Іменем України
24 серпня 2022 року м. Кропивницький
справа № 402/32/22
провадження № 22-ц/4809/668/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Благовіщенська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2022 року у складі судді Бондаренка А.А.
Короткий зміст вимог заявника
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благовіщенської міської ради про визнання права власності на виробничий будинок (зерносклад) з прибудовою за набувальною давністю.
В обґрунтування позову, його представник ОСОБА_2 , зазначав, що ОСОБА_1 у 2003 році отримав у постійне користування від власників зібраних ним майнових сертифікатів про право на майновий пай членів СТОВ Агрофірма «Нива»: ОСОБА_3 - серії КД № 236540 від 12.07.2001, ОСОБА_4 - серії КД № 236095 від 12.04.2001, ОСОБА_5 - серії КД № 236610 від 19.06.2001, ОСОБА_6 - серії КД № 236012 від 12.07.2001, ОСОБА_1 - серії КД № 236539 від 12.07.2001 на нерухоме майно, а саме - будівлю зерноскладу площею основи (забудови) 671, 96 м.2, об'ємом 2607 м.3, прибудову літери «А» площею основи (забудови) 194, 74 м.2, об'ємом 662 м.3, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 .
Зазначає, що у 2003 році добросовісно заволодівши вказаним майном, продовжує протягом більше 10 років відкрито, безперервно володіти зазначеним майном, проводить ремонтні роботи та утримання вказаного майна.
Посилаючись на ст.344 ЦК України, просив визнати за позивачем право власності на будівлю зерноскладу площею основи (забудови) 671, 96 м.2, об'ємом 2607 м.3, прибудову літери «А» площею основи (забудови) 194, 74 м.2, об'ємом 662 м.3, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 - за набувальною давністю.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2022 року у задоволені позову відмовлено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Представник позивача вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що на думку суду в позовних вимогах позивача вбачається, що підставою користування спірним нерухомим майном, була передача вказаного майна в користування, що є цивільно-правовою угодою і виключає безтитульність володіння. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто обєкт давнішнього володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції представник позивача зазначив, що відповідно до Цивільного кодексу набуття права власності за набувальною давністю відбувається за первинним способом, який поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов. При цьому, «безтитульність» є важливою.
Зауважив, що не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. За набувальною давністю право власності можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту. Згідно з позицією ВС нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Звертав увагу суду, що згідно акту прийому передачі від 18.11.2021, будівля зерноскладу, що є предметом розгляду, передана позивачу, яким використовується за цільовим призначенням. До цього періоду зазначений склад використовувався ОСОБА_1 з 2003 року за тими критеріями та приписами, які зазначені вище та передбачені вимогами ст.344 ЦК України.
Зазначає, що жодного доказу на час розгляду справи, який би свідчив про будь-яку правову підставу володіння чужим майном, наявність у володільця ОСОБА_1 певного юридичного титулу по відношенню до зазначеного майна відсутні. Доказів, які б свідчили про приналежність майна станом на сьогодні СТОВ «Агрофірма «Нива» також немає. Зазначений об?єкт розміщений на території Благовіщенської об'єднаної територіальної громади.
Посилайчись на зазначені обставини, представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзивів на апеляційні скарги не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
Як встановлено з довідки № 181 від 18.11.2021 Благовіщенської міської ради 1/2 частина приміщення зерноскладу, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (населений пункт не вказаний) використовується за цільовим призначенням ОСОБА_7 .
З копії технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами встановлено схему розташування будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , експлікацію, план виробничого будинку, характеристику.
Зі звіту про оцінку об'єкту зерноскладу за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що вартість об'єкту становить 82812 грн. 00 коп.
Судом досліджено Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 236540 на ім'я ОСОБА_3 , видане Кам'янобрідською сільською радою та засвідчує право вказаної особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива» у частці у розмірі 5688 грн.;
Судом досліджено Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 236095 на ім'я ОСОБА_4 , видане Кам'янобрідською сільською радою та засвідчує право вказаної особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива» у частці у розмірі 5119 грн.;
Судом досліджено Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 236610 на ім'я ОСОБА_8 , видане Кам'янобрідською сільською радою та засвідчує право вказаної особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива» у частці у розмірі 801 грн.;
Судом досліджено Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 236012 на ім'я ОСОБА_6 , видане Кам'янобрідською сільською радою та засвідчує право вказаної особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива» у частці у розмірі 9784 грн.;
Судом досліджено Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 236540 на ім'я ОСОБА_1 , видане Кам'янобрідською сільською радою та засвідчує право вказаної особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива» у частці у розмірі 15253 грн.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
В судове засіданні апеляційного суду учасники справи, які були належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду справи не з'явилися.
23.08.2022 представник позивача - адвокат Гончарук О.О. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи в зв?язку із святом Дня Незалежності України і воєнно-політичною ситуацією в країні та неможливістю прибути в судове засідання 24.08.2022. Проте, колегія суддів вважає вказані причини неяки представника позивача в судове засідання апеляційного суду не поважними.
Відповідно до ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на пр
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно зі статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.
Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та на відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналіз поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, дає підстави для висновку, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.
Йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.
Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 мають право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Агрофірма «Нива», правонаступником якого є СТОВ «Агрофірма «Нива».
Позивач як володілець майна повиннен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Позивач зазначає, що з 2003 року добросовісно та відкрито володіє будівлею зерноскладу, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Зазначене свідчить, що позивач був обізнаний про власника спірного майна, а отже знав, що заволодів чужою річчю, тому його володіння не призводить до набуття права власності незалежно від тривалості такого володіння.
Володіння майном вважатиметься добросовісним лише в тому випадку, якщо в момент набуття річчю її набувач не знав та не міг знати, що він володіє чужою річчю.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зробив обґрунтований висновок про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, вважає, що позивач не є добросовісним набувачем спірного нежитлового приміщення, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, не встановлено.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2022 року залишитии без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко