанції зазначив, що прилад TruCam ІІ (сервісний номер ТС008397) згідно з наданою технічною документацією: сертифікатом відповідності від 23.12.2020 року №UA.TR.001 22054-20, сертифікатом перевірки типу від 26.12.2018 UA.TR.001 241-18 Rev.0, який дійсний до 26.12.2028, сертифікатом про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/25195 від 11.01.2022, який чинний до 11.01.2023, та з яких вбачається, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II №TC008397 за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018, а тому фіксація швидкості руху в ручному режимі за його допомогою є правомірним. Суд першої інстанції дійшов висновку, що TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, подальша експлуатація якого не обмежена чинним законодавством, а тому являється доказом в розумінні вище зазначеної статті 251 КУпАП. Також суд першої інстанції вказав, що з дослідженого відеозапису вбачається, що поліцейський Русінов Р.А. роз'яснив позивачу причину зупинки, ознайомив його з відео правопорушення, надав для ознайомлення свідоцтво про повірку приладу LTI 20/20 TruCam II № ТС008397. Отже, судом першої інстанції встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем не наведено жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля. Скаржник вказує, що на даний час законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками поліції, а лист «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49 про використання такого не є нормативно-правовим актом. Скаржник також вказує, що судом першої інстанції не досліджено схему організації дорожнього руху автодороги Н-10 сполученням «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» в межах населеного пункту Глибока та зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказано місцезнаходження дорожнього знаку « 5.45», що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення, а також відсутня інформація щодо розміщення на відповідному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70». Також вказує, що вручений позивачу примірник оскаржуваної постанови не відповідав вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, зміст такої неможливо було прочитати та зрозуміти суть викладеного. Крім того, вказує на наявні помилки в постанові, що, на переконання скаржника, підтверджує правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2022 поліцейським капралом В2Р1 БУПП в Івано-Франківській області Русіновим Ростиславом Андрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 936437 від 24.05.2022 згідно з якою ОСОБА_1 24.05.2022 о 13.00 год. в с.Глибока Коломийського району, керуючи транспортним засобом «ТОYОТА-Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 30 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1статті 122 КУпАП. Прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 340 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі зі швидкістю, що перевищує більш як на двадцять кілометрів на годину та саме в межах населеного пункту.
Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанови від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а).
Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
У пункті 7 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 24.05.2022 серії БАА №936437 зазначено, що до такої додаються відео з приладу TruCam ІІ ТС008397 471498, яке долучено до матеріалів справи та при перегляді якого судом апеляційної інстанції встановлено, як рух транспортного засобу «ТОYОТА-Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , так і роз'яснення позивачу працівником поліції причину зупинки, ознайомлення позивача з відео правопорушення, свідоцтвом про повірку приладу LTI 20/20 TruCam II № ТС008397, правами згідно з статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Також позивачу було надано можливість скористатися правовою допомогою адвоката та здійснити дзвінок, що ним, як вбачається з відео, і було зроблено.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що на відео позивач вказав, що щодо перевищення швидкості не заперечує.
На роздруківці з відеофайлу приладу файлу: 1653397235_D3200_0524_130035.jmx з пристрою TruCam ІІ Серійний н-р: ТС008397 вказані координати для визначення населеного пункту Широта: 48 °42 37.90"N Довгота: 24°54 02.03 "Е. Автодорога Н-10 135 км. Зафіксовано 24.05.2022 о 13:00:34 транспортний засіб TOYOTA CAMRY реєстраційний номер НОМЕР_1 , поміряна швидкість 80 км/г. Ліміт швидкості: 73 км/г. Поміряна дистанція: 221.0 м.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, прилад TruCam ІІ (сервісний номер ТС008397) згідно з наданою технічною документацією: сертифікатом відповідності від 23.12.2020 №UA.TR.001 22054-20, сертифікатом перевірки типу від 26.12.2018 UA.TR.001 241-18 Rev.0, в якому міститься інформація про дійсність до 26.12.2028, сертифікатом про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/25195 від 11.01.2022, яке чинне до 11.01.2023, за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, підтверджує можливість використання зазначеного приладу на час виникнення спірних правовідносин та неможливість підробки змісту інформації про порушення правил дорожнього від моменту фіксації, забезпечення цілісності інформації не лише на приладі TruCam, а також і на зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі, що спростовує аргументи скаржника щодо неналежного використання патрульним вказаного приладу.
За встановлених фактичних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інспектором Управління патрульної поліції у Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції при винесені оскаржуваної постанови та притягненні позивача до адміністративної відповідальності дотримано прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дотримано вимоги статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставин справи та надано водію можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Разом з тим, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Що стосується інших аргументів скаржника, то такі, на переконання суду апеляційної інстанції, правомірності винесення оскаржуваної постанови не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають, а є способом уникнення позивачем відповідальності за допущене правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 24.05.2022 серії БАА №936437, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 272, 286, 308, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2022 року у справі №344/6572/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко