ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/613
27 червня 2022 року м. Київ № 640/22169/19
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м.Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2019 року № 0037002-1310-2657, № 0037003-1310-2657, № 0037004-1310-2657.
Ухвалою суду від 26.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.12.2019 року відповідачем надано відзив на позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 є співвласником об'єктів нерухомого майна (в рівних частках) - нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що виникло на підставі: договору міни від 01.11.2002 р. (корпус 3 (літ. "Ж"), загальна площа - 1761, 6 кв.м. (1/1 - 880, 8 кв.м.); договору міни від 21.05.2003 р. (склад новий (літ. "К"), загальна площа 169, 10 кв.м. (1/2 - 84, 55 кв.м.).
09.04.2019 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення -
№0037002-1310-2657, згідно з яким ОСОБА_1 за 2018 р. нараховано податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 30 059, 5 грн. (нежитлове приміщення площею 1761, 6 кв.м., частка у спільній власності - 880, 8 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 );
№0037004-1310-2657, згідно з яким ОСОБА_1 за 2018 р. нараховано податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 35939, 98 грн. (нежитлове приміщення площею 965, 35 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 );
№0037003-1310-2657, згідно з яким ОСОБА_1 за 2018 р. нараховано податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 2885, 48 грн. (нежитлове приміщення площею 169, 1 кв.м., частка у спільній власності - 84, 55 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 ).
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.
Позивач зазначає, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, одним з видів діяльності позивача є надання в оренду та експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.
Приміщення використовується позивачем у власній господарській діяльності - надання металообробних послуг.
Відповідно, включення будівель промисловості, що належать на праві власності, що належать на праві власності фізичній особі, з числа об'єктів нерухомості, які за законом не є об'єктами оподаткування, є порушенням Податкового кодексу щодо принципу рівності, оскільки згідно з пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Відповідач - Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначив, що згідно з даними ІТС "Податковий блок" у власності позивача перебуває нежитлова нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 -
площею 965, 35 кв.м.;
1/2 площею 1761, 6 кв.м.;
1/2 площею 169, 1 кв.м.
В порядку ст. 266 Податкового кодексу України позивачу проведено нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по вказаних об'єктах нерухомості.
Застосування пільги, передбаченої пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можливе за двох умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, що відсутнє в даному випадку.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
За положеннями пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно зі ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції станом на 09.04.2019 р.) -
266.1.1. Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
266.2.2. Не є об'єктом оподаткування: є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
266.3.1. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
266.3.2. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
266.5.1. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
266.7.1. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
266.9.1. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі віднесення об'єктів нерухомого майна до будівель промисловості.
В даному випадку на підтвердження права власності позивача на об'єкти нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , надано копії договору міни від 01.11.2002 р. (корпус 3 (літ. "Ж"), загальна площа - 1761, 6 кв.м. (1/1 - 880, 8 кв.м.); договору міни від 21.05.2003 р. (склад новий (літ. "К"), загальна площа 169, 10 кв.м. (1/2 - 84, 55 кв.м.).
Згідно з вказаними договорами жодної інформації щодо функціонального призначення нежитлових приміщень немає.
Будь-яка інформація щодо віднесення будівель до будівель промисловості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 суду не надано.
Така інформація може міститься, зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і вноситься при реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна.
За таких обставин позивачем не надано доказів для висновку про наявність у об'єкта нерухомого майна пільги щодо оподаткування, передбаченої пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
При чому, такі докази мають бути надані саме позивачем, а не відповідачем, оскільки мова йде про документацію щодо належної позивачу нерухомості.
Окремо суд зазначає, що згідно з вказаним положенням Податкового кодексу України податкова пільга стосується саме об'єктів нерухомого майна, а не їх власників незалежно від того, який статус вони мають і якими видами діяльності займаються при використанні належного майна.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про протиправність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 площею 1761, 6 кв.м.; 1/2 площею 169, 1 кв.м. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.04.2019 р. №0037002-1310-2657 (30 059, 5 грн.) та №0037003-1310-2657 (2885, 48 грн.).
В той же час, у суду наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2019 р. №0037004-1310-2657, згідно з яким ОСОБА_1 за 2018 р. нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 35939, 98 грн. (нежитлове приміщення площею 965, 35 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 ).
Згідно з наданим розрахунком суми податку в ньому адреса об'єкта не визначена; площа об'єкта нерухомості - 965, 35 кв.м. - фактично є сумою площ двох об'єктів нерухомості за вказаною адресою, що належать позивачу в частині 1/2 - 880, 8 та 84, 55.
Позивач зазначає та надає докази наявності у нього двох об'єктів нерухомості за вказаною адресою.
Відповідно, шляхом винесення вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач фактично двічі оподаткував належні позивачу об'єкти нерухомого майна, що є протиправними і є підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного у суду наявні підстави для висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 р. №0037004-1310-2657 вказаним вимогам не відповідає.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09.04.2019 року № 0037004-1310-2657.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) 400, 95 грн. судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 27.06.2022 р.