01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
25 серпня 2022 року Справа № 580/1952/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення
Головного управління Державної служби України
з надзвичайних ситуацій у Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18), а саме з безпідставним застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
2) зобов'язати Відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення Позивача за період з 29.01.2020 по 15.10.2020 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано зміни, внесені пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, згідно з якими розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та відновлено редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103.
З огляду на це, Позивач вважає, що з 29.01.2020 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військово-службовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.
Разом з тим, суд зазначив, що станом на 29.01.2020 не відбулось змін розміру грошового забезпечення як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку зі складення довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця для перерахунку пенсії.
При цьому, суд зазначив, що мінімальна заробітна плата не може бути застосована в якості розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу Позивача. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений у 2020 році, не може бути розрахунковою величиною, оскільки його розмір (2102,00 грн) є нижчим за 50% мінімальної заробітної плати (2361,50 грн), що в свою чергу унеможливлює визначення його як розрахункової величини в силу пункту 4 Постанови № 704.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що пунктом 6 Постанови № 103, який втратив чинність у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, але після ухвалення вказаного судового рішення відновлено попередню редакцію цієї норми. Така редакція (що діє після скасування судом п. 6 Постанови № 103) передбачає розрахунок розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14 до постанови КМУ № 704.
Таким чином, на переконання Апелянта, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14 до постанови КМУ № 704.
При цьому, Апелянт вказує, що Відповідач після 29.01.2020 і до дня його звільнення зі служби - 15.10.2020 продовжував нараховувати йому грошове забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, що на переконання Апелянта, є протиправним.
В обґрунтування своїх доводів Апелянт посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/4946/18 та на рішення апеляційних судів.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення відповідних позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 та від 12.07.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач проходив службу в органах Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
Наказом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 15.10.2020 № 243 Позивача звільнено у відставку за станом здоров'я та виключено з кадрів Державної служби з надзвичайних ситуацій України і всіх видів забезпечення.
16.02.2022 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про надання копії наказу про звільнення зі служби, копію грошового атестату та довідки про розмір грошового забезпечення за 24 останні місяці служби.
Листом № 201/01-03 від 01.04.2022 Відповідач направив Позивачу запитувані документи та повідомив, що грошове забезпечення з 29.01.2020 по 15.10.2020 виплачувалося з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Позивач, вважаючи протиправними дії Відповідача щодо застосування з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача - протиправними, звернувся з позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 103), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
24.02.2018 набрала чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Висновки суду апеляційної інстанції.
1. Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
2. Втім, з 29.01.2020 на підставі судового рішення у справі № 826/6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції.
Тобто, з цієї дати розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
3. Поряд з цим, норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Застосування вказаної норми Закону № 1774-VІІІ обумовлює відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Водночас, можливість застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року такою законодавчою нормою не виключається.
4. Тож, системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів надає підстави стверджувати, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
При цьому, розмір мінімальної заробітної плати, установлений законом на 01 січня календарного року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
5. Перевіряючи доводи Апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що Позивач оскаржує дії Відповідача щодо нарахування йому у період проходження служби з 29.01.2020 по 15.10.2020 грошового забезпечення із застосуванням саме показника прожиткового мінімуму, установленого на 01.01.2018, а не станом на 01 січня відповідного календарного року, тобто 01.01.2020.
Вимоги щодо нарахування грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням мінімальної заробітної плати в цій справі не заявлялися, що було залишено поза увагою суду першої інстанції та призвело до неправильного застосування вищенаведених положень Закону № 1774-VІІІ.
6. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність у Позивача права на отримання грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 15.10.2020, тобто період проходження ним служби, із застосуванням з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020.
7. Аналізуючи доводи Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у своєму відзиві Відповідач вказує, що пунктом п Постанови № 704 у первинній редакції передбачено, що в разі, коли прожитковий мінімум на 01 січня календарного року є меншим, ніж 50% мінімальної заробітної плати на 01 січня такого ж року, то застосовується 50% мінімальної заробітної плати.
При цьому, Відповідач зазначає, що у 2020 року розмір прожиткового мінімуму складав 2102,00 грн, а 50% мінімальної заробітної плати - 2361,50 грн, тобто більше ніж прожитковий мінімум.
Тому, на переконання Відповідача, оскільки згідно із Законом № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата як розрахункова величина не застосовується, слід застосувати прожитковий мінімум станом на 2018 рік.
Такі доводи колегія відхиляє, оскільки, як неодноразово зазначалося вище, Закон № 1774-VІІІ виключає можливість застосування саме мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, а не прожиткового мінімуму. Тож, застосування його норм навпаки вказує на необхідність застосування з 29.01.2020 прожиткового мінімуму , установленого на 01.01.2020.
8. Твердження Апелянта про те, що на сайті Верховної Ради України викладено редакцію пункту 4 Постанови № 704, згідно з якою застосовується розмір прожиткового мінімуму, установлений станом на 01.01.2018, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як відзначалося вище, у такій редакції пункт 4 викладено, згідно з пунктом 6 Постанови № 103, якою внесено відповідні зміни та яка 24.02.2018 набрала чинності, але судовим рішенням від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 на підставі судового рішення у справі № 826/6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції.
При цьому, у Постанові № 740 на сайті Верховної Ради України міститься посилання на відповідне судове рішення від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.
9. Посилання Відповідача на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/4946/18 є безпідставними, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі були правовідносини з приводу виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року№ 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто зовсім інші правовідносини, ніж ті, що є предметом судового розгляду в цій справі.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Відповідача на рішення Верховного Суду у справі № 480/5496/20, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі були правовідносини щодо видачі довідки для визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а не щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період проходження дійсної служби, як таке має місце у цій справі № 580/1952/22.
Посилання Відповідача на рішення судів перших та апеляційних інстанцій судова колегія до уваги не приймає, оскільки викладені в них правові висновки, відповідно до положень КАС України, не є джерелом права та/або обов'язковими для врахування при вирішенні інших спорів.
10. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
11. Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення без дотриманням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
12. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
13. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року - скасуванню, позов - задоволенню частково.
14. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 15.10.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 15.10.2020 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 25 серпня 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова