П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19691/21
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 04 січня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно протиправною;
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позову вказав, що позивач у період з 11.2015 по 08.2018 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , яка з з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення од військової частини НОМЕР_2 . В порушення приписів чинного законодавства, індексація грошового забезпечення за вказаний період служби йому не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідачі проти позову заперечували мотивуючи відсутністю підстав для нарахування та виплати індексації позивачу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування скарги зазначає, що для проведення індексації згідно з абз. 2 п.3 Постанови №1013, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року., оскільки підвищення доходів військовослужбовців випереджаючим шляхом відбулось у грудні 2015 року. Оскільки обчислений розмір сум індексації до березня 2018 року не перевищив розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015року, то відповідно до Додатку 5 та абз.8-10 п.5 Порядку №1078, не відновилось нарахування сум індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб до березня 2018 року включно. В подальшому 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошові забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою піднято оклади військовослужбовцям Збройних Сил України. Відповідно, при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, підстави для застосування абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 та інших норм цього порядку які набрали законної сили з 1 грудня 2015 року та передбачали підняття окладів, з'явилися лише з 01.03.2018 року. Відповідно до вимог абзацу дев'ятого пункту 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Тому з урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становить 0,00 грн щомісячно.
Відповідно до ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Сторони проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до послужного списку полковника ОСОБА_1 (а.с.19), наказів командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №187 від 04.11.2015 (а.с.20) та №202 від 31.08.2018 (а.с.21) позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2015 по 31.08.2018.
15 вересня 2021 року позивачем подано до військової частини НОМЕР_1 заяву щодо виплатити індексації грошового забезпечення, у відповідь на яку військовою частиною НОМЕР_1 надано лист №501/25/890 від 15.09.2021 (а.с.29).
Вказаним листом було повідомлено позивача, що відповідно до рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України віх 19.12.2019 № 39140 військова частина НОМЕР_1 з 01 січня 2020 року виключена з мереж розпорядників бюджетних коштів Командування Сухопутних військ Збройних Сил Україні та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 . Виплата коштів (у тому числі індексації грошового забезпечення) колишнім та діючим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 починаючи з 01 січня 2020 року здійснюється військовою частиною НОМЕР_2 .
Також, як встановив суд першої інстанції у вказаному листі було повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_2 здійснено операцію з нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2011 року, що відображено у меморіальному ордері №5/1 "Зведення розрахункових відомостей і грошового забезпечення" за вересень 2021 року та підтверджується довідкою від 14.09.2021 №37/804».
При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації враховано грудень 2015 року - крайній місяць підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом грудня 2015 року - лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, як далі вказано у листі №501/25/890 від 15.09.2021 р., нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0 (Нуль) грн. 00 коп.
Окрім того, було також повідомлено позивача, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з березня по серпень 2018 року місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) враховано березень 2018 року. Сума нарахованої індексації грошового забезпечення по 31.08.2018 включно становить 0 (Нуль) грн. 00 коп. Тобто, індексація доходів протягом березня - серпня 2018 року здійснювалась встановленим порядком одночасно з нарахуванням щомісячного грошового забезпечення. Враховуючи вказане у військовій частині НОМЕР_2 відсутні підстави для повторного нарахування індексації за вказаний період, у тому числі з врахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.
Не погоджуючись з діями відповідачів, вважаючи наявним право на отримання індексації грошового забезпечення за період служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати, є однією із основних державних гарантій та проведення індексації є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, отже позивачу така повинна була нараховуватись та виплачуватись, у зв'язку зі зростанням інфляції.
Вказавши, що у період з грудня 2015р. по лютий 2018р. позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, суд першої інстанції зробив висновок про протиправність бездіяльності відповідача військової частини НОМЕР_1 у цій частині.
Вирішуючи питання щодо визначення базового місяця для проведення індексації позивача, суд першої інстанції врахував приписи постанови № 1294 " Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу " збільшено грошове забезпечення військовослужбовців . Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів , але не раніше ніж 01 січня 2008 року, а також постанови №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, з урахуванням яких вважав наявними підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, з урахуванням базового місяця - січень 2008р.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
За визначенням ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У відповідності до ст. 2, ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як встановлено ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
В свою чергу, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
У відповідності до п.1-1 Порядку №1078,підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п.п. 2, 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 5, 6 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015).
Проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства та дослідивши матеріали справи у межах вимог та доводів позову та апеляційної скарги, колегія суддів вважає ґрунтовним зауваження суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Колегією суддів з наявної в матеріалах справи довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення №37/804 від 14.09.2021р. встановлено, що за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року така позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с14).
При цьому, у вказаній довідці наявна графа (крім граф «нарахована індексація за період» та «виплачена індексація за період») - «сума імовірної індексації для порівняння щодо розміру підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом, проведених у грудні 2015 року (абзац 5 ПКМУ 1078)» та зазначено, що грудень 2015 року - місяць підняття доходів випереджаючим шляхом (згідно постанов КМУ від 17.07.2003 №1078 та від 09.12.2015 №1013).
Як вірно зазначив суд першої інстанції, обґрунтовуючи правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період 01.12.2015 по 28.02.2018, відповідачі не посилалися на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення для проведення індексації».
Враховуючи викладене, з огляду на не нарахування та не невиплату позивачу індексації, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
З огляду на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним, апеляційний суд вважає з урахуванням встановлених спірних обставин даної справи, що у суду першої інстанції були наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Поряд з вказаним, судом першої інстанції було вірно зазначено, що постановою КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 " Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу " збільшено грошове забезпечення військовослужбовців . Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів , але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України "Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 р. №379 та визнання такими , що втратили чинність указів Президента України" набрав чинності з 01.01.2008 р.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.
Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в контексті cпірного періоду (період з грудня 2015р. по лютий 2018р.) ключовим є те, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Відтак, із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Колегія суддів враховує також, що відповідно до п.3 Постанови № 1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
При цьому, з вказаних положень вбачається, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови № 1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Хоча абз.1 п.3 Постанови №1013 і установлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р., зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), однак, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 1 грудня 2015 р. військовослужбовців не відбулось, на що також звернув увагу суд попередньої інстанції.
Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Між тим, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відтак, суд попередньої інстанції правильно вказав, що з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
З огляду на встановлені спірні обставини справи та наведені вище законодавчі приписи, колегія суддів вважає вірним також висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні позивачу індексації за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.
Враховуючи викладені вище висновки, те, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 лише з 01.01.2020, в той час як позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 31.08.2018, суд першої інстанції правильно задовольнив позов частково, шляхом визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року.
Оскільки вимога позивача щодо зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення є похідною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
При цьому, оскільки індексація позивачу станом на момент звернення до суду та прийняття даного рішення нарахованою та виплаченою з порушенням строків не була, враховуючи вимоги ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд першої інстанції зробив також правильний висновок про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, з огляду на її передчасність.
Доводи апеляційної скарги загалом є несуттєвими, фактично дублюють обґрунтування відзиву на позовну заяву, яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, а відтак, такі доводи встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року по справі № 40420/19691/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.