Справа № 580/647/22 Суддя (судді) першої інстанції: А.В.Руденко
25 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (надалі по тексту - УДМС в Черкаській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №58 від 01.06.2021 про заборону в'їзду в Україну.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним не було вчинено дій, які могли б слугувати підставою для заборони його в'їзду в Україну строком на 3 роки, а інформація, покладена в основу оскаржуваного рішення про заборону в'їзду є необґрунтованою та жодним чином не підтвердженою.
Зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем кримінальних правопорушень.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 липня 2022 року.
До суду від представника відповідача 20 липня 2022 року надійшов відзив, в кому вказує на безпідставність доводів позивача і на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просить залишити без змін. На спростування наведених позивачем в апеляційній скарзі обставин, відповідач наголошує на тому, що обставини, про які зазначив у своєму поданні Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України».
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що своїми безпосередніми діями позивач створює реальну загрозу громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні та національним інтересам України, та з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин зазначає, що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення №58 від 01.06.2022 про заборону позивачу в'їзду на територію України строком на 3 роки.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Указом Президента України №203/2021 від 21.05.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України 24.05.2021 року з метою виконання Указу Президента України №203/2021 від 21.05.2021 направлено до управління Державної міграційної служби у Черкаській області подання №5381/55/122/01-2021 про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання, примусове видворення та заборону в'їзду на територію України громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є організатором злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області 01.06.2021 року за поданням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.05.2021 року №5381/55/122/01-2021 на підставі частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом МВС України від 17.12.2013 №1235 прийнято рішення №58 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 строком на три роки у зв'язку з тим, що його дії становлять загрозу національній безпеці України, безпеці громадського порядку в Україні, що є підставою для заборони в'їзду на територію України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі за текстом - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Згідно статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року N964-IV національна безпека - захищеність життєвоважливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Під час вирішення спору у цій справі по суті, судом першої інстанції було з'ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі позивачем рішення Управління ДМС України у Черкаській області №58 від 01.06.2021 року про заборону в'їзду в Україну, слугувало подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.05.2021 року №5381/55/122/01-2021.
Зі змісту наведеного подання вбачається, що суспільна небезпечність перебування ОСОБА_1 на території України полягає у тому, що відповідно до інформації Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з метою легалізації на територію України прибув уродженець Республіки Вірменія ОСОБА_1 , який є учасником організованої злочинної групи, яка вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини. За період перебування на території України ОСОБА_1 перевірявся на причетність до скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів в рамках кримінального провадження №12016250000000284 від 23.09.2016 за ч. 2 ст. 189 КК України (вимагання), ч. 2 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортними засобами) КК України.
Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини і громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній та суспільних сферах.
Доводи апелянта про те, що відповідач не здійснив перевірку фактичних обставин, зазначених у поданні від 24.05.2021 року №5381/55/01-2021спростовуються наступним.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, регулюється Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за №25/24802 (далі - Інструкція 1235).
Згідно п. 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження.
Згідно п. 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт).
Згідно п. 6 Інструкції №1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Окрім цього, в п. 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, передбачено, що органи Державної міграційної служби з метою виконання покладених на них завдань мають право користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що відповідач повинен був перевірити достовірність інформації зазначеної в поданні спростовується тим, що така перевірка не є обов'язковою відповідно до п. 5, 6 Інструкції №1235.
Правильними судова колегія також визнає висновки суду першої інстанції стосовно посилань позивача про відсутність вироку суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності.
Як вірно зазначеного судом першої інстанції, необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія визнає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку доводам сторін та встановленим у справі фактичним обставинам, і правильно застосував до них норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому і підстав для задоволення вимог позивача у цій справі, апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та не є підставою для його скасування/зміни.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.О.Аліменко
Суддя В.П.Мельничук