Справа № 346/6026/21
Провадження № 11-кп/4808/424/22
Категорія ст. 199 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
23 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021091180000040 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає, що стороною обвинувачення у поданих клопотаннях про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наводить одні й ті ж самі формальні підстави. Наголошує на тому, що знаходиться під вартою уже тривалий час, а саме з 17 червня 2021 року. Вказує, що допитані всі свідки, потерпілі та досліджені докази по справі, а отже відсутні ризики наведені у клопотанні продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_6 сам виховує неповнолітню дочку, яка хвора на туберкульоз та є законним опікуном інваліда І А групи. Звертає увагу, що суддею не було розглянуто можливість застосування до нього інших (альтернативних) запобіжних заходів, не пов'язаних із тримання під вартою.
Ухвалою Коломийського міськрайоноого суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свої висновки тим, що він обвинувачується за ч. 4 ст.153, ч. 6 ст. 153 КК України, а саме у вчиненні умисних насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчиненому щодо особи, яка не досягла 14 років, своєї малолітньої падчерки ОСОБА_9 , а також у вчиненні умисних насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчиненому щодо особи, яка не досягла 14 років, повторно щодо свого малолітнього пасинка ОСОБА_10 , а тому, на думку суду, продовжують існувати достатні підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;
- прокурор просив рішення суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження є саме рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 від 01 серпня 2022 року, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі.
У кримінальному провадженні № 12021091180000040 ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України. За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 153 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, таке згідно з ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, та особа, про яку йдеться, могла вчинити такі правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог закону. Суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції довів, що в даному випадку продовжують мати місце ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зі сторони обвинуваченого - переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_9 , малолітнього потерпілого ОСОБА_10 , їх законного представника ОСОБА_11 та вчиняти на них психологічний тиск, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд апеляційної інстанції вважає, що застосування тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та про те, що в такому разі існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції належно оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Підстави для прийняття такого рішення не спростовано стороною захисту під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства.
Крім цього, як зазначає прокурор у клопотанні, під час проведення допитів під час проведення допитів свідки вказали, що ОСОБА_6 систематично здійснював погрози фізичною розправою відносно них та законного представника ОСОБА_11 14 червня 2021 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області винесено рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_6 22 червня 2021 року після обрання цим судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_11 забрала дочку ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10 з Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей до місця свого тимчасового проживання, які перебувають в постійному страху, оскільки бояться, що відносно них та їх матері будуть продовжуватись сексуальне та фізичне насильство зі сторони ОСОБА_6 . Також, під час участі обвинуваченого у процесуальних та слідчих діях, під час яких були присутні слідчий ОСОБА_12 , прокурор ОСОБА_7 , ОСОБА_6 систематично висловлював погрозу в їхню сторону, зокрема, фізичною розправою та висловлювався нецензурною лайкою. Прокурор також зазначила, що догляд за малолітньоюдочкою обвинуваченого ОСОБА_13 та недієздатною ОСОБА_14 , опікуном якої є ОСОБА_6 , здійснює його мати ОСОБА_15 за місцем свого проживання, про що вона подала відповідну заяву.
Суд апеляційної інстанції вважає, з огляду на ці обставини, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, суд першої інстанції вірно не визначив заставу у відповідному розмірі при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, що прямо передбачено ст. 12 КПК України, які повинні бути співмірними з розумними строками тримання обвинуваченого під вартою.
Розумним, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення розумних строків розгляду кримінального провадження не є правовою підставою для зміни запобіжного заходу, розгляд якого повинен бути продовжений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону із застосуванням відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є обрання запобіжного заходу з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню спробам перешкодити судочинству.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен негайно спрямувати свої зусилля на прийняття ефективних заходів щодо розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України, по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, апеляційною інстанцією не встановлено, а тому, ухвала суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021091180000040 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4