Справа № 640/5765/22 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
25 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення (форми «Ф») від 18.11.2019 № 0161868-5605-1031, № 0161869-5605-1031, № 0161870-5605-1031, № 0161871 -5605-1031, № 0161872-5605-1031.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.
У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, апелянт вказує на те, що строк позовної давності щодо оскарження рішення контролюючого органу становить 1095 днів з дня отримання такого рішення, при цьому частиною другою статті 122 КАС України визначено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, відтак звернення до суду 17.02.2022 здійснено з дотриманням процесуального законодавства.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, 17.02.2022 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків.
Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України, тому слід подати заяву про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин пропуску строку.
17.05.2022 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказує, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач дізнався лише з відповіді на адвокатьський листа 28.12.2021 року.
Відтак, пропуск строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав не відбулось.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач мав можливість оскаржити податкові повідомлення-рішення в межах шестимісячного строку звернення до суду, проте своїм правом не скористалось, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Такого висновку суд дійшов, оскільки сам позивач вказує, що дізнавшись про перебування майна у податковій заставі. 17.06.2021 вона звернулась до Ірпінської ДПІ ГУ ДПС у Київській області з вимогою надати відповідні податкові повідомлення-рішення, проте такі до відповіді відповідача від 02.07.2021 додані не були.
Наведене дає суду підстави для висновку, що позивач дізналась про порушення своїх прав ще 17 червня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України.
Так, частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Представником позивача не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для визнання причин пропуску строку звернення поважними є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2022 року позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду від 23.02.2022 подано заяву поновлення строку звернення до суду.
Вказана заява була обгрунтована тим, що не одержання позивачем податкових повідомлень-рішень у зв'язку з її не проживанням за адресою їх надсилання та тим, що остання не має ніякого відношення до вказаної адреси та не була там зареєстрована; у додатку до листа ГУ ДПС у Київській області від 02.07.2021 не надано копій вказаних податкових повідомлень-рішень; 20.12.2021 позивач уклала з адвокатом договір, а 28.12.2021 отримано відповідь від контролюючого органу і саме з цієї дати необхідно обраховувати строк звернення до суду; в Україні існують карантинні обмеження до 31.05.2022 та існували весь час з моменту, коли позивач дізналась про існування вказаних рішень. Також посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема, на постанову від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 та від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та що раніше до відповідних правовідносин застосовувався термін позовної давності 1095 днів
Відтак, на думку позивача, пропуск строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав не відбувся.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості з моменту отримання листа від 02.07.2021 звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, у той час як позовна заява була подана до суду лише 17.02.2022.
Разом з тим, доводи апелянта про те, що на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду представник позивача зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 останній відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18. Вказує, що відповідно до нових правових позицій Верховного Суду строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду у таких справах значно скорочено, оскільки раніше до подібних правовідносин застосовувався "термін давності 1095 днів". А судова палата акцентувала увагу на тому, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатись як поважна причини при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
З приводу наведеного суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 була опублікована 10.12.2020, тобто, з дати зміни практики станом на момент звернення з даним позовом до суду (17.02.2022) минуло більше дванадцяти місяців та минуло більше шести місяців з моменту звернення позивача (17.06.2021) до відповідача, протягом яких позивач мав можливість звернутись до суду з позовною заявою та просити суд визнати поважними причини пропуску строку на цій підставі.
У частині посилань представника позивача на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 суд зазначає, що у даному рішенні Верховним Судом підтверджено шестимісячний строк звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень, проте судом звернуто увагу, що у зазначеній справі позивач звернувся до суду 23.09.2020 й рішення суду першої інстанції було ухвалено 27.11.2020, тобто на час ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 500/2486/19, однак до моменту його офіційного оприлюднення.
З огляду на наведене, суд вважає необгрунтованими посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Згідно п.9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова